Влияние состояния здоровья на эмоциональное самочувствие человека

1.2. Роль емоцій в організації поведінки людини

Намагання розібратися в сутності емоційних явищ, зрозуміти значення емоцій в життєдіяльності людини з давніх-давен була предметом значного зацікавлення багатьох філософів, психологів, медиків. Отже, вивчення емоційної сфери і, зокрема, ролі емоцій в організації поведінки людини й сьогодні займає винятково важливе місце.

Відомо, що життя сучасної людини характеризується зростанням інтенсивності і частоти емоційних навантажень. Цьому сприяють стрімка зміна соціальної середи, підвищення темпів життя, руйнування традиційних сімейних структур, екологічні катаклізми тощо. На все це людина реагує певними переживаннями, і, як наслідок, - вона втрачає контакт зі своїм душевним станом, а відтак, можливість їх розуміти і керувати ними, що, в свою чергу, негативно впливає на фізичне і психічне здоров‘я: збільшення числа психосоматичних захворювань, важких душевних станів (тривожно-депресивних розладів), емоційних “вибухів” і конфліктів і, в решті решт, незадоволеність собою. Отже, емоції мають важливе значення, бо служать засобом мобілізації організму, що дозволяє переборювати події та ситуації, що відбуваються в навколишній дійсності.

Емоції – це філогенетично найдавніша форма психічного відображення. Завдяки своєму фізіологічному механізму емоції спонукають до діяльності, впливають на її характер (енергійність, темп і тривалість), залежно від наших потреб і розуміння (чи знання) ситуації.

Завдяки відчуттям, сприйманню та мисленню людина пізнає світ, його закономірності, пізнає себе, свою діяльність, оцінює результати свого пізнання. На основі цього виникає певна оцінка об‘єктів і явищ як зовнішнього, так і внутрішнього світу, певне ставлення до них, яке ми, до речі, переживаємо. Саме це переживання свого ставлення до явищ світу (зовнішніх і внутрішніх), до дій (своїх чи інших) і називається емоціями.

Емоції не просто відображають відповідність або невідповідність дійсності нашим потребам, установкам, прогнозам, не просто дають оцінки інформації про реальне. Вони функціонально і енергетично підштовхують організм до поведінки, що адекватна цій оцінці.

Між зовнішнім проявом емоцій, фізіологічними процесами і психічними переживаннями існує найтісніший зв‘язок. Ця єдність проявляється в усіх психічних процесах, але в емоціях психічне особливо тісно пов‘язане з фізіологічним. Саме ця здатність емоцій мобілізовувати всю діяльність організму від процесів вищої нервової діяльності до елементарних біохімічних процесів і пояснює необхідність емоцій для людини.

В цілому емоційне життя характеризується неперервністю, потенційною усвідомленістю емоцій, їх виразністю та можливістю керувати ними.

До емоційних процесів відноситься широкий клас процесів внутрішньої регуляції діяльності. Цю функцію вони виконують, відображаючи той смисл, який мають об‘єкти і ситуації, що впливають на суб‘єкта, їх значення для здійснення його життєдіяльності.

У людини емоції породжують переживання задоволення і незадоволення, що відіграють роль суб‘єктивних сигналів. Найпростіші емоційні процеси виражаються в органічних, рухових і секреторних змінах і належать до природжених реакцій. Однак в процесі розвитку емоції втрачають свою інстинктивну основу, набувають обумовлений характер і утворюють різноманітні види так званих вищих емоційних процесів: соціальних, інтелектуальних, естетичних, які у людини складають основний зміст його емоційного життя [1].

Як важлива складова частина психічної діяльності людини, емоції (і почуття) не тільки виникають при задоволенні чи незадоволенні фізичних і духовних потреб, а й самі стають її важливішою потребою.

Потреба в емоційному насиченні має свої специфічні особливості, що відрізняє її від всіх інших функціональних потреб. Ці особливості зумовлені тим фактом, що емоції “обслуговують” потреби, виражаючи їх, характер їх зв‘язків з дійсністю в даний момент часу. Саме тому емоції погано піддаються вольовій регуляції, їх не можна викликати за власним бажанням.

Супроводжуючи практично будь-які прояви активності суб‘єкта, емоції є одним з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності і поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб.

Якісна специфічність емоцій значною мірою залежить від тієї потреби, на основі побудників якої вони формуються. Емоції – це, власне, “внутрішній регулятор” діяльності. Однак функцію регуляції поведінки людини вони виконують не прямо, а через наявність мотивів, причому трапляється нерідко так, що мотиви власної поведінки залишаються для людини неусвідомленими.

Необхідність емоцій (як позитивних, так і негативних) відчувається людьми навіть інтуїтивно. Існує цілий ряд причин, що обумовлюють необхідність емоцій для людини. По-перше, саме емоційна оцінка зовнішніх впливів і внутрішніх потреб людини викликає в неї спонукання до дії. У людини на основі біологічних нужд (в їжі, в кисні, в безпеці тощо), але у відповідності з її соціальною природою виникають суто людські потреби. По-друге, емоції не тільки спонукають до діяльності, а й є обов‘язковою умовою для її здійснення. По-третє, емоції людини тісно пов‘язані з її мисленнєвою діяльністю.

Емоційна сфера у всіх своїх проявах впливає на всі сфери особистості, на психіку людину та її поведінку в цілому. Кожний з психічних процесів (сприймання, пам‘ять, мислення, уява) може піддаватися змінам під впливом емоційних факторів. В результаті цих модифікацій вони набувають перш за все вибірковість і спрямованість. Зміни, що відбуваються в пізнавальних процесах, пов‘язані зі змістом емоційного процесу: агресивні емоції сприяють агресивним думкам, ревнощі – тому, що людина помічає навіть дрібні ознаки зради, задоволена людина згадує приємні хвилини життя і т. і.

Емоції чинять істотний вплив, що активує вольову сферу. Позитивні, адекватні за інтенсивністю сценічні емоції здатні багаторазово підвищити продуктивність діяльності людини, а також продуктивність праці. Негативні емоції астенічного характеру є причиною стресу і негативно впливають на стан здоров‘я, ефективність діяльності і спілкування.

Внутрішня невідповідність між небажаними емоціями і можливостями особистості щодо їх регуляції призводить до невротизації, розвитку психосоматичних захворювань (гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби, цукрового діабету, бронхіальної астми, шкірних захворювань), а також формування саморуйнівних звичок (алкоголізація, паління, переїдання).

Емоції тісно пов‘язані з віковими кризами. Емоційна нестійкість підлітків обумовлена тимчасовою дисгармонією між корою та підкіркою, першою і другою сигнальними системами та спостерігається в період статевого дозрівання.

Протягом життя дорослої людини змінюється тип її емоційності, а відтак і поведінка. Здорова людина здатна регулювати свої рухи, дії, вчинки. Значно трудніше керувати власними емоціями. В зрілому віці людина досягає цього. Емоційна зрілість особистості припускає як повноту і багатство палітри переживань, так і різноманітність фізіологічно виправданих засобів і способів контролю та регуляції емоцій.

Різко змінюється емоційна діяльність в передстаречому та старечому віці. В цей час емоції стають більш лабільними, що звичайно впливає на поведінку людини, її життєдіяльність. Тут варто згадати про корисність фізичних вправ і спілкування з природою, звертання до мистецтва, водяні процедури і харчові обмеження, нарешті – різні способи психофізіологічної саморегуляції.

Але емоції і прикрашають життя особистості. Вони сприяють її творчому підйому, інтенсифікують інтелектуальні процеси, сприяють стійкості уваги тощо. Варто пам‘ятати, що позитивні емоції мають могутній антистресовий і оздоровчий вплив.