Исследование взаимодействия между гнучколанцюгових полимерами и высокодисперсными наполнителями
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Структура, фазові і релаксаційні стани полімерних систем
1.1. Макромолекулярні характеристики і типологія полімерів
1.2. Структура полімерів в конденсованому стані
1.3. Релаксаційний спектр макромолекул
1.4. Гнучколанцюгові полімери, їх характеристики
1.5. Релаксаційні стани та релаксаційні переходи в гнучколанцюгових полімерах
Розділ 2. Високодисперсні наповнювачі як модифікатори полімерів
2.1. Загальні уявлення та класифікація високодисперсних наповнювачів
2.2. Розмір і форма частинок високодисперсних наповнювачів
2.3. Диспергування
2.4. Питома поверхня
2.5. Поверхнева енергія
2.6. Фізичні і хімічні властивості високодисперсних наповнювачів
Розділ 3. Взаємодія гнучколанцюгвих полімерів з високодисперсними наповнювачами
3.1. Адгезія полімерів на поверхні наповнювача
3.2. Фізична адсорбція на наповнювачах
3.3. Cіткові теорії взаємодії на межі поділу фаз полімер-наповнювач
3.4. Хімічна природа зчеплення полімер-наповнювач та активні центри на поверхні частинок наповнювача
3.5. Граничний шар на межі поділу фаз полімер-наповнювач
3.6. Напруга на поверхні поділу полімер-наповнювач
Розділ 4. Вплив взаємодії високодисперсних наповнювачів на динамічні властивості композиту
4.1. Вимірювання в’язкопружних властивостей на ультразвукових частотах
4.2. Експериментальна частина
4.2.1. Концентраційна і температурна залежність в’язкопружних властивостей ПВХ-композицій
4.2.2. Вплив міжфазного шару на температурні залежності в’язкопружних характеристик КПМ
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
3.6. Напруга на поверхні поділу полімер-наповнювач
Хімічна і структурна неоднорідність, яка виникає в результаті дії межі поділу на процес синтезу полімера і його структуроутворення вносить свій вклад в механічні властивості. Тому характер процесів, що відбуваються на межі поділу суттєво відображаються на властивостях міцності матеріалу. Обмеження молекулярної рухливості і нещільна упаковка, виникнення дефектів і слабких місць в адгезійних шарах, відмінність в характері взаємодії полімерів з модифікуючими поверхню наповнювача з’єднаннями та ряд інших процесів – ці явища обумовлюють особливості механічної поведінки наповнених полімерів.
На механічні властивості наповнених систем можуть впливати сили тертя на межі поділу полімер-наповнювач. Сили тертя виникають в результаті усадки полімера при його затвердінні. Всякі напруги в системі, які приводять до виникнення нерівноважних станів, негативно відбиваються на властивостях. Це відноситься перш за все до внутрішніх напруг, які виникають на межі поділу внаслідок заторможеності релаксаційних процесів і відмінності в коефіцієнтах термічного розширення полімера і наповнювача.
Разом з тим підвищення міцності адгезійного зв’язку полімера з наповнювачем приводить до зростання ролі перенапруг на поверхні розділу, що негативно впливає на міцність.
Спостерігається сильний вплив типу підкладки на величини внутрішніх напруг. Збільшення напруг залежать від міцності зв’язків між зв’язуючим і частинками наповнювача. Із збільшенням вмісту наповнювача внутрішні напруги і адгезія зростають.
Встановлено, що тривала адгезійна міцність знижується під дією внутрішніх напруг. Регулювання адгезії і внутрішніх напруг в полімерних плівках на поверхні металів може бути досягнутим при введенні високодисперсних наповнювачів. При розгляданні зв’язку адгезії і внутрішніх напруг необхідно мати на увазі, що наявність внутрішніх напруг пов’язано з відмінностями в конформації полімерних ланцюгів на поверхні, а отже, із зміною умов взаємодії з поверхнею наповнювача. Внутрішні напруги, які діють проти сил адгезії, зменшують роботу адгезії на величину, пропорційну цим напругам.
Чим більша взаємодія полімера з поверхнею наповнювача, тим більша адгезійна взаємодія і тим більша величина внутрішніх напруг. Отже, процеси отримання наповнених полімерів необхідно проводити в таких умовах, при яких час релаксації напруг, що виникають при формуванні полімерної плівки, був би співставлений з довготривалістю процесу утворення полімера. Тільки в цьому випадку можна забезпечити високу міцність адгезійного зв’язку і максимально можливе зменшення внутрішніх напруг [2].