План

1. Поняття валютної системи та її види

2. Основні елементи національної валютної системи

3. Валюта та валютні цінності

4. Конвертованість валют. Валютний паритет

5. Валютний курс та його функції. Чинники, що впливають на валютний курс. Купівельна спроможність валюти

6. Види валютних курсів

7. Основні механізми курсоутворення

8. Світова валютна система

9. Елементи світової валютної системи. Міжнародна валютна ліквідність

10. Поняття та види криз валютної системи

Література

7. Основні механізми курсоутворення

Механізм визначення номінального обмінного курсу на валют­ному ринку є регламентованою часткою участі держави і має назву режиму обмінного курсу. Існують адміністративний та ринковий режими курсоутворення.

Адміністративний режим виступає у формі множини валютних курсів, тобто це наявність диференційованих курсових співвідношень валют за різними видами операцій, товарними групами та регіонами. Адміністративний режим використовується як стабілізаційний захід в умовах кризи економіки для зниження рівня інфляції та для накопичення золотовалютних резервів. Уведення адміністративного режиму є тимчасовим кроком на шляху до нормалізації економічної ситуації в країні та переходу до ринкових умов курсоутворення. Уперше такий режим стали застосовувати під час економічної кризи 1929-1933 рр. після відміни золотого монометалізму та при введенні валютних обмежень.

Виділяють три основні ринкові режими курсоутворення:

1. Фіксований режим - це такий режим, за якого країни мають прив’язаний або фіксований курс (pegged rate). Такі країни фіксують вартість своєї валюти з нульовою можливістю відхилення або з дуже вузькими межами (не більше 1 %) таких відхилень від іншої іноземної валюти або комбінованої валюти. Лідерами у списку еталонних валют, до яких прив’язується національна валюта, є долар США, євро та СПЗ (спеціальні права запозичення). Прикладом 100-відсоткової фіксації є країни Європейського Союзу, які зафіксували обмінні курси своїх національних валют у межах Союзу відносно інших валют та до нової грошової одиниці євро станом на останній робочий день 1998 р. і дотримувалися визначених обмінних пропорцій до остаточного запровадження єдиної валюти євро.

Фіксований валютний режим включає й такі механізми курсоутворення, як доларизацію та валютний паритет.

Доларизація - це використання валют інших країн як законного платіжного засобу. Такий механізм застосовують переважно малі країни, які економічно інтегруються зі своїми близькими, економічно розвинутішими сусідами. Наприклад, Ліберія використовує долар США, Ліхтенштейн - швейцарський франк, Маршаллові Острови - долар США.

Валютний паритет - це такий валютний режим, за якого країни здійснюють фіксацію курсу національної валюти відносно іноземної, причому випуск національної валюти повністю забезпечується запасами іноземної (резервної) валюти. Зазвичай держава вводить такий режим як стабілізуючий засіб при гиперінфляційних процесах та при валютній кризі або за певних політичних обставин. До таких країн належать: Аргентина, Бруней-Даруссалам, Боснія, Болгарія.

2. Режим, за якого країни мають обмежену гнучкість курсів (limited flexibility). Тобто це такий режим, коли офіційно встановлюються певні співвідношення між національними валютами, які допускають невеликі коливання валютного курсу відповідно до існуючих правил. До такого порядку регулювання валютних курсів належить режим валютного коридору - встановлення меж коливання курсу національної валюти з метою стабілізації валютно-фінансової системи. Наприклад, Росія та Україна застосовували такий режим у 1995-1997 рр.

3. Режим з підвищеною гнучкістю курсів (more flexibility). Курси валют можуть вільно рухатися, змінюючись під впливом факторів попиту та пропозиції тощо. Такий режим має підкатегорії:

вільно плаваючий курс (freely fluctuating);

керовано плаваючий (managed fluctuating);

курс валют, що періодично коригується.

До групи країн з вільно плаваючим курсом відносять промислово розвинуті країни: США (долар США), Великобританія (фунт стерлінгів), Японія (єна), Швейцарія (швейцарський франк), група країн єврозони (євро) та ряд інших. Країни другої групи (з керовано плаваючим курсом) установлюють на певний проміжок часу досить широкі межі коливання курсу власної валюти відносно інших валют, які періодично переглядаються (наприклад, Мексика). Третя група - це країни, що визначають діапазон коливань свого курсу відносно певного кошика валют. Залежно від стану основних валют кошика переглядаються межі коливань власної валюти.

Таким чином, національна валютна система є складовою грошової системи країни, але відносно самостійною й такою, що виходить за національні кордони. Її особливості визначаються ступенем розвитку економіки та зовнішньоекономічних зв’язків країни. Як уже зазначалося, національна валютна система тісно пов’язана зі світовою валютною системою.


8. Світова валютна система

Світова валютна система - це форма організації та регулювання валютних відносин, які закріплені в міжнародних угодах та обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Світова валютна система виникла в середині ХІХ ст. одночасно з розвитком міжнародних економічних відносин.

Функції світової валютної системи:

1) сприяння розвитку товарообмінних операцій;

2) установлення правил та механізмів для забезпечення оптимального співвідношення між національними грошовими відносинами;

3) сприяння у здійсненні розрахунків через систему фінансово-посередницьких закладів.


9. Елементи світової валютної системи. Міжнародна валютна ліквідність

До основних елементів світової валютної системи належать:

міжнародна валютна ліквідність - це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;

резервні валюти (золото й національні валюти провідних розвинутих країн світу, євро та СПЗ), міжнародні розрахункові одиниці (євро та СПЗ);

уніфікований режим валютних паритетів;

регламентація режимів валютних курсів;

світовий грошовий товар. Приймається кожною державою самостійно як еквівалент вивезеного з неї багатства та для обслуговування міжнародних економічних відносин. Міжнародним грошовим товаром можуть бути резервні валюти;

міждержавне регулювання валютних обмежень;

уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу;

режим світових валютних ринків і ринків золота;

міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.

Світова валютна система базується на різних формах світових грошей. Світовими називаються гроші, які обслуговують економічні, політичні та культурні міжнародні відносини. У своєму розвитку функціональна форма світових грошей зазнала значних змін. Світова валютна система сьогодні базується на кількох національних валютах провідних країн світу та міжнародних валют­них одиницях (євро та СПЗ).

Світова валютна система є сукупністю механізмів і правил, що забезпечують зв’язки між національними та регіональними валютними системами.

Регіональна валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (наприклад, Європейська валютна система об’єднує 12 країн Європи). Регіональна валютна система відображає особливості функціонування економічних відносин в окремих регіонах світу.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 18

Бесплатная работа

Закрыть

Эволюция мировой валютной системы

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.