Особенности формирования риторической культуры личности в условиях высшего образования

ВСТУП

Актуальність теми. Питання реформування освіти в Україні постійно перебуває в полі зору найширшої громадськості та уряду. Прийняті в період розбудови нашої держави Закони “Про освіту” (1996), “Про загальноосвітню середню школу” (1999) є визначальними при виборі шляхів розвитку науки та освіти й сприяють насамперед вільному розвитку людської особистості, формують цінності правового демократичного суспільства в Україні [19; 23].

Усі перетворення, які відбуваються в суспільстві загалом і в сфері освіти зокрема, зосереджуються на особистості – головній дійовій особі й суб’єктові суспільно-історичного розвитку, його основній меті і спрямованості. Складність, багатовимірність проявів людської особистості, велика залежність мети і шляхів її розвитку від ідеологічного і культурного контекстів зумовлюють невичерпність проблематики, постійну потребу осмислення наукової сутності цієї категорії, пошуку нових засобів формування особистості, новітніх принципів розбудови навчальної діяльності у вищій школі [29; 231-235].

Серед низки важливих завдань реформування вищої освіти першорядним виступає підготовка висококваліфікованих випускників, що майстерно володіють мистецтвом живого слова, правилами якого озброює наука “риторика”. Термін “риторика” походить від грецького слова, яке означає наука про ораторське мистецтво, красномовство. Латиною поняття “красномовство” як “мистецтво говорити” позначається словом cloquentia – словенція. Наука про красномовство виникла як спроба осмислити закономірності гарного прозового мовлення, яке в активному суспільстві цінується значно менше, ніж художнє, поетичне слово. І все ж, поруч з поетами, які говорили про речі високі, використовуючи віршову форму, поставали оратори зі словом на політичні теми, промовами в суді тощо. У зв’язку з цим постала потреба вивчати закони ораторства, яке вже в античності стало справжнім мистецтвом [3; 17].

Отже, риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Класична риторика – наука про загальні способи переконання у вірогідному чи можливому, що основані на чіткій системі логічних доведень, майстерність та мистецтво віднаходити ці способи і користуватися логікою аргументації; теорія художнього мовлення.

Сучасна риторика – це теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки, що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практичні можливості використання їх з метою створення ефективного висловлювання. Ефективність мовлення визначається найменшими втратами в процесі його передавання від мовця до слухача у всіх трьох типах інформації, які зазвичай містять мовлення: понятійно-логічні, оціночні (+ або -), емоційні. Доцільність мовлення – це його відповідність основній меті мовця, його мовленнєвому наміру. Впливовість мовлення – це його здатність розбудити розум і почуття, змусити слухача спочатку прислухатися, прихильно та зацікавлено, а потім змусити прийняти те бачення оточуючого світу, яке йому запропонує мовець [5; 46].

Гармонійна роль мовлення – у необхідності забезпечення найкращого взаєморозуміння між людьми, конструктивного вирішення конфліктів, об’єднання учасників спілкування.

Риторика не є замкнутим в собі знанням. Це не тільки академічна дисципліна, предметом вивчення якої є теоретичні питання ораторства. Це й прикладна дисципліна, що має на меті виховання вмілого промовця, який би володів прийомами ораторського мистецтва.

Тому риторика тісно пов’язана з іншими науками. Мовознавство озброює її знанням законів, за якими формується й розвивається людське мовлення [8; 9].

Літературознавство відкриває ораторські закони творення художнього образу словесними засобами. Філософія вводить в світ інтелектуально-духовного пошуку людства, а окремі філософські дисципліни знайомлять з цінностями моралі (етика), принципами розуміння і творення прекрасного (естетика), законами мислення (логіка). Психолінгвістика допомагає зрозуміти, наскільки вибір слова зумовлено емоційно-вольовим станом людини, які саме лексичні засоби варто використовувати в певних психологічних ситуаціях. Психологія дає змогу ораторові контролювати власний духовний стан та настрій аудиторії. Фізіологія дає знання про мовленнєвий апарат, його можливості та принципи творення голосу. Методика виразного читання, основи режисури та акторської майстерності допомагає ораторові оволодіти голосом і поставою, жестикуляцією та мімікою [15; 44].

Загальна практика оволодіння професійною риторичною майстерністю поступово стає в усьому світі невід’ємним елементом підготовки спеціалістів практично будь-якого виробничого профілю. Відповідно в закладах освіти зростає роль навчального предмету, що носить назву “Ораторське мистецтво”, “Основи красномовства”, “Риторика” [3; 28].

У наукових працях провідних українських педагогів-риторів розроблено основні питання теорії й практики переконуючої комунікації на рівні зрослих вимог нашого часу. Так, наукові дослідження І.А. Зязюна, А.Й. Капської, Л.І. Мацько, О.Г. Мороза, М.М. Пилинського, Л.О. Савенкової, Г.М. Сагач, Н.М. Тарасевич присвячені проблемі формування професійної, зокрема мовленнєво-комунікативної, культури сучасних педагогів. У працях Г.Г. Ващенка, О.Д. Дубогай, О.І. Киричук, В.Г. Кузя, О.М. Олексюк, Т.М. Титаренко сформовано концепцію морально-духовної культури молодого українського суспільства. Основи виконавської (сценічної) та естетичної культури розглядаються в дослідженнях Л.Г. Азарової, М.М. Барахтяна, Г.М. Падалки, О.П. Рудницької, С.О. Швидкої, О.П. Щолокової та ін.

Зважаючи на аналіз проблематики таких робіт, слід зазначити, що в науковій літературі не всі аспекти формування духовно-культурного потенціалу теперішнього демократичного суспільства на сьогодні висвітлені достатньо. Нас цікавить риторична культура громадян України: у демократичному суспільстві, яке свідомо розвивається і рухається вперед, досконале володіння словом перетворюється в нагальну потребу. Підвищення рівня цієї культури, на нашу думку, можна здійснити перш за все через виховання риторичних якостей у випускників гуманітарних вузів. Саме від політиків, соціологів, педагогів, журналістів, юристів, бізнесменів та ін. чи не в першу чергу залежить духовно-інтелектуальне здоров’я нашого народу.

Актуальність та недостатня розробка у педагогічній науці і практиці досліджуваної проблеми визначили тему нашої дипломної роботи “Формування риторичної культури особистості в умовах вищої освіти”.

Мета дослідження – визначити особливостіформування риторичної культури особистості в умовах вищої освіти.

Об’єкт – риторична культура особистості.

Предмет – процес виховання культури студентів в умовах ВНЗ.

Завдання:

дослідити та проаналізувати літературу до теми;

визначити та описати зміст наукового поняття “риторична культура”;

охарактеризувати педагогічні умови формування ораторської особистості в умовах вищої освіти;

дослідити засіб етапності організації навчання риторики у вищій школі;

розглянути основні риторичні якості мовлення викладача;

виявити ефективний метод формування риторичної культури студентів вищого навчального закладу.

Практична значимість роботи : полягає у можливостівикористання матеріалу дипломної роботи у всіх видах навчальної діяльності.

Апробація результатів дипломної роботи була представлена під час робити четвертої Всеукраїнської науково-практичної конференції ,, Культура 21 ст. : стан, проблеми, перспективи ,, 12 листопада 2008 року у формі доповіді ,, Комунікативна взаємодія викладача і студента як фактор оптимізації навчального процесу ,, ( програма четвертої Всеукраїнської науково-практичної конференції ст.8 ).

Структура роботи: дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність даної теми, мета, завдання, об’єкт , предмет дослідження.

У першому розділі розглядаються теоретичні основи виховання риторичної культури особистості в умовах вищої освіти.

У другому розділі висвітлюється дослідження умов формування риторичної культури особистості у вищих навчальних закладах.

У висновках розкривається зміст поняття ,, риторична культура ,, яка пов’язана з риторикою.

Обсяг дипломної робити 48 сторінок, список джерел складає 50 сторінки.