Физическая реабилитация больных ревматизмом
ПЛАН
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Поняття про хворобу та її симптоми 5
1.1. Загальна характиристика 6
1.2. Етіологія ревматизму 7
1.3. Клінічні симптоми ревматизму 10
РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕБІЛІТАЦІЇ 17
2.1. Лікувальний масаж при ревматизмі 17
2.2. Особливості застосування лікувальної фізичної культури при ревматизмі 23
2.3. Застосуваня фізіотерапії при ревматизмі 34
РОЗДІЛ 3. ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ПРИ РЕВМАТИЗМІ 37
ВИСНОВКИ 41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 43
ВСТУП
Актуальність теми. Впровадження нових оздоровчих технологій у фізкультурну практику дозволяє задовольнити потреби людини у виборі доступних і ефективних форм фізичної активності залежно від їхніх мотиваційних запитів, фізичного стану й соціальних передумов.
Ревматизм— захворювання імунно-запального характеру, пов'язане із стрептококовою інфекцією. Проявляється перш за все ураженням серця (із виникненням вад), суглобів, рідше — нервової системи та інших внутрішніх органів. Хвороба перебігає із рецидивами та загостреннями, яким за 1-2 тижні передує гострий тонзиліт або тонзилофарингіт, особливо на фоні втоми чи переохолодження.
Ревматизм (ревматична гарячка) — системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі та частим ураженням інших органів і систем, зокрема суглобів. Розвивається у зв'язку з гострим інфекційним ураженням (бета-гемолітичним стрептококом групи А). На сьогодні виділяють гостру ревматичну гарячку (ГРГ) і хронічну ревматичну хворобу серця (ХРХС), при цьому загальну назву «ревматизм» у сучасній медичній термінології практично вже не використовують.
Aктуальнiсть нашого дослідження полягає в тому, що раціональна фізична реабілітація є неодмінною складною частиною лікування та профілактики ревматичних уражень. Відомо, що під впливом фізичних вправ помітно зростає витривалість до фізичного навантаження; поліпшується функціональний стан організму.
Метод лікувальної фізкультури розглядається як неспецифічний метод загальної терапії ревматичних уражень серця. Його цінність полягає в тому, що він по своїй сутності має не локальну дію, а викликає реактивні зміни всього організму. Адекватні фізичні вправи покращують кровопостачання серцевого м’яза за рахунок розкриття резервних капілярів в міокарді, позитивно впливають на обмін речовин чи шляхом підвищення окислювально-відновлювальних процесів і, таким чином, прискорюють процеси відновлення в міокарді [3; 27].
Фізичні вправи мають трофотропну (покращення трофічних процесів) та енерготропну дію на міокард та сприяють його відновленню. М’язова діяльність сприяє тренуванню екстракардіальних факторів кровообігу. Так, фізичні вправи для дрібних м’язових груп, сприяють просуванню крові по венах, діючи як м’язова помпа. Така дія фізичних вправ компенсує недостатність кровообігу.
Фізичні вправи – метод боротьби з застійними проявами в організмі. Мобілізація резервної функції судинної системи покращує циркуляцію крові та лімфи, що сприяє зменшенню застійних явищ в організмі. При виконанні спеціальних дихальних вправ на вдосі понижується внутрішньо-грудний тиск і збільшується присмоктуюча здатність грудної клітки внаслідок чого покращується надходження крові по венах до серця (правого передсердя) [7]. При м’язовій діяльності понижується тонус дрібних артерій, внаслідок чого розкриваються резервні капіляри, що покращують обмін між кров’ю і тканинами та понижує периферійний опір току крові, полегшуючи роботу серця. При скороченні м’язів посилюється кровоток по венах, а при розслаблені – полегшується перехід крові в капілярне русло.
Мета роботи - розглянути основні підходи до призначення засобів фізичної реабілітаці хворих на ревматизм.
Завдання роботи:
1. Вивчити і проаналізувати сучасні літературні джерела з проблеми фізичної реабілітації при ревматизмі.
2. Вивчити етіологію та патогенез ревматизму.
3. Охарактеризyвати завдання, засоби, форми та методики ЛФК при ревматизмі та розкрити механізми їх дії.