План

1.Мікроекономічний аналіз ринків факторів виробництва.

2.Попит і пропозиція на фактори виробництва.

3.Граничний продукт ресурсу у грошовому виразі.

4.Еластичність попиту на фактори виробництва.

5.Пропозиція факторів виробництва.

6.Суть і особливості ринку праці.

7.Умови рівноваги і моделі ринку праці.

8.Заробітна плата як ціна праці.

9.Форми і системи заробітної плати.

10.Ринок капіталів.

11.Ринок землі. Рента.

12.Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал підприємства.

9. Форми і системи заробітної плати

В ринковій економіці застосовують дві основні форми заробітної плати - погодинну (почасову) і відрядну.

Погодинна (почасова) заробітна плата — це плата за кількість відпрацьованих годин (відпрацьованого часу).

Погодинна заробітна плата виплачується згідно з трудовою угодою і погодинною ставкою. Остання визначається попитом і пропозицією на ринку праці і прагне до рівноважного рівня. Величина погодинної заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості відпрацьованих годин.

Відрядна (поштучна) заробітна плата залежить від обсягу виконаної роботи (кількості виробленого продукту).

її величина визначається розцінкою одиниці продукту (чи викона­ної роботи), а також обсягом виробітку. Мінливість норми виробітку, яку встановлює кожне окреме підприємство, спонукає працівників до більш інтенсивної праці, щоб забезпечити зростання заробітку. Це означає, що відрядна заробітна плата виконує більш стимулюючу роль, ніж погодинна.

Варто зазначити, що на різних етапах еволюції ринкової економічної системи переважала то погодинна, то відрядна форма заробітку. Нині близько 80% осіб найманої праці одержують погодинну заробітну плату. Це насамперед пов'язано з переходом до постіндустріального технологіч­ного способу виробництва, якому властива висока ступінь автоматизації виробництва, що зумовлює зміну характеру трудового процесу і трудових функцій людини, яка більше контролює функціонування машин-автоматів,

ніж бере безпосередню участь у виготовленні продукту; зростає також колективний характер праці.

Потрібно врахувати, що зазначені форми комбінуються і в поєднанні із формою організації праці утворюють системи заробітної плати.

Найбільш поширеною є тарифна система оплати праці. Величина заробітку при цьому визначається тарифною ставкою, яка є різною для працівників однієї спеціальності, але різної кваліфікації, що визначається тарифним розрядом (сукупність розрядів утворює тарифну сітку) і тарифним коефіцієнтом, який і визначає різницю в оплаті працівників різних тарифних розрядів. Відмінність тарифних систем в командно-адміністративній і ринковій системах полягає в тому, що в першому випадку тарифікація здійснюється централізовано, а в другому - вона приватна справа окремих фірм.

Одним із варіантів тарифної системи за ринкових умов е система аналітичної оцінки робочих місць. Вона передбачає, що тарифні ставки встановлюються залежно від відносної складності робіт, а не кваліфікації працівників.

Відрядно-прогресивна система застосовувалась переважно в пла­новій (командно-адміністративній) економіці, її суть полягає в тому, що величина оплати праці ставиться в залежність від перевиконання норми виробітку. Проте ця система не стільки зацікавлює працівників у зростанні продуктивності праці, скільки у зниженні норми виробітку.

Відрядно-регресивна система більш властива для ринкової еко­номіки. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку, адже передбачає поступове зниження розцінок кожної додаткової одиниці про­дукту. Тут робітники зацікавлені у встановленні високих норм виробітку.

Широко застосовуються також преміальні системи оплати праці, які будуються так, щоб стимули, пов'язані із поліпшенням окремих показників роботи, доповнювали один одного, а також щоб розміри премій були відчутними стимулюючими добавками до заробітної плати.

Особливе місце займають системи колективного преміювання, зокрема, система Скенлона. Вона передбачає, що адміністрація фірми, з одного боку, і профспілка - з іншого, заздалегідь визначають норматив заробітної плати в загальній вартості чистого продукту фірми. Якщо виникає економія витрат підприємства, то ця сума утворює преміальний фонд, 75% якого використовується для преміювання робітників. Ця система зацікавлює працівників раціоналізувати свою працю, економити виробничі ресурси.

Але найпоширенішою формою колективного преміювання стала система "участі в прибутках". Вона передбачає утворення преміаль­ного фонду за рахунок заздалегідь визначеної частки прибутку фірми. Заробітки працівників ставляться в залежність від результатів діяльності фірми, що зацікавлює працівників в її процвітанні. Дана система передбачає також надання працівникам в рахунок заробітної плати акцій фірми, в якій вони працюють, як правило - привілейованих, за якими вони одержують дивіденди, які формуються з прибутків фірми.

Потрібно наголосити, що нині відійшли в минуле так звані "потогінні" системи заробітної плати (зокрема, системи Тейлора чи Форда), які були спрямовані на максимальне зростання інтенсивності праці з обмеженням зростання заробітної плати.


10. Ринок капіталів

Ринок капіталів і ринок капітальних благ. Орен­да і процент. Формування ринків виробничих ре­сурсів і капіталів в Україні.

Ринок капіталів і ринок капітальних благ. Складовою рин­ку ресурсів є ринок капіталів. Політична економія ділить, як за­значалося вище, фактори виробництва на три групи: землю, пра­цю і капітал. Перші два називають первинними факторами ви­робництва, що наявні ще до процесу виробництва. До первинних факторів зараховують фактор, що виробляється економікою, — ка­пітал, або, по-іншому, інвестиційні товари, або капітальні блага. Капітал політична економія розглядає двояко: як фактор вироб­ництва і як ресурс, що приносить процент позичальнику.

Капітал як фактор виробництва складається з тих, виготов­лених товарів, які, відповідно, застосовують для продукування інших товарів.

Окремі капітальні блага можна використовувати протягом кіль­кох років, тоді як інші — протягом століття і навіть більше. Про­те суттєва риса капітального блага полягає в тому, що воно є і фактором виробництва, і продуктом одночасно.

Є три різновиди капітальних благ: будівлі й споруди (такі як заводи і будинки), устаткування (споживче, такі як автомо­білі, і виробниче — устаткування тривалого використання та інші знаряддя праці) та запаси (наприклад, верстати на складах торговця).

Капітальні блага купують і продають на ринках капітальних благ. Наприклад, «Краматорськтяжмаш» продає різноманітне устаткування іншим підприємствам. Це устаткування використовують, щоб підвищити ефективність виробництва та розширити його масштаби. Механізм функціонування ринку капітальних благ описано нами вище на прикладі ринку засобів виробництва.

Оренда і процент. Ринок капіталів на відміну від ринку ка­пітальних благ, тобто засобів виробництва, слід розглядати з інших позицій: оренди або такого її різновиду, як лізинг.

Більшість капітальних благ є власністю підприємств, що їх ви­користовують. Окремі з них власники віддають в оренду, тобто в тимчасове використання.

Оренда — договір, що його укладають між собою орендода­вець майна і орендар щодо тимчасового використання певного капітального блага (фабрики, споруди, верстата тощо) за від­повідну плату. У цих економічних відносинах капітальне благо виступає як капітал, тобто суспільно-економічною категорією. Безпосередньо він відображає в собі позичкові відносини.

Платежі за тимчасове використання капітальних благ на­зивають орендною платою. У зв'язку з орендною платою роз­глянемо норму прибутку на капітал. Часто орендна плата вклю­чає в себе дві складові: амортизацію основного капіталу і про­цент. Орендна плата за вирахуванням амортизації є чистою оренд­ною платою.

Співвідношення чистої орендної плати до капітальних витрат у гривнях і є нормою прибутку на капітал. Вона показує суму грошей, яку отримують на кожну інвестовану гривню, виміряну як кількість гривень за рік на гривню інвестицій.

Норма прибутку на капітал — це щорічний чистий дохід (орендна плата мінус витрати) на вкладену одиницю капіталу, її вимірюють у процентах за рік.

Отже, орендовані капітальні блага — це довгострокові активи, що дають орендну плату орендодавцям протягом деякого періо­ду. Власник офісу може збирати орендну плату протягом строку його амортизації, як власник фруктового саду збирає плоди з де­рев кожної осені.

Виникає питання: що є причиною оренди підприємцями капі­тальних благ? Це зумовлено тим, що споруди, машини, верстати забезпечують вищу продуктивність виробництва і праці. Тому люди зацікавлені в підвищенні капіталозабезпеченості виробниц­тва та праці.

Яким чином визначається чиста орендна плата, тобто ставка процента на орендований капітал? Класичну теорію визначення процентної ставки і доходу на капітал можна проілюструвати за

допомогою простого випадку, в якому всі реальні капітальні бла­га однакові. Крім того, припускається, що економіка перебуває в стаціонарному стані, тобто відсутнє зростання населення і науко­во-технічного прогресу.

На рис. 1.1 DD — це крива попиту орендарів на капітал. Вона відображає взаємозв'язок між величиною попиту на капі­тал та нормою прибутку на капітал. Звідки походить попит на капітал? Попит на капітал, як і попит на працю, — «похідний попит». Його виводять із граничної продуктивності капіталу, яка є додатковим обсягом продукту, що його продукують до­даткові одиниці капіталу. Крива DD характеризує не тільки рух попиту на капітал, але й віддачу кожної додаткової одини­ці капіталу.

Рис. 1.1. Визначення ставки процента і доходу в короткостроковому періоді

Закон спадної віддачі можна зрозуміти з того факту, що крива попиту на капітал на рис. 1.1 має низхідну траєкторію. Перші одиниці капітальних благ більш продуктивні, дають більший прибуток, і на них є попит. Наступні одиниці капіталу менш про­дуктивні: вони користуються попитом за нижчої ставки процен­та. На рис. 1.1 вертикальна лінія SS являє собою пропонування капіталу в короткому періоді, протягом якого величина капіталу не може змінитись. Перетин пропонування SS із кривою попиту DD на капітал указує дохід на капітал у короткому періоді та реальну процентну ставку в цьому самому періоді. На нашому рисунку це 10% за рік. За цієї короткострокової рівноваги підприємці-орендарі готові платити 10-процентну ставку щорічно, щоб орендувати капітальні блага. У точці Е, де перетинаються попит і пропонування, величина капіталу саме відповідає по­требам орендарів.

Отже, у безкризовому економічному середовищі норма при­бутку на капітал дорівнює ринковій процентній ставці. Зали­шається додати, що цими самими чинниками регулюється як попит, так і пропонування на інвестиції та нагромадження ка­піталу.

Варто пам'ятати таке: ринкова процентна ставка виконує дві функції: вона скеровує обмежене пропонування капітальних благ суспільства в ті сфери, що забезпечують найвищу норму прибут­ку, та спонукає людей жертвувати поточним споживанням, щоб збільшити розмір капіталу.

Складовою ринку виробничих ресурсів і споживчих благ є ринок нерухомості. Під нерухомістю розуміють земельні ділян­ки, об'єкти, збудовані на ній, у тому числі житлові будинки, офі­си тощо. У ринковій економіці на них існує попит, а платою ви­ступає орендна плата. У темі 14 детально розглядатиметься ринок такого виду нерухомості, як земельні ділянки.

Зауважимо, що в наступній темі 10 ми проаналізуємо ті капі­тали, які, за нашою традицією, належать до сфери обігу: капітали кредитно-фінансової сфери і торгівлі.

Формування ринків виробничих ресурсів і капіталів в Україні. Окремо слід зупинитися на проблемах формування ринків праці, землі та капіталів в Україні. Процес формування цих ринків у нашій країні ще не завершено, проте, такі його ат­рибути, як попит і пропонування, ставки заробітної плати, служ­би зайнятості, армія безробітних, допомоги по безробіттю тощо уже діють і використовуються в процесі господарювання. Най­менших успіхів досягнуто у формуванні ринку землі. Земельний кодекс України відкриває деякі можливості для торгівлі земель­ними ділянками як товаром. Складним є процес становлення цивілізованого ринку капіталів, що пов'язано з глибокою еко­номічною кризою та формуванням нелегального ринку капіта­лів. На нелегальному ринку України функціонує від 40 до 55 % капіталу і товарів.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 37

Бесплатная работа

Закрыть

Рынок факторов производства и распределение доходов

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.