Анализ сметы доходов и расходов бюджетного учреждения

1. Формування доходів і видатківбюджетної установи

Бюджетна класифікація передбачає окремо класифікацію доходів бюджету і окремо – класифікацію витрат бюджетних коштів.

Класифікація доходів поділяється на групи, підгрупи, статті та підстатті. Усі доходи поділяються на податкові, неподаткові, доходи від операцій з капіталом та безоплатні перерахування (трансферти).

Доходи бюджетної установи – це кошти, які вона отримує на виконання власного кошторису доходів і видатків.

Залежно від джерел утворення вони поділяються на два види:

-доходи загального фонду;

-доходи спеціального фонду.

Доходи загального фонду – це державні кошти, що фактично надійшли на рахунок установи із загального фонду відповідного бюджету.

Доходи спеціального фонду – це спеціальні кошти, інші власні надходження, кошти на виконання окремих доручень, а також інші доходи, отримані установою внаслідок іншої (господарської), крім основної, діяльності, що фактично надійшла на відповідні рахунки установи і зараховуються до спеціального фонду кошторису установи.

Спеціальний фонд складається з власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджетів іншого рівня та інших доходів спеціального фонду.

Спеціальні кошти – це доходи бюджетних установ, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи іншої діяльності, яка здійснюється відповідно до затверджених нормативно-правових актів, і використовують за цільовим призначенням згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Суми за дорученням – це кошти, які бюджетні установи отримують від фізичних та юридичних осіб на виконання певних доручень.

Інші власні надходження – це надходження, не включені до складу спеціальних коштів або сум за дорученнями.

Крім коштів спеціального фонду, окремим бюджетним установам можуть надходити кошти, що їм не належать і які необхідно перерахувати за призначенням при настанні відповідних умов. Це так звані депозитні суми. Вони не належать до коштів спеціального фонду і в кошторисі не плануються.

Відповідно до Постанови КМУ від 17.05.02 № 659 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання”, власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи:

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами:

плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональним призначенням, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов’язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ;

надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності;

плата за оренду майна бюджетних установ;

надходження бюджетних установ від реалізації майна.

2. Інші джерела власних надходжень бюджетних установ:

благодійні внески, гранти та дарунки;

кошти, які отримують бюджетні установи для виконання окремих конкретних доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб, від інших бюджетних установ.

Видатки – це державні платежі, які не підлягають поверненню. Видатки бюджетних установ є багаторівневими. Категорія видатків не включає платежів у рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.

На сьогоднішній день видатки здійснюються відповідно до бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за №604 від 27.12.01 р. “Про бюджетну класифікацію та її запровадження”, особливістю якої є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками:

заробітна плата;

нарахування;

всі види господарської діяльності;

виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню тощо.

Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх одержувачів з точки зору виконання бюджету.

Видатки, здійснювані за рахунок бюджетних коштів, називаються видатками загального фонду, а за рахунок позабюджетних коштів – видатками спеціального фонду. Обидва види видатків суворо плануються в кошторисі видатків, який є основним документом, що визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи.

Видатки бюджетна класифікація поділяє:

1.за функціональною ознакою (за головними розділами і підрозділами бюджету);

2.за відомчою структурою (освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров”я і т.ін.);

3.за економічними ознаками (група, підгрупа, стаття, підстаття);

4.за бюджетними програмами.

Функціональна та відомча класифікації вказуються на основних документах установи у вигляді коду. Що стосується економічної природи, то видатки класифікуються за видами, кожному з яких присвоюється код (КЕКВ). Видатки можуть передбачатися або на поточні потреби (код 1000), або для здійснення капітальних витрат (код 2000). Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними.

Отже, економічна класифікація видатків наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Економічна класифікація видатків

Фінансування бюджетних установ – це виділення грошових коштів на видатки відповідно до затверджених кошторисів. Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет, який об¢єднує кілька самостійних бюджетів: республіканський (АРК) та місцевий. Видатки окремої установи фінінсуються, як правило з одного бюджету.

Бюджетне фінансування виконуються за методом єдиного казначейського рахунку або методом перерахування бюджетних коштів з поточних ра­хунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпоряд­ників бюджетних коштів

Метод єдиного казначейського рахункувико­ристовується для фінансування заходів з державного бюдже­ту України. Це система бюджетних рахунків органів Держав­ного казначейства, відкритих в установах банків за відпо­відними балансовими рахунками, з яких органами Державно­го казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб'єк­там діяльності.

Метод перерахування бюджетних коштів з поточних ра­хунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпоряд­ників бюджетних коштів означає, що від­повідно до бюджетного розпису фінансові органи перерахо­вують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Бюджетне фінансування виступає у таких формах:

1. Кошторисне фінансування — забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культур­ної сфери, оборони, органів державного управління.

2. Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджет­ної класифікації видатків фінансування будівництва об'єдна­но в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об'єкти економічного і соціального роз­витку України за ринкових умов.

3. Позики з бюджету державним підприємствам — це фінан­сова підтримка державних та інших підприємств, у яких по­над 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну по­зику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

4. Державні дотації – це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підпри­ємств, організацій і установ, які надають послуги або вироб­ляють необхідні товари, витрати навиробництво яких пере­вищує ціну продажу.

Принципи фінансування бюджетних установ:

1. Фінансування бюджетних установ є кошторисним і має плановий характер. Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Кошти виділяються установі в міру виконання нею планових обсягів робіт з урахуванням раніше відпущених коштів. Не допускаються видатки, не передбачені кошторисом, і перевищення видатків за кошторисом. Кошторис складається відповідно до постанов Уряду та інших нормативних актів, які регламентують умови і порядок кошторисного фінансування.

2. Обгрунтованість кошторису видатків за видами і напрямками бюджетних асигнувань, і також економічна доцільністьі раціональність використання виділених коштів. За допомогою бюджетного нормування досягається однаковий рівень задоволення потреб у фінансових ресурсах однотипних установ, обгрунтовується необхідна потреба у коштах, і розширюються можливості контролю за доцільністю витрачання виділених асигнувань.

3. Цільовий характер бюджетних асигнувань. Цільове призначення видатків забезпечується за допомогою єдиної бюджетної класифікації, яка групує всі асигнування бюджетних установ в зазначеному порядку розміщення окремих видатків.