Основы педагогики 10

2. Теорії формування змісту освіти

На формування змісту освіти мають вплив такі теорії:

1. Матеріальної освіти – теорія формування змісту освіти, основна мета якої полягає в передачі учням якомога більшого обсягу знань з різних галузей науки, забезпеченні енциклопедичності знань учнів. Автори теорії матеріальної освіти – Я. А. Коменський, Г. Спенсер та інші.

2. Формальної освіти – теорія формування змісту освіти, яка трактує навчання як засіб розвитку здібностей і пізнавальних інтересів учнів, їх уваги, пам’яті. Автори теорії формальної освіти – Д. Локк, Й. Песталоцці, Й. Гербарт.

Недоліком дидактичного формалізму є недооцінка значення гуманітарних наук для формування всебічно розвинутої особистості.

3. Дидактичного утилітаризму – теорія змісту освіти, основна мета якої, полягає в забезпеченні концентрації уваги на заняттях конструктивного характеру. Дидактичний утилітаризм виходить з пріоритету індивідуальної і суспільної діяльності учня. У США дидактичний утилітаризм має великий вплив на зміст і методи роботи в школі.

Автор утилітарної концепції змісту освіти – Дж. Дьюї.

Основними принципами побудови навчальних програм згідно утилітарної концепції є:

Принцип формування практичних умінь.

Принцип проблемного підходу до формування змісту освіти, який передбачає його подання у вигляді міждисциплінарних систем знань.

Принцип активізації самостійної діяльності учнів.

Принцип залучення учнів до життя їх соціального оточення.

4. Структуралізму – теорія змісту освіти, основна мета якої, полягає в ретельному аналізі знань, що становлять зміст навчального предмета, а також зв’язків, які існують між ними. Передбачає відмову від принципів систематичності та послідовності в старших класах (запропонував польський професор К. Сосніцький).

5. Проблемно-комплексна – теорія змісту освіти, яка передбачає вивчення шкільних предметів комплексно (запропонував польський вчений Б. Суходольський).

Крім цього існують й інші теорії:

теорія єдності матеріальної і формальної освіти (К. Ушинський, В. Блонський);

теорія культурологічної спрямованості освіти (М. Скаткін, В. Краєвський, І. Лернер);

теорія екземпляризму, основна мета якої полягає в тому, щоб ознайомити учнів із репрезентативними частинами навчального матеріалу, привчити їх пізнавати ціле шляхом аналізу будь-якого типового для цієї цілісності факту чи явища;

теорія змістового узагальнення Давидова-Ельконіна, в основі якої лежить положення про провідну роль теоретичних знань, дедуктивний шлях побудови та організації навчальної діяльності учня;

теорія поетапного формування розумових дій, згідно якої розумовий розвиток, засвоєння знань, умінь і навичок здійснюється завдяки інтеріоризації, тобто поетапному переходу зовнішньої діяльності у внутрішній розумовий план (П. Гальперін, Н. Тализіна).