Гипертоническая болезнь
Гіпертонічна хвороба (ГХ) - захворювання серцево-судинної системи, яке розвивається як наслідок первинної дисфункції вищих судиннорегулюючих центрів, нейрогуморальних та ниркових механізмів, характеризується артеріальною гіпертензією, а при виражених стадіях - органічними змінами серця, нирок та ЦНС.
Класифікація
На даний час ВООЗ (WHO) та Міжнародне Товариство з Гіпертензії (International Society of Hypertension, ISH, 1999) визнали за доцільне класифікувати артеріальну гіпертензію в залежності від:
1)рівня артеріального тиску;
2)ураження органів-мішеней;
3)причини виникнення гіпертензії.
Виділяють первинну та вторинну артеріальну гіпертензію. Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертензія, або гіпертонічна хвороба) - це підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення. Вторинна гіпертензія (або симптоматична) - це гіпертензія, причина якої може бути виявлена (Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р.).
Таблиця 2.1.
Класифікація артеріальної гіпертензії за етіологічною ознакою
Класифікація артеріальної гіпертензії в залежності від рівня тиску
(Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р) Форма гіпертензії | Систолічний артеріальний тиск, мм рт.ст | Діастолічний артеріальний тиск, мм рт.ст |
Нормотензія | <139 | <89 |
1 ступінь(м’яка гіпертензія) | 140-159 | 90-99 |
підгрупа: гранична | 140-149 | 90-94 |
2 ступінь(помірна гіпертензія) | 160-179 | 100-109 |
3 ступінь(тяжка гіпертензія) | ³180 | ³110 |
Ізольована систолічна гіпертензія | ³140 | £90 |
підгрупа: гранична | 140-149 | <90 |
Таблиця 2.3.
Класифікація артеріальної гіпертензії за ураженням органів-мішеней
(Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р.)| Стадія артеріальної гіпертензії | Клінічні та морфологічні прояви ураження органів-мішеней |
Перша стадія | Об’єктивні прояви ураження органів-мішеней відсутні |
Друга стадія | Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції: Гіпертрофія лівого шлуночка/ за даними рентгенологічного обстеження, ЕКГ або ехокардіографії/. Генералізоване чи фокальне звуження судин сітківки. Мікроальбумінурія, білок у сечі та/ або незначне підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові (до 177 мкм/л). |
Третя стадія | Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку чи порушенням функції: |
| Серце | Інфаркт міокарда. Серцева недостатність ІІа – ІІІ ст. |
| Мозок | Інсульт. Транзиторні порушення мозкового кровообігу Гостра гіпертензивна енцефалопатія. Судинні деменції. |
| Сітківка | Крововилив або ексудати з набряком /або без набряку/ зорового нерву /Ці ознаки характерні для злоякісної або швидко прогресуючої гіпертензії/ |
| Нирки | Креатинін плазми крові понад 177 мкмоль/л. Ниркова недостатність |
| Судини | Розшаровуюча аневризма аорти |
Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту чи інших ознак ІІІ стадії слід встановлювати лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на тлі тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофії лівого шлуночка, генералізованого звуження артерій сітківки тощо).
Клінічна картина. Суб’єктивними проявами хвороби є: головний біль, запаморочення, біль в ділянці серця, миготіння «комах» перед очима, зниження гостроти зору, приступи задухи (гострої лівошлуночкової недостатності), набряки ніг.
Скарги хворих залежать від тривалості та величини АТ, змін з боку органів-мішеней: серце, головного мозку, нирок, очного дна.
При об’єктивному дослідженні серцево-судинної системи виявляється гіпертрофія лівого шлуночка (поширення меж серця вліво), підвищений АТ, зміни з боку частоти і ритмічності пульсу. Аускультативно - при початкових стадіях ГХ І тон над верхівкою серця хлопаючий, а у пізніх стадіях - ІІ тон над аортою акцентований (сильніший за звучністю ніж ІІ тон над легеневою артерією); при вираженій недостатності кровоплину - ритм галопу.
З боку очного дна виявляють звуження і склероз судин сітківки, крововиливи у сітківку ока.
На підставі даних М.С. Кушаковського (1995) виділяють наступні клініко-патогенетичні форми ГХ: гіперадренергічну, ангіотензин ІІ залежну, об’єм – натрій - залежну або гіпергідратаційну; кальцій-залежну і церебро-ішемічну.
1. Гіперадренергічна форма ГХ.
Для даної форми ГХ характерна лабільність АТ; хворих турбують неприємні відчуття у ділянці серця, серцебиття, пульсація у голові, почервоніння обличчя, підвищена пітливість, позноблювання, відчуття внутрішньої напруги, неспокою. Пульс прискорений до 90-120 уд/хв, характерна систолічна гіпертензія (зростає в основному систолічний АТ), посилений І тон на верхівці серця, підвищений ударний та хвилинний об’єм крові (тобто наявні ознаки гіперкінетичного типу гемодинаміки).
2. Ангіотензин ІІ - залежна форма ГХ.
Головним доказом наявності ангіотензин ІІ - залежної форми ГХ є гіпотензивна реакція на застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або антигіпертензивний ефект у таких хворих блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ типу АТІ (козаар, лозартан).