Сущность инвестиций, современные методики оценки их эффективности. Факторы, влияющие на финансово-экономические результаты и экономическую эффективность деятельности предприятия

ВСТУП

Метою будь-якої господарської діяльності суб’єктів господарювання є отримання прибутку та забезпечення безперебійної його діяльності за рахунок продуманої та цілеспрямованої політики, направленої на завоювання та утримання споживачів. Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність (ефективність) будь-якої виробничо-господарськоїта комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та комплексного підходу до вирішення питань.

Інвестиції в земельні ділянки, виробниче обладнання, будівлі, природні ресурси, дослідницьке обладнання, розвиток продукту, маркетингові програми та інші активи для отримання доходів у майбутньому є частиною стратегічного напрямку руху підприємства, яку менеджери повинні визначати і періодично переглядати. Вибір інвестиційних проектів повинен відображати бажаний напрямок розвитку компанії і враховувати:

-очікувані економічні умови;

-перспективи для специфічної галузі або сегменту ринку, де працює компанія;

-конкурентоспроможність компанії.

Ефективний аналіз капіталовкладень потребує чіткого усвідомлення того, як багато змінних тут застосовується. Необхідно встановити ряд основних правил для того, щоб результати вийшли точними, постійними і значимими.

Таким чином, для здійснення інвестиційної діяльності необхідно встановити насамперед чи доцільна вона, яким буду економічний ефект від її здійснення. І для цього дуже важливою є оцінка економічної ефективності інвестицій.

Дана тема досліджується у численних підручниках і монографіях як з економіки підприємства, так і з фінансів підприємств, інвестування та інших економічних дисциплін. Однак постійний науково-технічний прогрес вимагає вдосконалення методик такої оцінки. Особливо важливо це в теперішніх умовах перехідної економіки України, коли більшість підприємств зазнають збитків внаслідок неефективної діяльності.

Метою курсової роботи є виконання теоретичного дослідження, економічних розрахунків і первинного економічного аналізу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Були поставлені завдання з’ясувати сутність інвестицій, сучасні методики оцінки їх ефективності, а також дослідити у розрахунковому розділі фактори, що впливають на фінансово-економічні результати та економічну ефективність діяльності підприємства, розробити калькуляцію ціни продукції, визначити обсяги виробленої і реалізованої продукції, визначити залишкової вартості основних фондів, нарахування амортизації по основних засобах і нематеріальних активах, визначити показників стану і використання основних фондів,визначити показники середньооблікової чисельності персоналу та розробити баланс робочого часу, визначити та проаналізувати динаміку показників продуктивності праці і трудомісткості продукції, сформувати бюджет поточних затрат підприємства, обґрунтувати економічну доцільність інвестицій підприємства.

Об’єктом дослідження є мале промислове підприємство, яке в 2003 році розпочало свою діяльність і виробляло продукцію двох видів: виду А і виду Б. Підприємству необхідно на основі відомих даних про прямі і непрямі затрати на виробництво продукції скласти калькуляцію ціни одиниці продукції виду А і виду Б.

На основі даних про вартість активів, необхідно нарахувати амортизацію по трьох групах основних фондів та нематеріальних активах.

На підприємстві протягом 2003 року відбувався рух робочої сили. На основі даних про кількість працюючих, кількість працівників, що прибули і вибули з підприємства, можна визначити коефіцієнти обороту робочої сили по прийому, звільненню, приросту і плинності.

Враховуючи всі витрати і доходи, підприємство повинно визначити фінансові результати від діяльності, а також обчислити показники рентабельності.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ НА КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття інвестицій

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінан­сових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіта­лу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одер­жання прибутку).

Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу - інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприєм­ства, так і окремі власники капіталу.

Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визна­чення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні – на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання на­явного капіталу для придбання (купівлі) акцій, об­лігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одер­жання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної еко­номії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має ре­альної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробницт­ва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок – одержання набагато більшо­го прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша на­зва – капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордо­ном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вар­тості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, нази­ваються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення пря­мих і портфельних інвестицій має практичне значення для вияв­лення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіта­лу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб'єктів господарювання.

Ефективність довгострокового фінансування модернізації існу­ючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів ба­гато в чому залежить від пропорцій між державними та приватни­ми інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздер­жавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

За загальновживаним визначенням капітальні вкладення – це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють ва­лові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розши­рене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціаль­ної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтво­рення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають: 1) вартість будівель­но-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів виробничого устатку­вання, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю; 3) інші капітальні роботи й витрати. До останніх нале­жать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідуваль­ного буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; на­уково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; ви­трати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капі­тальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устат­кування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення що­до відтворювальної структури капітальних вкладень, котра ві­дображає співвідношення довгострокових витрат на просте й роз­ширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значно­му збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та рекон­струкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.