Влияние состояния здоровья на эмоциональное самочувствие человека
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙ
1.1. Дослідження феномену емоцій у працях вітчизняних та зарубіжних психологів
1.2. Роль емоцій в організації поведінки людини
1.3. Вплив емоцій на здоров'я людини
1.4. Дослідження особливостей емоційного розвитку особистості
1.5. Фактори, що обумовлюють емоційність
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙ ОСОБИСТОСТІ
2.1 Організація дослідження
2.2 Аналіз результатів дослідження
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙ ОСОБИСТОСТІ
2.1 Організація дослідження
Ціллю даного дослідження є виявлення стійких емоційних переживань, схильність суб’єкта до оптимістичності або песимістичності, до позитивного або негативного емоційного фону, шляхом виявлення переважаючих модальностних характеристик емоційності: емоцій радощі, печалі, гніву та страху.
У дослідженні була використана методика Л. А. Рабиновича “Чотирьох модальний емоційний опитувач”. В цьому опитувачі міститься 46 питань, на які досліджуваний міг дати чотири варіанта відповіді: “безумовно, так”, “пожалуй, так”, “безумовно, ні”, “пожалуй, ні”. До кожної емоції (радості, печалі, гніву, страху) відноситься по 12 питань (2 питання одразу є прямими для однієї модальності (радості або печалі) та протилежними для іншій). Перед анкетуванням досліджуваним було видано: письмова інструкція, питання та бланк для відповідей, що містить 4 графи, які відповідають 4 відповідям. [13]
Дослідження проводилось в м. Одесі, в якому брали участь співробітники страхової компанії “Фідель СК” віком від 19 до 55 років, жіночої та чоловічої статі.
2.2 Аналіз результатів дослідження
Для аналізу результатів проведеного дослідження, були складені зведена таблиця індивідуальних даних та інтерпретаційна таблиця модальностей емоційності досліджуваних. Після підрахунку балів, згідно використаної методики, були отримані наступні дані.
Зведена таблиця індивідуальних даних досліджуваних
№ | Радість | Печаль | Гнів | Страх | Вік | Стать |
1 | 34 | 18 | 33 | 18 | 55 р. | жін. |
2 | 23 | 17 | 16 | 28 | 56 р. | жін. |
3 | 27 | 24 | 38 | 12 | 23 р. | жін |
4 | 32 | 17 | 26 | 9 | 31 р. | жін. |
5 | 39 | 11 | 14 | 13 | 50 р. | чол.. |
6 | 39 | 21 | 22 | 19 | 20 р. | жін. |
7 | 34 | 19 | 34 | 33 | 18 р. | жін. |
8 | 41 | 15 | 19 | 10 | 26 р. | жін. |
9 | 39 | 4 | 19 | 19 | 31 р. | жін. |
10 | 25 | 11 | 25 | 16 | 55 р. | жін. |
11 | 16 | 28 | 24 | 28 | 36 р. | чол.. |
12 | 41 | 13 | 34 | 12 | 29 р. | чол.. |
13 | 31 | 29 | 25 | 36 | 25 р. | жін. |
14 | 34 | 15 | 34 | 15 | 25 р. | чол.. |
15 | 27 | 19 | 36 | 25 | 22 р. | жін. |
16 | 17 | 9 | 13 | 30 | 48 р. | жін. |
17 | 36 | 8 | 15 | 5 | 48 р. | чол.. |
Печаль над радістю – 1 особа (чоловік);
Гнів над страхом – 10 осіб (серед яких 7 жінок та 3 чоловіка)
Страх над гнівом - 4 особи (серед яких 3 жінки та 1 чоловік )
Гнів дорівнює страху – 3 особи (серед яких 2 жінки та 1 чоловік
Інтерпретаційна таблиця модальностей емоційності досліджуваних
№ | Радість | Печаль | Гнів | Страх |
1 | + | - | - | - |
2 | - | - | - | + |
3 | - | - | + | - |
4 | + | - | - | - |
5 | + | - | - | - |
6 | + | - | - | - |
7 | + | - | + | - |
8 | + | - | - | - |
9 | + | - | - | - |
10 | + | - | + | - |
11 | - | + | - | + |
12 | + | - | - | - |
13 | - | - | - | + |
14 | + | - | + | - |
15 | - | - | + | - |
16 | - | - | - | + |
17 | + | - | - | - |
% відношення | 52 % | 5 % | 24 % | 19 % |
Як можна побачити, домінування емоції радощі очевидно, також є люди з переважанням емоцій гніву або страху (в основному жінки до 25 років), десь в рівних долях, дуже незначний покажчик емоції печалі. Але є і такі, в кого переважають одразу дві модальностні емоції: радість та гнів або печаль та страх. У людей віком від 50 років можна зустрінути як і переважання радості (оптимістичний настрій) так і страху, що пов’язане з пенсійним віком.
ВИСНОВОК
Емоції відбивають у своїй якості характер протікання різних життєвих процесів,вони управляють цими процесами, активізуючи або гальмуючи їх залежно від необхідності. Під життєвими процесами тут розуміється те, що пов'язано із задоволенням потреб людини.
Емоційне життя людини, його переживання стали сьогодні об'єктом дослідження фізіологів і лікарів. Не лише тому, що людина через свою природну допитливість прагнути проникнути в самі заповідні куточки своєї істоти, не лише тому, що моделювання емоцій обіцяє новий етап в розвитку кібернетичних машин. Але ще і тому, що велике число захворювань сучасної людини ми зараховуємо в розряд неврогенних. Це гіпертонія, атеросклероз, інфаркт Міокарду, багато шлунково-кишкових захворювань, шкірних і інші захворювання. Вирішальну роль у виникненні цих захворювань грають негативні емоції.[7]
Лікарі давно помітили зв'язок індивідуального переважання тих або інших емоцій з схильністю до певних захворювань. М. И. Аствацатуров говорив, що серце вражається страхом, печінка -| гнівом, шлунок -| апатією.
Значення емоцій і почуттів в процесі віддзеркалення дійсності в житті людини не вичерпується тим простим фактом, що під впливом того або іншого зовнішнього соціального і природного чинника людина випробовує одне або інше почуття. Пізнання суті емоцій і їх ролі в житті людини можливо лише при визначенні місця цього складного явища в структурі психічних функцій в цілісному віддзеркаленні і зміні дійсності.
Особливе важливе значення емоцій і почуттів для усієї психічної діяльності визначається тим, що вони знаходяться як би між пізнавальною і вольовою діяльністю і, зв'язуючи їх, як вже підкреслювалося, мають найбезпосередніше відношення до того, що називається активністю людської свідомості. К.Д. Ушинский писав, що ніщо так не виражає суть людини і його відношення до світу, як його "відчуття". Він говорив, що в них чутний голос не окремої думки, не окремого рішення, а усього змісту душі людської і її ладу.[16]
Як ми з'ясували роль емоцій велика. Вони, як барви веселки, забарвлюють світ, тільки забарвлюють в емоційні стани. Без емоцій світ був би нудний, одноманітний. Мені здається, що без емоцій закінчилося б і життя на землі, тобто привела б до вимирання людства. Емоції є частиною людини, життя. Адже яке щастя -| любити, радіти, веселитися. Але навіть такі емоції як смуток, ненависть, горе і образа важливі для людини. Вони формують в нім почуття співчуття, завзятість, а також уміння досягати цілі і уміння переживати.
ЛІТЕРАТУРА
1.Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. Мозок, розум і поведінка. – М.: Світ, 1998.
2.Васильев И.А. Емоції і мислення. – М., 1990.
3.Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. –М.:Изд-во МГУ, 1996.
4.Воронин Л.Г., Колбановский В. Н., Маші Р. Д. Фізіологія ВНД і Психологія. – М.: Освіта, 1997.
5.Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – Киев, 1999.
6.Грановская Р. М. Елементи практичної психології. – Л., 1995.
7.Додонов Б.И. Эмоция как ценность. – М.: Политиздат, 1978.
8.Ермолаев Ю.А. Вікова фізіологія. – М.: Вища школа, 1995.
9.Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – С. 42.
10.Краско Т.И. Применение проективного рисунка в патопсихологическом обследовании больных неврозами и психопатиями: Методические рекомендации. – Харьков, 1992.
11.Кэррол Э. Изард. Психология эмоций. – Питер, 2000.
12.Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. – М., 1971.
13.Популярна Медична Енциклопедія / під ред. Б.В.Петровского. – М.: Радянська Енциклопедія, 1987.
14.Психологія: Навч. Посібник / За науковою ред.. О.В. Винославської. - К.: ІНКОС, 2005.
15.Психологія емоцій. Тексти. / під ред. В. К. Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер. – М.: Видавництво МГУ, 1984.
16.Рейковский Я. Експериментальна психологія емоцій. -М., 1979.
17.Рубінштейн С. Л. Основи загальної психології. – М.: Педагогіка, 1989.
18.Симонов П. В. Теорія віддзеркалення і психофізіологія емоцій. – М.: Наука, 1970.
19.Словник практичного психолога. - Мінськ: Харвест, 1998.
20.Фізіологічні особливості позитивних і негативних емоційних станів. – М.: Наука, 1972.
21.Холмогорова А.Б., Гаранян Н. Г. Принципы и навыки психогигиены эмоциональной жизни // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – 1996. № 1.
22.Шингаров Г. Х. Емоції і почуття як форми віддзеркалення дійсності. -М.: Наука, 1971.