Основы внешнеэкономической деятельности 6

1. Мета державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється державою у ході здійснення зовнішньоекономічної політики, спрямованої на регулювання економічних взаємовідносин з іншими країнами.

Здійснення зовнішньоекономічної політики передбачає визначення цілей держави у зовнішньоекономічній сфері в цілому, зокрема з окремими групами країн і країнами, а також вироблення методів і засобів, за допомогою яких ці цілі будуть досягнуті.

Розрізняють два основні напрямки зовнішньоекономічноїполітики:

а) протекціонізм, який передбачає захист власної економікивід іноземної конкуренції;

б) вільна торгівля, яка передбачає зняття різних обмежень нашляху іноземних товарів.

У даний час у розвинутих країнах світу ні ту, ні іншу форму вчистому вигляді не застосовують. Усі розвинуті країни офіційнопроголосили курс на вільну торгівлю, але використовують при цьомунабір важелів, заохочуючи імпорт в одних галузях і обмежуючих йогов інших.

Основна мета державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це захист інтересів вітчизняних виробників і національного бізнесу, який держава здійснює за допомогою різних засобів і методів.

Всі методи державного регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності можна розподілити на прямі та непрямі. Якщо регулюваннядосягають шляхом впливу на фактори, які перебувають убезпосередньому зв'язку, то це прямі методи. Навпаки, якщо між об'єктом регулювання і його кінцевою метою існує ряд посередницьких ланок, то це непрямий спосіб впливу.

До прямих відносять чисто адміністративні заходи. Наприклад,обмеження кількості товарів, які ввозять із-за кордону. На цювеличину впливає державний контроль за зовнішніми потоками шляхомвикористання митних тарифів, ліцензування імпорту тощо. Непрямі методи базуються на використанні таких інструментів, як кредитування, страхування, субсидування, оподаткування агентів зовнішньоекономічної діяльності. Вони здатні справляти стимулюючий або обмежуючий вплив на обсяги і напрямки зовнішньоекономічних угод не інакше, як шляхом регулювання розмірів витрат і прибутку.

До конкретних засобів регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності належать такі:

- митний тариф;

-ліцензування;

- квотування;

- інші нетарифні заходи;

- фінансові важелі;

- організаційно-розпорядчі засоби.

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

— забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

— стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

— створення найбільш сприятливих умов для доручення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Цей самий Закон визначає суб'єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

— Україна як держава в особі її органів у межах їх компетенції;

— недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші організації координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

— самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Для регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні використовуються певні інструменти, а саме:

— закони України;

— передбачені в законах України акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

— економічні заходи оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

— рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

— угоди, які укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.