Физическая реабилитация при нейрогенной дисфагии

ВСТУП

Дисфагія (від гр. dys — префікс, який надає сло­ву протилежного значення, phagein — ковтати, поглинати) — це порушення фізіологічного акту ковтання. Нейрогенна дисфагія досить часто вини­кає після гострого порушення мозкового кровообі­гу і значно ускладнює клінічний перебіг основного захворювання. Зокрема на порушення ковтання в гострий період мозкового інсульту страждає від 22 до 65% госпіталізованих хворих. Дисфагія очікувано виявляється у понад половини пацієнтів у період реабілітації після інсульту, причому приб­лизно 11,6% з них потребують призначення зондового харчування. Нейрогенні розлади ковтан­ня негативно впливають на якість життя пацієнта після інсульту, призводять до появи ускладнень з боку респіраторної системи (аспіраційна пневмо­нія), зумовлюють нейрогуморальний імуносуп- ресивний вплив, що підвищує ймовірність інфек­ційних ускладнень. Крім того, нейрогенна дис­фагія призводить до зневоднення, порушення енергетичного обміну, патологічного схуднення та поглиблює ступінь інвалідизації.

Відомо, що акт ковтання забезпечується ком­плексною та координованою дією орального та глоткового нервово-м'язового апарату завдяки послідовній реалізації ланцюга рефлексів. По­чаткова рефлекторна реакція стає сигналом для наступного рефлексу, тому порушення однієї ланки акту ковтання не є ізольованим, а призво­дить до розладу функції ковтання в цілому.

Найчастіше нейрогенна дисфагія виникає піс­ля стовбурового інфаркту, зазвичай за умови двобічного ураження кірково-ядерних шляхів, які йдуть від ковтальних кіркових центрів до ядер нер­вів бульбарної групи. У такому разі виявляють також порушення фонації, артикуляції, іноді — на сильні плач та сміх (складові симптоми псевдо- бульбарного синдрому).

Вартим уваги є повідомлення деяких авторів про те, що тривале порушення ковтання (по­над 6 міс після інсульту) досить часто пов'язане із залученням до патологічного процесу правої тім'яної частки головного мозку. На жаль, автори не наводять патофізіологічного трактування роз­витку тривалих дисфагічних порушень у разі такої локалізації вогнища ураження.

Описано випадки ізольованих виявів дисфагії без ознак інших неврологічних порушень у разі ураження перфорованих артерій і розвитку лаку­нарних інфарктів у перивентрикулярній білій речо­вині півкуль великого мозку. Вважають, що такі по­рушення можуть виявлятися в разі виникнення повторних лакунарних інфарктів в обох півкулях головного мозку з подальшим формуванням лаку­нарного стану (status lacunaris) як виявом гіпертензивної енцефалопатії.

Порушення ковтання виникають також унас­лідок ураження інших відділів головного мозку: та­ламуса та мозочка; внутрішньої капсули; базальних гангліїв. Таким чином, нейрогенна дисфа­гія після мозкового інсульту може виникати при ураженні різних рівнів регуляції ковтального про­цесу.

Мета роботи — дослідити вплив реабілітаційних заходів, зокрема лікувального масажу, лікувальної фізичної культура, фізіотерапії на стан хворих з нейрогенною дисграфією.

Для досягнення поставленої мети, необхідно вирішити наступні завдання:

розкрити визначення хвороби, її етіологію та клінічні симптоми;

визначити особливості застосування фізичної реабілітації при нейрогенній дисфагії;

описати профілактичні заходи для запобігання та попередження захворювання.

Структура роботи. Курсова роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.