Типы, виды и формы международных расчетов

Існують такі типи міжнародних розрахунків.

1) Національною валютою:

торговельні, кредитні і платіжні угоди між країнами;

2) Міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро):

торговельні, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угруповань країн;

3) Клірингові розрахунки:

міжнародні платіжні угоди клірингового типу - угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань;

4) Золотом:

використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.

Види міжнародних розрахунків залежать від:

1.Специфіки суб’єкта:

між конкретними контрагентами;

між банками;

між банком і контрагентом;

між державою і банком;

між державами.

2.Взаємодії суб’єктів:

напряму;

через посередників.

3.Від об’єкта:

торгові операції;

інвестиційні операції;

некомерційні операції.

4.Умови розрахунків:

готівкові;

з наданням кредиту.

Форми міжнародних розрахунків (подані у напрямі спаду вигідності для експортера):

100 відсотковий - ний аванс або авансові платежі (передоплата);

акредитив;

інкасо;

банківський переказ;

банківський вексель;

банківський чек;

відкритий банківський рахунок;

консигнація;

пластикові картки.

Розглянемо кожну із перелічених форм розрахунку.

Авансові платежі (передоплата) рідкісне явище у нормальних міжнародних валютних розрахунках.

Авансова оплата - це форма оплати коли імпортер самостійно або через свій банк чи банк експортера оплачує товар у момент передавання ним замовлення експортеру. Використовується тільки у разі незадовільного кредитного стану імпортера чи за наявності труднощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів. Але в будь-якому разі кінцеві розрахунки залежатимуть від перевірки всіх документів банком - імпортера.

Акредитив - угода згідно з якою, банк зобов’язується на прохання клієнта оплатити документи третій особі (бенефіціару-експортеру), на користь якої відкритий акредитив, чи оплатити акцепт тратти, яку виставив бенефіціар, або зробити негоціацію (купівлю) документів, виставлених йому експортером (бенефіціаром) відповідно до певних умов.

Акредитиввідповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, які розроблені Міжнародною торговельною палатою і з 1 січня 1994 р. набули чинності означає письмове зобов’язання банку емітента, яке виконується на вимогу і на підставі інструкцій клієнта (заявника акредитиву):

здійснити оплату бенефіціарові чи на вимогу третій особі;

оплатити чи акцептувати переказні векселі (тратти), складені на бенефіціара;

уповноважити інший банк виконати оплату, акцептування чи негоціацію таких переказних векселів (тратт).

Акредитив порівняно з іншими видами розрахунків надає більші можливості захисту інтересів експортера.

При підписанні угоди про купівлю-продаж експортер має чітко визначити, які ризики і вимоги йому необхідно враховувати стосовно:

політичних, економічних та юридичних умов у країні покупця;

платоспроможності та надійності покупця;

власної ліквідності.

Акредитив за формою буває:

грошовий - це іменний грошовий документ, у якому зазначено розпорядження банку про виплату власникові певної суми повністю або частинами. Він виплачуються у зазначеній валюті або у валюті країни. Де акредитиви пред’являються, за курсом на день платежу;

товарний (документарний) - передбачає, що покупець дає доручення банку, який обслуговує, відкрити такий товарний акредитив, де вказується найменування товару та документи, котрі необхідно пред’явити для отримання платежу.

У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь:

імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитива;

банк імпортера, або банк-емітент, який відкриває акредитив;

банк, що авізує (тобто банк-експортера), якому доручається сповістити експортера про відкриття на його користь акредитиву і передати йому текст акредитиву, перевіривши його дійсність;

бенефіціар-експортер, на користь якого відкривається акредитив;

рамбурсний банк, якщо між банком експортера та банком імпортера відсутні кореспондентські зв’язки;

перевізник та експедитор.

Послідовність дій при оформленні акредитива схематично можна подати так (рис. 10.1)

1.укладення угоди між експортером та імпортером;

2.заява імпортером на відкриття акредитива;

3.відкриття акредитива банком-емітентом і направлення його бенефіціару через авізуючий банк (банк-експортера);

4.авізування (повідомлення) бенефіціару про відкриття на його користь акредитива;

5.перевірка акредитива експортером (відповідність умовам угоди, виконання);

6.відправлення товару експортером імпортерові;

7.оформлення і надання бенефіціаром у свій банк комплексу документів для отримання платежу за акредитивом;

8.перевірка та пересилання банком, що авізує, документів банку-емітенту;

9.перевірка банком-емітентом отриманих документів, що отримані та їх проплата;

10.видача банком-емітентом документів, що проплачені, наказодавцю акредитива, тобто емітенту;

11.зарахування банком, що авізує, коштів бенефіціару.

Рис.1. Схема руху грошей та документів при акредитивній операції