Денежная масса и его структура. Закон денежного обращения

Грошова маса та її структура. Закон грошового обігу

Усі гроші, що обертаються в грошовій сфері, становлять грошову масу, яка має свою структурну організацію. Під цим ку­том зору в грошовій масі виділяють грошові агрегати, такі її структурні елементи, що розрізняються між собою рівнем лік­відності, тобто рівнем здатності перетворюватися в гроші.

Грошові агрегати наявні у грошовій системі будь-якої високорозвиненої країни, однак вони мають певні національні відмінно­сті як за складом елементів, що входять у той чи інший агрегат, так і за їх кількістю. Проте в принциповому плані грошові агре­гати різних країн ідентичні.

У більшості розвинутих країн, як правило, виокремлюють три—чотири агрегати. Так, наприклад, у США — чотири агрега­ти, в Німеччині та Японії їх три, а в такій країні, як Франція гро­шових агрегатів усього два.

У грошовій системі України виділяють агрегати: М0; Мі; М2; М3. При цьому агрегат М0 звичайно пов’язують із готівкою, що знаходиться поза банками. І хоч виділення такого агрегату має деякий сенс, усе ж, виходячи з глибинних основ розподілу гро­шової маси на агрегати, він відрізняється від агрегату Мі лише кількісно.

До складу інших грошових агрегатів входять такі елементи:

Агрегат Мі.. Він включає: а) гроші поза банками; б) кошти на рахунках «до запитання» і поточні депозити. Останній елемент ще визначають як трансакційні депозити, до яких належать вне­ски, з яких гроші в будь-який момент можуть бути отримані вла­сником внеску, або переказані іншим особам за допомогою чеків, звичайних грошових переказів та за допомогою електронних грошових переказів.

Отже, грошові інструменти, що входять до складу грошового агрегату Мі, можна без будь-яких обмежень використати для платежів, а це означає, що гроші, представлені у цьому агрегаті, найбільш ліквідні. Це є сама ліквідність. Цей агрегат за своїм функціональним призначенням є засобом обігу і платежу. Він найтісніше пов’язаний з товарною масою, тому у своєму обсягу залежить в основному від таких чинників, як обсяг товарооборо­ту і швидкість обігу грошей.

Агрегат М2.. До його складу входить агрегат М1, а також тер­мінові депозити й ощадні вклади, покладені на певний термін. Гроші, що входять до цього агрегату, ще називають грошовими активами. На відміну від агрегату М1, даний агрегат має менший ступінь ліквідності. Це обумовлено, головним чином, тим, що до його складу входять термінові депозити й ощадні вклади, які роз­міщаються в банках на певний термін. Гроші тут використову­ються як високоліквідний засіб нагромадження купівельної спро­можності. Дострокове вилучення цих грошей з відповідних рахунків пов’язано для їх власника зі значною втратою прибутку. Разом з тим вони, як правило, не можуть безпосередньо перетво­рюватися в трансакційні депозити, тобто не можуть бути перека­зані однією особою на користь іншої.

Агрегат М3. До нього входять агрегат М2 і кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Ці операції — це довірчі операції, тобто операції доручення з управління майном або грошима клієн­та. Формою організації таких операцій може бути, наприклад, де­позитний сертифікат, тобто грошовий документ, що свідчить про вкладення його власником у банк певної суми на термін, після за­кінчення якого за даним сертифікатом сплачуються відсотки і по­вертається вкладена сума. На відміну від термінового депозиту, за яким вкладені гроші все ж можна вилучити з банку до закінчення терміну, втративши при цьому всі відсотки по внеску або їх значну частину, то за депозитним сертифікатом достроково повернути свої гроші, як правило, не можна. Це додає даному елементу мен­ший ступінь ліквідності, ніж той, що мають строкові депозити.

Агрегати М2 і М3 відзеркалюють ту масу грошей, що тимчасо­во вийшла з обігу і виконує функцію нагромадження вартості. Обсяги цих двох агрегатів визначаються залежно від інших (ніж у агрегата Мі) чинників. Це такі чинники, як рівень капіталізації грошових доходів населення і господарюючих суб’єктів, стан розвитку кредитних відносин, рівень розвитку інфраструктури грошового ринку і таке ін.

Грошові агрегати в інших країнах відрізняються від агрегатів, прийнятих у грошовому обігу України, головним чином, за їх кількі­стю або за складом тих елементів, які входять до кожного конкретно­го агрегату. Останнє відображає, як правило, відповідний рівень роз­витку грошового обігу. Так, наприклад, у США з їх рафінованими і високорозвиненими товарно-грошовими відносинами до складу аг­регату М1, крім готівки та депозитів «до запитання» й інших депози­тів, за якими можна виписувати чеки і за якими в українському агре­гаті М1 є аналоги, входять ще дорожні чеки. У цей же агрегат входять і дрібні (до 100 000 дол.) короткотермінові вклади. В Україні чековий обіг ще не так розвинутий, як у країнах Заходу, і через це у нас немає такого елементу, як дорожні чеки. Крім того, у США існує ще й чет­вертий агрегат L. Він уведений у 1980 році, до його складу входить агрегат М3 а також облігації, які випускаються урядом і продаються дрібним вкладникам, акцептовані банками векселі, комерційні цінні папери (короткострокові боргові зобов’язання корпорацій), державні короткострокові (термін погашення до 12 місяців) облігації.

Серед усієї сукупності грошових агрегатів особливо виділя­ють той, що найбільш повно відбиває саму активну й еластичну масу платіжних засобів. Таким агрегатом, як правило, вважають агрегат М1. Що ж стосується інших агрегатів, то вони вже міс­тять і ті елементи, що скоріше тільки теоретично можуть бути використані як платіжні засоби. Так, наприклад, кошти за трасто­вими операціями банків, які вкладено в цінні папери, важко ви­користовувати як засіб платежу. Та й їх призначення зводиться, головним чином, до довгострокового нагромадження вартості.

Маса грошей, що знаходиться в обігу в конкретній країні на кожний даний період часу, завжди має свою кількісну межу. Кі­лькість грошей залежить від безлічі чинників, вирішальними з яких є: кількість товарів і швидкість обороту однойменної гро­шової одиниці. Способи регулювання кількості грошей, що зна­ходяться в обороті, і форми організації їх руху багато в чому ви­значають стан економіки країни і виступають важливими елемен­тами, які забезпечують функціонування і розвиток усієї системи товарного виробництва. Це робить необхідним вивчення основ­них закономірностей, пов’язаних з визначенням кількісної харак­теристики грошей.

Визначальною функцією грошей, яка є квінтесенцією їх зага­льної ролі в системі товарного виробництва, є їх функція як засо­бу обігу. Реалізуючи дану функцію, гроші виконують роль посе­редника при обслуговуванні метаморфози Т—Г—Т. У цьому зв’язку виникає питання про кількість грошей, необхідних для обміну. Найбільш загальна відповідь на це питання міститься у вартісному обсязі самої товарної маси. Скільки вироблено това­рів, стільки потрібно і грошей, тому що вони і тільки вони по­кликані обслуговувати рух товарів. Однак самі гроші можуть упродовж певного часу (звичайно за такий період береться рік) робити декілька оборотів. Це пов’язано з тим, що гроші (при цьому, як правило, беруть однойменну грошову одиницю, на­приклад гривню), які випущені в обіг емісійним центром країни (Центральним банком), через якийсь час знову повертаються до емітента. Останній знову пускає їх в обіг і цей процес повторю­ється знову й знову. За рік грошова одиниця може зробити декі­лька оборотів. Цей показник кількості оборотів однойменної грошової одиниці на рік і є показником швидкості обігу грошей.

Між загальною кількістю грошей і швидкістю їх обігу існує певний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швид­кості обігу грошей їх кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується. Для ілюстрації цього зв’язку розглянемо простий приклад. Припустимо, що в якійсь країні вся товарна маса, вироблена за рік, дорівнює 1 млрд. дола­рів. Зрозуміло, що для забезпечення її руху необхідно мати 1 млрд. доларів, але це справедливо тільки за умови, що гроші роблять один оборот на рік. Якщо ж однойменна грошова одини­ця (у даному разі це долар) робить два обороти за рік, тоді гро­шей потрібно наполовину менше, тобто не 1 млрд, а тільки 500 млн доларів. Цей взаємозв’язок можна подати у вигляді фо­рмули:

де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного періоду;

ЕЦ — сума цін товарів, що підлягають реалізації за певний відрізок часу, наприклад за рік.

О — швидкість обігу однойменної грошової одиниці за рік.

В узагальненій формі дана формула відбиває закон грошового обігу, суть якого полягає в тому, що кількість грошей, необхід­них для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці.

Наведена формула закону грошового обігу розроблена К. Марксом. Вона дійсно відбиває стійкі, повторювані причинно-наслідкові зв’язки між масою товарів, швидкістю обігу грошей і їх кількістю, яка необхідна для обігу даної товарної маси. Поряд із цією узагальненою формулою К. Маркс розробив формулу за­кону грошового обігу і в більш детальному варіанті, який роз­криває ту саму сутність, але вже з деякою деталізацією руху гро­шей залежно від конкретних форм організації цього руху. Вона має такий вигляд:

де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного часу;

ЕЦ — сума цін товарів, що підлягають реалізації за певний відрізок часу, наприклад за рік;

О — швидкість обігу однойменної грошової одиниці за рік;

К — сума цін товарів, проданих у кредит з оплатою їх за ме­жами даного конкретного періоду;

П — сума цін товарів, що були продані в кредит раніше і за якими наступив термін платежу;

ВП — платежі, що взаємопогашаються.