Формы международных расчетов и механизмы валютного рынка

З організаційно-технічного погляду, валютний ринок - це певна сукупність сучасних засобів телекомунікації, таких як телеграф, телекс, телефон, різні інформаційні системи, комп’ютерні мережі «REUTERS», «Інтернет» та ін., які пов’язують між собою банки та біржі різних країн, що здійснюють валютні операції.

Розглянемо детальніше форми міжнародних розрахунків, які найчастіше застосовуються під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, механізм їх проведення, недоліки і переваги для експортерів та імпортерів.

Існують такі основні форми розрахунків:

переказ (телеграфних чи електронних) коштів із безстрокових вкладів (депозитів до запитання);

банківські векселі на пред’явника;

комерційні тратти.

Банківський переказ - операція банку з виконання доручення клієнта щодо переведення грошей в інший (зарубіжний) банк для виконання його грошових зобов’язань.

Здійснення банківського переказу з наданням відповідних документів уже на відвантажену продукцію можна зобразити схематично (рис. 2).

Рис. 2. Схема розрахунків за формою «банківський переказ»

Отже, послідовність дій при виконанні операції «банківський переказ» така:

1)експортер передає документи імпортеруза умовами конт­ракту;

2)імпортер виставляє платіжне доручення банку про перерахування коштів;

3)повідомлення (авізування) банку експортера про надходження коштів;

4)авізування експортера про зарахування коштів на його рахунок.

За зазначеною формою розрахунку здійснюються:

авансові платежі (попередня оплата);

сплата коштів за товарними документами;

сплата коштів за товар після його отримання;

сплата коштів за послуги арбітражу;

сплата коштів за штрафами, вимогами;

погашення заборгованості за розрахунками;

сплата коштів за перерозрахунками;

сплата коштів за векселями, чеками тощо.

Можна зробити висновок, що в кожному контракті мають бути чітко та однозначно установлені умови проведення розрахунку.

Якщо контрактом передбачається попередня сплата коштів (авансування), визначаються умови з авансового платежу: сума, або його частка в загальному платежі, валюта, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Якщо контрактом передбачено банківський переказ після відвантаження товару, повинні бути визначені такі умови: сума платежу, валюта платежу, умови перерахування коштів, термін платежу тощо.

Недоліком використання зазначеної форми розрахунку (крім авансових платежів) є затримка в часі надходження виручки до експортера.

Телеграфні перекази дають можливість прискорити розрахунки, скоротити використання кредиту та захистити від валютних збитків. Застосування під час телеграфних переказів спеціального коду («ключа») дає змогу уникнути фіктивних переказів та помилок.

Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ.
У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцеві вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачеві платежу).

Банківський вексель - вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши в такий спосіб свої боргові зобов’язання.

Вексельна форма міжнародних розрахунків передбачає використання векселя - простого чи переказного. Простий вексель (боргове зобов’язання) - це безумовне письмове зобов’я­зання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказом векселедавця чи пред’явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому.

Переказний вексель - це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою (векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержувачу) за його наказом, або пред’явникові.

У вексельній угоді беруть участь три сторони:

векселедавець (трасант) - особа, яка виписує вексель і дає наказ про його оплату;

платник за векселем (трасат) - особа, якій адресований наказ про оплату векселя;

одержувач грошей за векселем (бенефіціар) - особа, яка виставляє вексель до оплати й отримує гроші за векселем.

Основну відповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акцепт векселя підтверджує свої зобов’язання щодо його оплати. Разом з ним несуть солідарну відповідальність (крім особ­ливих випадків) й інші учасники угоди - векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя дістали право користування ним за допомогою передавального напису.

Загальна схема розрахунків завекселем така. Трасант розплачується векселем з одержувачем грошей (бенефіціаром). Останній виставляє вексель платникові (трасату) для акцепту. Акцептуючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зобов’язання щодо оплати векселя. У разі неоплати векселя трасатом цей вексель буде пред’явлений векселедавцю. Типова форма переказного векселя зображена на рис. 4.4.

Бувають випадки, коли векселедавець одночасно є й одержувачем грошей за векселем. У такому разі текст векселя такий: «Заплатіть мені або за моїм наказом...» (див. рис. 4.4).

У сучасній господарській практиці порівняно з XІX і початком XX ст. сфера використання переказних векселів як платіжного засобу значно звузилася. Головна сфера його використаннясьогодні - зовнішня торгівля. Тут вексель має ряд важливих переваг, будучи інструментом кредитування і засібом урегулювання боргів. Він дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так, покупець, видавши вексель, отримує відстрочку платежу і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З іншого боку, продавець, отримавши вексель як оплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до закінчення строку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, або продати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певного відсотка (дисконту).

Вексель може бути оплачений на вимогу або після пред’яв­лення. Але у багатьох векселях зазначається, що оплата здійснюється через N днів після пред’явлення (див. рис. 4.4). Пред’яв­лення в такому разі є моментом звернення до платника для акцеп­тування векселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певну кількість днів після його складання.

Вексель може бути іменним («Платіть»), ордерним («Платіть N або за його наказом») і пред’явленим («Платіть пред’явнику»). Ордерний вексель передбачає можливість передавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогою передавального напису (індосаменту).

Відмінності простого векселя від переказного:

це не наказ, а зобов’язання платити;

векселедавець і платник - одна особа;

простий вексель не потребує акцепту.

Особливим різновидом переказного векселя є банкнота, випущена центральним банком.

Вексельна операція не обов’язково пов’язана з банком, можли­ва пряма оплата векселя боржником кредитору. Однак у банківсь­кій справі вексель відіграє особливо важливу роль. Кожна пози­ка, видана банком, документується борговим зобов’язанням (векселем), де вказані умови погашення кредиту. Таке боргове зобов’язання є головним юридичним свідченням боргу.

Банківський чек - письмовий наказ банку - володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування певної суми з його поточного рахунка власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.

Чекова форма міжнародних розрахунків. У міжнародних розрахунках використовуютьсятакож чеки, які вперше з’явилися в XVI ст. у вигляді квитанції касирів, котрі за зберігання грошей стягували відсотки із вкладників. Розрахунок чеками - форма безготівкових розрахунків, у якій використовуються розрахункові чеки. Чек виписується платником і передається одержувачеві грошей при відправленні йому товарів. При пред’явленні чека банку сума його зараховується на рахунок пред’явника.

Чек (cheque) - безумовний наказ клієнта банку, який веде його поточний рахунок, про сплату певної суми грошей пред’яв­никові чека або іншій, указаній на чеку особі. Цей інструмент особливо поширений у США, Канаді, Великобританії.