ВСТУП

Динамічний розвиток економіки України неможливий без активної зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Наша країна ставши на шлях ринкових відносин зіткнулася з таким поняттям як конкуренція, і з усіма наслідками, які з неї випливають – не конкурентоспроможність вітчизняної економіки, що спричинило глибоку економічну кризу. Підняття конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників є головним чинником виходу із кризи, а отже є загальнонаціональною проблемою.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками змушує шукати їх нові засоби впливу на рішнння покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів покращеного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить , що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкуренотоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значною кількістю параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Актуальність дипломпої роботи полягає в тому, що для суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на зовнішньому ринку, конкурентність – це основна умова, що забезпечує ефективність цієї діяльності і, в кінцевому рахунку, виживання і розвиток цих суб’єктів господарювання.

Мета данної роботи – проаналізувати рівень конкурентоспроможності ПП «Авторитет» та намітити шляхи щодо її підвищення.

Завданнядипломної роботи:

- провести аналіз конкурентоспроможності продукції з оцінкою ринку збуту і конкурентів;

- зробити дослідження і визначити рівень конукрентоспроможності підприємтсва у навколишньому середовищі;

- проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність підприємства;

- намітити шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

О`бєктом цього дослідження є ПП «Авторитет», яке в сучасних умовах, виробляє конкурентоспроможну продукцію та проводить зовнішньоекономічнк діяльність.

Предметом дослідження є конкурентоспроможність підприємства, як цілісного господарюючого елемента, а також виявлення економічних факторів, як на мікро-, так і на макро- рівнях на конкурентоспроможність пвдприємства, продукції та персоналу.

В дипломній роботі використані матеріали: економічні, фінансові, організаційні матеріали і документи ПП «Авторитет» за 2001-2004 р.р.

Дипломна робота – 123 стор., рис. - 14, табл. - 22, перелік посилань – 36 найменувань, мова – українська.

При розробці теми використані такі методи дослідження як: системний аналіз, метод моделювання управлінських процесів, системно-функціональний аналіз процесів менеджменту, прийом статистико-економічного методу дослідження (порівняльний аналіз, аналіз динамічних рядів, табличний і графічний метод, абсолютні і відносні величини тощо).

1 Конкурентність підприємства як фактор підвищення ефективності діяльності підприємства на зовнішньому підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність

1.1 Поняття та сутність конкурентоспроможності підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність

Починаючи зі стадії проектування виробу протягом усього жит­тєвого циклу аж до стадії старіння товару кожне підприємство має постійно розв'язувати проблему конкурентоспроможності своєї про­дукції. Конкурентоспроможність є найважливішим критерієм до­цільності діяльності підприємства, умовою ефективного здійснення торговельних операцій, основою вибору засобів і методів виробни­чо-господарської діяльності, запорукою успіху за ринкових відно­син. Однією з основних умов чи гарантій конкурентоспроможності підприємства є випуск конкурентоспроможної продукції.

Конкурентоспроможність - це здатність об'єкта, що ха­рактеризується ступінню реального чи потенційного задово­лення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єк­тами, представленими на даному ринку. Конкурентоспромо­жність визначає здатність витримувати конкуренцію у по­рівнянні з аналогічними об 'єктами.

Конкурентоспроможність організації може бути визна­чена як комплексна порівняльна характеристика підприємст­ва, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних по­казників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать до однієї галузі або випу­скають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність є по­няттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональ­ної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на світовому ринку або його сегменті - ні. Оцінюють конку­рентоспроможність організації загалом за умови єдиної страте­гічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній зоні господарювання .

Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов'язана з впровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості. Одноразо­ві, надзвичайні заходи можуть на короткий час підвищити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.

Ступеневі зміни можна побачити на рис. 1.1. Вертикаль­на вісь відображає конкурентоспроможність. Чим вище ця лі­нія, тим вища конкурентоспроможність. Горизонтальна вісь -це час. Заштрихована зона показує зону конкуренції, поза цією зоною підприємство є неконкурентоспроможним. Ме­жа цієї зони йде вгору, що означає: якщо навіть підприємство е конкурентоспроможним зараз, то необхідно продовжувати вдосконалюватись, аби залишитись конкурентоспроможним у майбутньому. Конкуренти постійно покращують свої пока­зники, і метою будь-якого підприємства є забезпечення більш високих, ніж у конкурентів, темпів покращення на своєму під­приємстві.[ 23, c.221 ]

Зараз більшість українських підприємств перебуває ниж­че зони конкурентоспроможності. І хоча відбуваються пози­тивні зміни, їх нинішні темпи не дають змоги увійти до цієї зони.

Необхідно запроваджувати ступеневі зміни, завдяки яким можна дістатися зони конкурентоспроможності і лишатися там, проводячи прискорене вдосконалення діяльності. За мету слід ставити спочатку виконання ступеневих змін задля набуття конкурентоспроможності, а потім перехід до активних, швид­ких заходів щодо покращення діяльності.

Рис. 1.1 Динаміка зростання конкурентноспроможності

Для забезпечення конкурентоспроможності організації ви­користовується переважно системний підхід до управління.

На даний час відсутня загальноприйнята методика визначення та оцінки конкурентоспроможності організації.