План

1. Розвиток антропології в Україні.

2. Порівняльна таблиця періодизації постнатального онтогенезу людини

До такого віку доживає лише незначна частина популяції, це пов’язано зі степінню адаптації до умов середовища, від успадкування норми реакції на конкретні комплекси факторів, в деякій мірі складовими харчування, резистентністю організму до певних захворювань, лабільністю імунної системи та інш.

3. 1. В період енеолітичної доби скотарські та землеробські племена контактували між собою, так як цей час почали розвиватись ранні форми відтворюючого господарства, спостерігався розклад первіснообщинного ладу, відбувалося майнове розшарування і виникали нові культури.

У ІУ на початку ІІІ ст. До н.е. на Правобережжі були поширені землеробсько-скотарські племена трипільської культури (склалися приблизно 6 тис. років тому в басейнах рік Прут, Дністер і Південний Буг), які за краніологічними дослідженнями мали доліхокранну форму черепа, середній розвиток м’язевого рельєфу, добре профільоване обличчя з невисокими орбітами й середнім за шириною, добре виступаючим носом. Середній зріст у чоловіків становив 165,5, у жінок - 157,7 см. За своєю морфологічною будовою вихідці належать до кола південних європеоїдів – представників західного варіанту давньосередземноморського типу, поширеного серед енеолітичного населення Балкан і Середньої Європи.

Від середини ІІІ тис. До н.е. значну частину причорноморських степів займали кемі-обинські племена, які відзначалися різкою доліхокранією, високою мозковою коробкою, розвинутим м’язевим рельєфом, вузьким і високим обличчям, тобто рисами східного різновиду давньо-середземноморського типу, котрий відрізнявся від західного вищим обличчям. За краніологічними дослідженнями ці племена мають аналогії до енеолітичних племен Кавказу, Передньої й Середньої Азії.

В кінці енеоліту в Північно-Західному Причорномор’ї мешкали усатівські племена, антропологічний склад яких мав змішаний характер: серед обстежених черепів з’являлись як ”чисті” протоєвропейські й давньосередземноморські, так і проміжні варіанти. Усатівці склалися в процесі метисації місцевого пізньотрипільського населення і прийшлого степового.

Отже, в енеоліті антропологічний склад населення України був строкатий, так як він формувався за участю різних європеоїдних компонентів:

-масивного протоєвропеоїдного, генетичні витоки якого пов’язані з племенами неолітичної епохи;

-кількох різновидів грацільного давньосередземноморського та південноєвропеоїдних популяцій;

-помірно масивного, поширеного в Центральній Європі.

Ці компоненти сприяли появі змішаних антропологічних варіантів племен енеолітичної доби.

3.2. Карта археологічних культур доби бронзи надзвичайно строката.

Майже все Лівобережжя, за винятком північних районів, і частину Правобережжя доби ранньої бронзи займали племена ямної культури. В останній чверті ІІ- на початку ІІ тисячоліття до н.е. ямники заселили все степове Причорномор’я і вийшли на Балкани. Загалом вони характеризувалися доліхокранною формою черепа, високою мозковою коробкою, середнім за шириною й висотою, мезогнатним, добре профільованим обличчям, високим зростом до 173 см у чоловіків і до 160 – у жінок. Поряд з цим виділяють дві групи черепів: мезокранна, із середнім за шириною й висотою, переважно ортогнатним обличчям із низькими очними орбітами, та доліхокранна – із спадистим лобом, середнім за шириною, високим, мезогнатним обличчям. Це свідчить про те, що у формуванні ямної культури брали участь носії двох основних морфологічних компонентів Східної Європи : протоєвропейського та давньосередземноморського, представленого кількома різновидами.

На початку ІІ тис. До н.е. на території України з’явились катакомбні племена, для яких була властива мезокранія, широке, ортогнатне обличчя, досить високий зріст – у середньому до 171 см у чоловіків. В складі цих племен виділяються три морфологічні варіанти: мезобрахікранний – із невисоким склепінням, широким ортогнатним обличчям, витоки якого слід шукати в калмицьких степах; мезобрахікраний різновид протоєвропейського типу, пов’язаний із нащадками дніпро-донецьких племен; мезокранний – із вузьким, середньої висоти обличчям, аналогії якому можна знайти серед носіїв культур шнурової кераміки Польщі.

В середині ІІ тис. До н.е. у степовій і лісостеповій зонах мешкали племена культури багатоваликової кераміки, представники якої мали доліхокранну форму черепа, вузькі та високі лицеві скелети з вузькими носами, тобто рисами одного з варіантів давньосередземноморського типу.

Пізню пору бронзового віку у Степовій Україні пов’язують в основному з племенами зрубної культури, які займали великі площі Східної Європи – від Уралу на Сході до Дністра на Заході, від Ками, Середньої Оки й Десни на Півночі до прикаспійських степів і Криму на Півдні. Представники зрубної культури відзначалися доліхокранією (менш вираженою, ніж у носіїв багатоваликової кераміки), високою мозковою коробкою, середньої ширини мезогнатним обличчям, високим зростом (у середньому 174 см у чоловіків).

У другій половині ІІІ – першій половині Іітис. До н.е. Північний Захід України був заселений племенами, об’єднаними під загальною назвою культур шнурової кераміки, або бойових сокир. Серед них відомо еілька локальних груп. Так, лісові райони Верхнього і Середнього Придніпров’я займала людність середньопридніпровської, Північну Волинь, верхів’я й середню течію Західного Бугу – городоцько-здовбицької та стжижовської, Прикарпаття й сусідніх районів Поділля – підкарпатської культур.

Антропологічний склад племен шнурової кераміки (ті, які мешкали на території України) вивчений недостатньо через погану збереженість кісткових решток. Хоча по даних дослідження Т.С.Кондукторової , вони мали виражену доліхокранію, середню висоту мозкової коробки, слабкий розвиток м’язевого рельєфу, вузький лицевий скелет із різко виступаючим носом. За цими ознаками вони були ближчі до тогочасних племен Польщі й Словаччини.

Згодом в ареалі поширення культур шнурової кераміки виникли нові культурно-історичні утворення такі як тшинецько-комарівська культура (XV – ХІ ст.. до н.е.). Вона охоплювала Північну Україну, Південну Білорусь, Прикарпаття й Подністров’я. Її населення відзначалось доліхокранією, середньою й високою черепною коробкою з помірно вираженим рельєфом, невеликими розмірами обличчя, вузьким носом. Це переконливо свідчить про генетичну спадковість цієї спільності з їхніми попередниками – носіями культур шнурової кераміки.

На захід від Дністра в пізню пору бронзового віку (ХІІІ-ХІ ст.. до н.е.) мешкали осілі землеробсько-скотарські племена культури Ноа. Антропологічно вони були неоднорідні: деякі черепи мають ознаки масивного протоєвропейського типу, інші – вузьколицього давньосередземноморського. Цей склад сформувався у результаті взаємодії місцевих племен – нащадків неолітичної й енеолітичної племен ямково-гребунчастої кераміки.

Отже, в епоху Бронзи на території України взаємодіяли представники різних за походженням антропологічних типів внаслідок складних етногенетичних процесів за участю численних місцевих і прийшлих племен у цей історичний період складаються фізичні риси головних етнічних масивів Східної Європи й деяких суміжних із нею регіонів.

3.3. На формування антропологічного складу українського народу впливали скіфи, сармати і кіммерійці.

Приблизно в VІІ ст. до н.е. до Північного Причорномор’я вдерлися зі сходу скіфи іракомовних племен, близьких між собою за походженням, культурою і звичаями. Панівне становище серед них займали так звані царські скіфи, які кочували у степах поблизу Азовського моря, Дону та в Криму. Їх найближчими сусідами в Лівобережному Причорномор’ї були скіфи-кочівники, а на півночі, в лісостеповій зоні – скіфи-землероби. В пониззі Південного Бугу, неподалік від античного міста Ольвія, мешкали елінно-скіфи (калліпіди), а північ від них - алазони фракійського походження. Лісостепове правобережжя займали скіфи-орачі нащадки давнього місцевого населення чорноліської культури.

У ІІІ ст. до н.е. пануванню скіфів у причорноморських степах було покладено край: сюди почали проникати іракомовні сармати (до цього вони кочували в Приураллі, на Південному Уралі й Поволжі) Першими з’явились язиги, потому роксалани, згодом – алани. На початку нової ери частина сарматів проникла далеко на Північ, у лісостепові райони Правобережньої України (басейн Тясмина), де вочевидь змішалась із корінними землеробами.

Сармати, скіфи та кіммерійці привнесли на територію України європеоїдні риси з незначною „східною” домішкою. Їх генетичні витоки слід шукати на сході Євразійського континенту – Південний Урал та Поволжі та Центральній Азії – по гирлу річки Дністра, північно-західної частини Казахстану та Західного Сибіру, а також на території Південного Причлорномор’я.

3.4. До конгломерату племен черняхівської культури входили наступні етнічні групи:

-іракомовні пізні скіфи й сармати, які переважали в Північному Причорномор’ї;

-фракійці (дако-гети) межиріччя Дунаю і Дністра, де відчувався таж вплив сарматів;

-східні слов’яни – анти – лісостепової зони України;

-східні германці - готи, сліди котрих виявлені в Західній Волині, Верхів’ях Північного Бугу.

3.5. У етнічних груп черняхівської культури відобразилась поліетнічність у фізичних рисах, що пов’язана з певною кількістю морфологічних компонентів, які були приурочені до певних територій (правобережний подніпровський, лівобережний, середньо придніпровський та інші), хоча в більшості згадуваних груп переважали європеоїдні риси: висока, видовжена форма черепної кришки, середній розвиток рельєфу, нешироке обличчя із середнім за шириною, добре виступаючим носом. Це пов’язано з впливом скіфського морфологічного компоненту на основі фракійського субстрату. Готи та сармати не відіграли істотної ролі у формуванні антропологічного складу черняхівської культури, хоча і мали певний етноморфологічний вплив на окремих територіях.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 14

Бесплатная работа

Закрыть

Развитие антропологии в Украине

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.