Государственное регулирование занятости

У результаті виконання Програми та реалізації послідовної державної економічної і соціальної політики очікується, що у 2017 р. чисельність зайнятих економічною діяльністю осіб віком 15-70 років збільшиться до 21,4 млн осіб, рівень безробіття осіб цієї вікової групи знизиться до 6,3%.

Загалом, як і державна, так і територіальні програми зайнятості відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» спрямовані на:

Спеціальні галузеві програми зайнятості населення призначені для вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблеми прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників і практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.

Міжнародним правовим механізмом регулювання зайнятості та ринку праці є Конвенції МОП. Щодо національного рівня, то вони набувають тут чинності у разі їх ратифікації у встановленому порядку. Серед основних Конвенцій МОП можна виділити:

Конвенція № 2 «Про безробіття» - передбачає, що держава встановлює систему безкоштовних державних бюро зайнятості під контролем державних органів.

Конвенція № 148 «Про захист працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях» - відображає систему обов’язків та відповідальності стосовно: забруднення повітря, шуму, вібрації; вказує на необхідність вжиття заходів щодо запобігання та обмеження професійних ризиків, спричинених забрудненням повітря, шумом та вібрацією.

Конвенція № 29 «Про примусову або обов’язкову працю»- визначає, що держава повинна ліквідувати застосування примусової або обов’язкової праці в усіх формах.

Конвенція №87 «Про свободу асоціації і захисту прав на організацію» - визначає, що трудящі на підприємстві мають право створювати за своїм вибором певні об’єднання, організації без попереднього на те дозволу. Державна влада утримується від будь - якого втручання в діяльність асоціації.

Конвенція № 151 «Про захист права на організацію та процедури визначення умов зайнятості на державній службі» - визначає, що державні службовці користуються належним захистом від будь - яких дискримінаційних дій; державним службовцям та їх представницьким органам повинні забезпечуватися такі можливості, які дають їм змогу чітко та ефективно виконувати свої обов’язки.

Конвенція №171 «Про нічну працю» - встановлює сутність категорій «нічний час» та «працівник, який працює в нічний час». Визначено необхідність вживання конкретних заходів, що пов’язані з особливостями нічної праці, а саме: заходи охорони їхнього здоров’я, сприяння у виконанні їх громадських, сімейних обов’язків, виплати відповідної компенсації та ін.

Конвенція №102 «Про мінімальні розміри соціального забезпечення « - вказується, що держава повинна забезпечувати особам допомогу на випадок безробіття (захисту підлягають особи, здатні і готові працювати, які тимчасово втратили заробіток у зв’язку з неможливістю одержати відповідне заняття).

Конвенція №111 «Про дискримінації в галузі зайнятості» - вказується, що держава здійснює активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості з метою стимулювання економічного зростання і розвитку підвищення рівня життя, щоб задоволення потреб у робочій силі та ліквідації безробіття.

Конвенція №168 «Про сприяння зайнятості та захист від безробіття» - вказує, що держава прагне, щоб методи надання допомоги зацікавили трудящих шукати зайнятість, а підприємців - пропонувати продуктивну зайнятість. Держава за цією Конвенцією зобов’язується реалізовувати програми сприяння зайнятості.

Конвенція № 41 «Про працю жінок у нічний час» - встановлює обмеження щодо застосування праці жінок у нічний час.

Конвенція №143 «Про зловживання в галузі міграції і про забезпечення працівникам - мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення « - встановлює зобов’язання дотримуватися основних прав людини щодо всіх працівників - мігрантів. Встановлює необхідність співпраці між відповідними державними органами у міжнародному масштабі щодо:

ліквідації таємного міграційного руху і незаконного найму мігрантів; спрямована проти організаторів незаконного і таємного переміщення мігрантів та інших зловживань у сфері міграційного руху.

Велика кількість інших конвенцій, розроблених та прийнятих на конференціях МОП, спрямована на ліквідацію різних форм дискримінації у сфері праці, дотримання прав людини у соціально - трудовій сфері, забезпечення сприятливих умов праці, матеріальне забезпечення працюючих, визначає певні напрямки регулювання та сприяння зайнятості населення.

Підсумовуючи, слід зазначити, що розроблена Програма являється рамковим документом, який дозволить системно реалізовувати державну політику зайнятості в Україні. Виконання Програми дасть змогу забезпечити розширення сфери застосування праці шляхом створення нових робочих місць, а отже, збільшити чисельність осіб, зайнятих економічною діяльністю; зменшити обсяг безробіття, у тому числі серед молоді та сільського населення; підвищити мобільність робочої сили на ринку праці, її якість та конкурентоспроможність, зокрема осіб віком від 45 років; підвищити якість робочих місць за умовами та оплатою праці у результаті реалізації інноваційно-інвестиційної політики держави; зменшити обсяги нелегальної (тіньової) зайнятості; підвищити престижність праці за робітничими професіями; ліквідувати абсолютну бідність серед працездатних осіб; забезпечити зростання надходжень до бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування; зменшити відтік економічно активного населення за кордон.

Разом з тим, успішне виконання програми неможливе без ефективного функціонування організаційно-правового та фінансово-економічного механізмів державного регулювання зайнятості населення, що накреслює пріоритети подальших наукових досліджень.

Список використаної літератури

1.Закон України «Про зайнятість населення» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2013, № 24. - ст.243.

2.Безтелесна Л.І., Юрчик Г.М. Державне регулювання зайнятості: Підручник. - Рівне: НУВГП, 2012. - 210 с.

3.Богиня Д. П. Основи економіки праці: Навчальний посібник К.: Знання-Прес, 2012. - С. 71-91.

4.Качан Є. П. Управління трудовими ресурсами. - К: юридична книга, -2013. - С.93- 106.

5.Лібанова Е.М., Мельничук Д.П. Ринок праці в економічній системі: Навчальний посібник,- Житомир: Жіті, 2002- С. 33-34

6.Петюх В.М. Ринок праці: Навчальний посібник. - К., 2009. - С. 111-165.

7.Програма сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2012 р. № 1008 [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

8.Ринок праці: Посібник. Під ред. Буланова B.C. - М.: Екзамен, 2014.- С. 71-82.