Зміст

Вступ

І. Суть та особливості менеджменту товарно-матеріальних запасів

1.1. Суть та класифікація виробничих запасів

1.1.1. Економічна сутність товарно-матеріальних цінностей підприємств.

1.2. Методи визначення потреб у виробничих запасах

1.3. Завдання системи управління товарно-матеріальними запасами

1.4. Фінансовий менеджмент в системі управління запасами

1.5. Системи і моделі управління запасами

1.6. Прості системи управління матеріально-технічними ресурсами

ІІ. Організаційно-економічна характеристика товарно-матеріальних запасів.

2.1. Взаємозв'язок витрат і результатів та метод коефіцієнтів при визначенні собівартості продукції

2.2. Нормативний метод калькулювання собівартості продукції

2.3. Калькуляція собівартості з повним розподілом витрат між виробами та за змінними витратами

2.4. Визначення прибутку для зовнішньої звітності

2.4.1. Джерела ефективності управління запасами

2.5. Управління товарними запасами

2.6. Моделі оптимальної партії поставки

2.7. Модель ABC

2.8. Філософія своєчасності

2.9. Управління собівартістю

ІІІ. Напрямки вдосконалення менеджменту товарно-матеріальних запасів

Висновок

Список використаної літератури

2.3. Калькуляція собівартості з повним розподілом витрат між виробами та за змінними витратами

Калькуляція собівартості з повним розподілом витрат між виробами (absorptioncosting) — це визначення повної собівар­тості продукції. У повну собівартість входять прямі та не­прямі витрати. Прямі витрати зараховують прямо на виготовлювану продукцію. Це матеріальні витрати, витрати на за­робітну плату основного персоналу, змінні накладні витрати, що залежать від обсягу випуску продукції. Постійні накладні витрати та дискреційні витрати не можна безпосередньо за­рахувати на собівартість одиниці продукції. Такі витрати роз­поділяються між видами виробів відповідно до обраної бази. Після розподілу всіх витрат одержують калькуляцію собівар­тості з повним розподілом витрат між виробами.

Визначається повна собівартість готової продукції, неза­вершеного виробництва, матеріалів на складах.

Частина витрат підприємницької діяльності носить періо­дичний характер і не може бути вся списана на собівартість, оскільки пов'язана з виробництвом у майбутньому. Такі ви­трати зараховують до витрат майбутніх періодів і списують в наступних звітних періодах.

При застосуванні методу absorptioncostingрозраховують валову маржу. Формула для розрахунку валової маржі така:

Валова маржа = Виручка - Виробничі змінні та постійні витрати.

Слід зазначити, що розподіл витрат на постійні і змінні є в цілому умовним. Так, ті самі витрати, наприклад, залежно від місця виникнення, можуть бути або постійними, або змінни­ми. Значною мірою віднесення витрат до постійних чи змінних залежить від керівництва, рішень, які воно приймає.

Розподіл витрат в Україні для фінансового обліку прово­дять згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Витрати", а для управлінського — згідно з положеннями щодо планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, затвердженими нормативними документами під­приємств.

Особливістю методу директ-костинг (directcosting) є роз­поділ витрат на постійні і змінні. Директ-костинг — це систе­ма обчислення собівартості лише на основі змінних витрат. Змінні витрати прямо залежать від обсягу продукції і асорти­менту. Постійні витрати від обсягу і асортименту продукції не залежать, їх величина залежить в основному від тривалості звітного періоду. Такий розподіл спрощує облік і підвищує оперативність одержання даних, у тому числі про прибуток. Ще одна особливість директ-костингу — можливість поєднання виробничого і фінансового обліку. Тобто досягається мож­ливість регулярного контролю за собівартістю і обсягом отри­маного прибутку. У свою чергу директ-костинг поділяють на простий і розвинений. При простому методі в обліку викори­стовують лише змінні витрати, при розвиненому методі в со­бівартість включають і прямі постійні витрати.

При директ-костингу розраховують маржинальний дохід як різницю між ціною реалізації і змінними витратами. Якщо маржинальний дохід дорівнює постійним витратам, то до­сягається точка рівноваги, за якою починається рентабельне виробництво товару. Точку рівноваги (Q) розраховують за формулою

Q .PQV-С = 0,

де Q— обсяг виробництва у критичній точці;

P— ціна реалізації одиниці продукції;

V— змінні витрати на одиницю продукції;

С — постійні витрати.

Звідси

Q∙ (P - V) = С ;

Q = C : (P - V).

Отже, критична точка є наслідком відділення постійних витрат на маржинальный дохід.[24, 206]


2.4. Визначення прибутку для зовнішньої звітності

Прибуток — це різниця між доходами і витратами. При визначенні повної собівартості продукції не всі витрати року зараховують на собівартість. При визначенні прибутку від ви­ручки віднімається лише собівартість реалізованої продукції. При калькуляції собівартості за змінними витратами від ви­ручки віднімають фактичні змінні та постійні витрати. Отже, однаковий прибуток при цих двох методах визначення со­бівартості буде лише у випадку, коли обсяг виробництва дорів­нює обсягу реалізації, Якщо обсяг реалізації продукції менший за виробництво, то при визначенні собівартості за методом змінних витрат прибуток буде меншим і навпаки. Тобто на прибуток впливає зміна товарних запасів.

В Україні прибуток для зовнішньої звітності визначають при складанні Звіту про фінансові результати підприємства з використанням методу часткового розподілу витрат між ви­робами (адміністративні витрати, фінансові витрати та ряд інших в собівартість не включають), а для цілей оподаткуван­ня враховують в цілому валові витрати та валові доходи і прибуток коректують на величину зміни товарних запасів.


2.4.1. Джерела ефективності управління запасами

Дослідження ефективності суспільного виробництва в будь-якій галузі вимагає визначення системи взаємозв'язаних понять, на основі яких може бути побудована методологія, обкреслене коло проблем і границі такого дослідження.

За загальним визначенням, ефективність є відношення корисного результату до витрат на його отримання. При структуризації цього загального поняття ми дотримуємося тієї точки зору, вираженої у ряді робіт, згідно якої його слід розглядати в трьох рівнях: економічному, функціональному і фізичному.

Економічна ефективність відображає відношення корисних результатів до витрат, з якими пов'язано отримання цих результатів, за допомогою системи вартісних категорій економіки. В якості результату при оцінці економічної ефективності заходів у області управління матеріально-технічним постачанням виступає річна економія витрат суспільної праці з урахуванням поточних витрат, які викликаються здійсненням будь-якого із заходів.

Підвищення рівня організації і якості постачання приводить в дію джерела народногосподарської ефективності даної галузі інфраструктури, які виступають як складові економії. До їх числа слід віднести: скорочення вартості виробництва необхідного об'єму матеріалів; поліпшення використання ресурсів і зниження потреби в них; скорочення витрат підприємств на вміст поточних і страхових запасів при відносному або абсолютному їх зменшені; усунення втрат від дефіциту і інших непродуктивних витрат; скорочення транспортно-заготівельних витрат; зростання фондовіддачі постачально-збутових організацій і прискорення оборотності реалізовуваних ними матеріальних ресурсів і грошових коштів; відносне і абсолютне скорочення витрат і втрат.

Сукупний вплив цих джерел виражається в підвищенні рівня рентабельності як підприємств, що обслуговуються системою постачання, так і самої системи.

Джерела ефективності представляються, отже, як структурні елементи економічної ефективності управління. Кожний з них відображає економічний результат інтенсифікації тих або інших параметрів процесу матеріально-технічного постачання народного господарства.

Сумарні витрати підприємств по організації матеріально-технічного постачання, а отже, і залежний від цих витрат рівень їх рентабельності визначаються наступними найважливішими параметрами: об'ємом і номенклатурою виділених підприємству ресурсів і фактичним постачанням матеріалів, з одного боку, і величиною запасів матеріалів — з іншою (див. мал. 2.2).

Очевидно, наприклад, що чим вищий рівень страхового запасу, тим вища величина оборотних фондів, омертвлених в запасах, а отже, і витрат по їх вмісту, платні за фонди і відсотків за кредит при кредитуванні матеріальних запасів. Чим більший об'єм виділених підприємству ресурсів, тим за інших рівних умов буде більшою і сума транспортно-заготівельних витрат. Залежно від того, наскільки асортимент матеріалів, що фактично поставляються, відрізняється від, асортименту виділених підприємству ресурсів, складатиметься величина його втрат від дефіциту і замін матеріалів і т.д.

В свою чергу самі ці параметри визначаються різними чинниками, які слід розглядати як показники якості матеріально-технічного постачання, а їх поліпшення - як чинники ефективності у сфері управління ним, тобто як умова, яка викликає дію того або іншого джерела ефективності.

Наприклад, одним з чинників, тобто однією з причин зниження витрат за змістом запасів у споживачів, є скорочення цих запасів при оптимізації величини партії і частоти постачань; до чинників зниження потреби в оборотних коштах і відсотків за кредит відноситься прискорення часу обробки первинних документів і пред'явлення рахунків в банк в умовах машинної обробки даних; чинником скорочення штрафів за простій транспорту під навантажуванням є скорочення часу очікування вантаження при оптимізації з використанням ЕОМ графіків подачі транспортних засобів і т.д.

Кожний з чинників ефективності представляється як прогресивна зміна в умовах інтенсифікації способів виконання окремих функцій і виступає як форма прояву функціональної ефективності системи матеріально-технічного постачання.

Отже, функціональна ефективність є віддзеркалення ступеня досконалості організації процесів управління, досягнутої системи на даний момент часу.

Ряд чинників виступає як прояв функціональної ефективності в суміжних обслуговуваних системою постачання сферах народного господарства (у постачальників, споживачів, в органах транспорту). Скорочено назвемо це зовнішньою ефективністю. У їх числі необхідно виділити:

регулювання попиту споживачів і виробників матеріальних ресурсів для створення прогресивних народногосподарських пропорцій;

об'єктивний облік, аналіз і визначення потреби в ресурсах, включаючи контроль і регулювання органами постачання норм витрати матеріалів;

забезпечення збалансованості виробництва і потреби в матеріальних ресурсах;

забезпечення більшого ступеня відповідності виділених ресурсів потреби підприємства в процесі їх розподілу;

забезпечення раціонального розміщення замовлень і прикріплення споживачів до постачальників;

збільшення стабільності прямих тривалих господарських зв'язків; забезпечення раціонального співвідношення транзитної і складської форм постачань, розширення асортименту матеріалів, що поставляються з баз споживачам;

скорочення числа дефіцитних ситуацій при забезпеченні необхідного рівня запасів і т.д. [47, 17]

Характеристики работы

Диплом

Количество страниц: 85

Бесплатная работа

Закрыть

Управление товарными запасами при осуществлении внешнеэкономической деятельности

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.