Концепция реформирования налоговой системы Украины

в) запровадження оподаткування об’єктів нерухомості господарського та житлового використання у несільській місцевості. Його варто застосовувати у вигляді плати за квадратний метр площі приміщення (з диференціацією для різних міських районів). Плата за приміщення повинна збільшуватися, якщо площа земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, перевищує певну величину (наприклад, у містах – більше 0,5 га, поза містом – більше 1 га). В той же час дія цього податку не повинна розповсюджуватися на власників підприємств, приміщень, будинків, якщо:

вони є суб’єктами малого підприємництва;

якщо площа приміщення, яке має господарське використання, не перевищує 200м2;

якщо площа житла не перевищує 50 м2 на одного члена сім’ї (максимальні норми оподаткування об’єктів можуть мати відхилення для окремих міст і територій);

г) законодавчі зміни до спеціальних режимів оподаткування господарських суб’єктів на територіях так званих спеціальних економічних зон, пріоритетного розвитку та технопарків. Новий порядок має заохочувати інвестиції й нові робочі місця, а не збільшення імпорту, що надходять через ці зони і території, як це було до недавнього часу.

Пропонується змінити:

методи заохочення: замість звільнень від ввізного мита й ПДВ потрібно зменшувати оподаткування прибутку та надавати пільги з оподаткування фонду зарплати за єдиним соціальним внеском;

порядок розгляду інвестиційних проектів, встановлення пріоритетів та надання податкових преференцій:

-по-перше, потрібна спеціалізація зон і територій;

-по-друге, рішення адміністратора цих зон повинні затверджуватися місцевими радами депутатів;

-по-третє, пільги з оподаткування, що будуть затверджуватися останніми мають стосуватися лише податків, які надходять до місцевих бюджетів;

-по-четверте, пільги з оподаткування інвестиційних проектів в частині стягнень до державного бюджету повинні затверджуватися Верховною Радою України;

д) Запровадження спеціальних стимулів і заохочень з метою прискорення створення нових робочих місць в окремих депресивних регіонах й місцевостях України. Вони можуть бути у вигляді тимчасових і часткових зменшень зобов’язань підприємств по внеску єдиного соціального податку у випадку започаткування нових робочих місць. Так, новостворені підприємства повинні мати змогу протягом, наприклад, 2 років сплачувати лише 50% своїх зобов’язань із цього податку[1]. Діючі ж підприємства, які збільшують кількість найманих працівників (а також нові підприємства, що виникли в результаті реорганізації або реструктуризації, об’єднання, перепрофілювання і т.і. діючих підприємств і збільшили при цьому чисельність працюючих), повинні отримати пільги на 1 рік і меншого розміру – наприклад, 25% від своїх податкових зобов’язань, нарахованих на приріст фонду зарплати в частині збільшення чисельності працівників.

7. Внаслідок зазначених реформаційних змін у встановленні й використанні основних видів прямих і непрямих загальнодержавних податків загальне податкове навантаження може зменшитися за 7 років:

а) в оподаткуванні суб’єктів господарювання, які не застосовують спеціальні системи, середні податкові вимоги становитимуть приблизно 28,0-28,5% створюваної ними доданої вартості (замість 48,0-49,0%, як є сьогодні). Діапазон коливань рівня податкових вимог для окремих галузей і підприємств (які не користуються пільговими системами оподаткування) скоротиться до меж – від 19,0 до 39,5% доданої вартості (в той же час як зараз – від 40,0 до 82,0%). Отже рівень загальних податкових вимог відносно сукупних доходів суб’єктів української економіки у більшості випадків не перевищуватиме 30%. Це забезпечуватиме умови нагромадження капіталу і зростання виробництва, психологічної прийнятності податкових ставок, а значить, ми сподіваємось, призведе до підвищення рівня сплачуваності податкових зобов’язань;

б) в оподаткуванні доходів працюючих громадян України (не включаючи доходи від процентів, капіталу, нерухомості) загальне навантаження [2], починаючи з 2012 р., дорівнюватиме біля 40,0% від суми доходів (тобто нижче від сьогоднішнього на 22,0 процентних пункти або більше ніж на третину). Податкові вимоги для працюючих становитимуть біля 12%ВВП.

Окрім того, податкові вимоги до пенсіонерів та соціально незахищених громадян, які не сплачують податку з індивідуальних доходів, зменшаться за 6 років із сьогоднішніх 47,5% до 28,0% (що відповідає 8,5% обсягу ВВП України).

У ПІДСУМКУ: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї), яке у 2005 році складає 83,5%ВВП України, внаслідок послідовно здійсненої податкової реформи може бути зменшене до приблизно 49% (28,5+12,0+8,5) обсягу ВВП.

Можна прогнозувати, що це значно покращить співвідношення рівня податкових вимог (49%ВВП) і фактично досягнутого рівня податкових надходжень до бюджету й пенсійного фонду (40-41%ВВП). Це означає звуження масштабів доходів, які мають бути оподатковані, але з різних причин не оподатковуються, з 52,5% від обсягу ВВП, як зараз, до 18,5% після здійснення реформи. Отже у відповідних масштабах очікується звуження тіньового сектору економіки України.