Эстетически-воспитательный потенциал украинского народного творчества в формировании читателя

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з дієвих засобів виховання дитини є усна народна творчість.

Можливість використання усної народної творчості у школі для розвитку творчої активності дітей молодшого шкільного віку обумовлена специфікою змісту і форм творів словесної творчості українського народу, характером знайомства з ними і мовним розвитком школярів. Діти добре сприймають фольклорні твори завдяки їх м'якому гумору, ненав'язливому дидактизму і знайомим життєвим ситуаціям.

Через усну народну творчість дитина не лише опановує рідну мову, але і, освоюючи її красу, лаконічність залучається до культури свого народу. До того ж словесна творчість народу є особливим видом мистецтва, тобто видом духовного освоєння дійсності людиною з метою творчого перетворення навколишнього світу «за законами краси». Витвори українського народного мистецтва, що сприймаються через особливу форму виразу відношення до дійсності, через багату тематику та зміст різносторонньо впливають на дитину, навчають мислити образно, бачити незвичайне у звичайному предметі або явищі, закладають основи естетичної культури, формують пошану до результатів діяльності багатьох поколінь і уміння творчо застосовувати отриманий досвід в нестандартних ситуаціях.

Вивчення фольклорних творів на уроках української літератури в середній школі показує, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрібне цілеспрямоване наукове дослідження. Усна народна творчість супроводжує дітей з раннього віку у вигляді казок, лічилок, примовок і т.д. Починаючи з п'ятого класу, вони знайомляться з малими формами фольклору: прислів'ями, приказками, загадками. Звернення до малих форм фольклору сприяє міцнішому і більш свідомому засвоєнню матеріалу на уроках і в позакласній роботі, допомагає зрозуміти національну своєрідність кожної літератури.

Вивчення фольклорних творів на уроках української літератури у школі показує, що для ефективного осмислення фольклору будь-якого народу потрібне цілеспрямоване наукове дослідження.

Опанування усної народної творчості повинне стати ідейною основою усвідомлення її витоків. Багатство змісту і форми, простота і ясність думки, краса і влучність народної мови творів фольклору в шкільному вивченні збагачують знання учнів про природу і навколишнє середовище, формують у них високі моральні і духовні якості, розвивають їх естетичний смак, залучають дітей до витоків образної народної мови.

Залучення до фольклору розвиває інтерес до народного слова, звичаїв, засад і традицій попередніх поколінь, створюючи тим самим основи їх спадкоємності. Також, твори фольклорної творчості, заломлюючись через побутовий устрій народного життя, є надзвичайно багатим матеріалом для усвідомлення дітьми складних соціальних реалій.

Українська народна творчість має великий естетично-виховний потенціал вона складовою основою історичного процесу формування суспільства. Цей процес, що включає імпровізацію, її закріплення традицією, подальше вдосконалення, збагачення хоча і часом оновлення традиції, виявляється надзвичайно протяжним в часі, але характерним для всіх видів народної творчості, відомо, що творці творів народної творчості є одночасно його виконавцями, а виконання, в свою чергу, може бути створенням варіантів, що збагачують традицію.

Перед вчителем-словесником стоїть завдання виховання людини нової формації. Одна з цілей літературної освіти в сучасній школі — залучення учнів до мистецтва слова. Воно сприяє освоєнню ними духовних цінностей, розвитку художньо-естетичного смаку і творчого потенціалу школярів, формуванню їх етичних позицій. В даному контексті істотну роль відіграє фольклор, знайомство з яким розвиває пізнавальну діяльність школярів, удосконалює культуру мислення, сприяє глибокому освоєнню ними витоків рідної літератури.

Мета дослідження — визначити особливості естетично-виховного потенціалу української народної творчості у формуванні читача.

Вiдповiдно до мети окреслено завдання дослідження:

— виявити сутність української народної творчості;

— дослідити розвиток українського фольклору;

— визначити види та жанри української народної творчості;

— здійснити характеристику усної народної творчості в контексті літературно-художнього потенціалу;

— дослідити естетичний потенціал української народної творчості у формуванні читача;

— охарактеризувати вплив виховного потенціалу української народної творчості на формування читача;

— проаналізувати методику використання української народної творчості у формуванні читача у школі;

— розробити рекомендації щодо розвитку естетично-виховного потенціалу української народної творчості у формуванні читача.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано наступні теоретичні методи:теоретико-критичний аналіз філософської, психологічної, педагогічної та методичної літератури щодо проблеми дослідження, порівняння, систематизація, узагальнення здобутої інформації, що дало змогу розкрити сутність, структури та особливостей естетично-виховного потенціалу української народної творчості у формуванні читача.

Об’єктом дослiдження є українська народна творчість.

Предмет дослiдження — естетично-виховний потенціал української народної творчості у формуванні читача.

Теоретико-методологiчну основу дослiдження становлять наукові праці різних вчених та дослідників. Значення фольклору в житті народу важко переоцінити. Не випадково ця проблема стала предметом наукового вивчення літературознавців М. К. Азадовського, В. П. Анікіна, А. Н. Веселовського, Г. І. Беленького, Т. Ф. Курдюмової, А. Г. Кутузова, М. Б. Ладигіна, В. Г. Маранцмана та ін. Методисти розглядали фольклор як початковий етап роботи, направленої на розвиток естетичних відчуттів що вчаться, їх образної думки, вдосконалення мови школярів, знайомство з художньою літературою.

Розвитку практичного вивчення фольклору в середній школі сприяли теоретичні дослідження таких вчених, як М. Г. Ахметзянов, М. І. Бакієв, Н. Н. Вербова, В. Ж. Хамаганов та ін. Фольклор кожного народу своєрідний і унікальний. Його походження, форма, зміст, мова, художні засоби, образна система мають свою національну своєрідність, свою неповторну специфіку. Впродовж багатьох століть люди створювали справді унікальний фольклор, що відрізняється глибоким змістом і великою жанровою різноманітністю. Могутньою силою художнього узагальнення утілилися в нім історія народу, його досвід і традиції, національний характер, ідеали, ідейно-естетичні поняття. Усна народна творчість стала істинна народною поезією. Історичні долі народів, їх світогляд, художні традиції визначили шляхи розвитку усної поетичної творчості, його тематику, ідейну спрямованість, естетичну і національну своєрідність. Ці ж причини зумовили формування і розвиток фольклорних жанрів, які у кожного народу мають свої неповторні риси.

Педагогічний потенціал української літератури розкрито у працях таких учених, як: П. Білоус, М. Гнатишак, Ю. Ісіченко, Б. Лепкий, О. Пахльовська, В. Яременко. До питання опанування фольклору учнями загальноосвітніх навчальних закладів зверталися такі дослідники, як Г. Гучене, О. Капіца, Н. Самсонюк, А. Усова, та інші. Науковці, методисти-практики акцентували увагу на тому, що фольклор формує національну свідомість, він є сприяє емоційному, естетичному, морально-етичному розвитку особистості.

Серед наукових досліджень, що стосуються даної теми, більша частина праць присвячена проблемі реалізації педагогічного й виховного потенціалу фольклору в практиці роботи шкіл, позашкільних закладів, будинків культури та мистецтв, використання національних традицій як важливих засобів музично-художнього, морально-естетичного, творчого виховання учнів у процесі їх навчальної діяльності та дозвілля. Серед науковців можна виокремити праці М. В. Кучинського «Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів», М. Лановик «Українська усна народна творчість», Г. В. Мільченко, Л. Осадченко, які вивчали усну народну творчість у різних аспектах її вивчення у початковій школі. Серед збирачів фольклору: П. Чубинський, І. Манжура, Б. Грінченко, І. Франко, М. Носик, які уклали хрестоматії з усної народної творчості.

Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається зi вступу, трьох роздiлiв, вісьмох підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 70 сторiнок.