Анализ финансового состояния предприятия на примере Открытого акционерного общества Ровенское автотранспортное предприятие
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1. Ефективність як економічна категорія
1.2. Критерії і система показників ефективності
1.3. Чинники зростання ефективності
1.3.1. Характеристика і склад внутрівиробничих втрат на підприємстві
1.3.2. Діагностика резервів підвищення рівня фондовіддачі
1.3.3. Послідовність аналізу резервів підвищення продуктивності праці і засобів на його оплату
1.3.4. Діагностика резервів зниження собівартості продукції (послуг)
1.3.5. Аналіз резервів підвищення прибутку
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ „РІВНЕНСЬКЕ АТП-15607”
2.1.Особливості діяльності автотранспортного підприємства
2.2. Характеристика об’єкту дослідження
2.3. Завдання та особливості проведення аналізу автотранспортного підприємства
2.4. Загальний фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства
2.5. Аналіз витрат на оплату праці
2.6. Структурно-динамічний аналіз витрат автотранспортного підприємства.
2.7. Аналіз доходності автотранспортного підприємства
2.8. Аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ „Рівненське АТП-15607”
2.9. Аналіз рентабельності ВАТ „Рівненське АТП-15607”
2.10 Стан охорони праці і навколишнього середовища на ВАТ „Рівненське АТП-15607”
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Заміна двигунів, які використовуються на автобусах ЛАЗ-695 на нові, економічніші двигуни іноземного виробництва
3.2 Розроблення положення про стимулювання дбайливого ставлення до техніки
3.3 Впровадження додаткового міського маршруту
3.4 Надання автомобілів для виконання разових замовлень
3.5. Оптимізація поточних витрат
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.3.5. Аналіз резервів підвищення прибутку
Розпочинаючи будь-яку справу, підприємець прагне отримати певну надбавку до початкового витраченого капіталу, яка виступає як прибуток. Виявити цю надбавку (прибуток) можна лише за умови, коли продукція не тільки виготовлена, але й реалізована на ринку.
В господарській практиці величина прибутку на підприємстві визначається як різниця між грошовою виручкою від реалізації продукції і повною собівартістю цієї продукції.
Прибуток як економічна категорія характеризує кінцеві фінансові результати господарської діяльності підприємства. Він тісно пов'язаний з ефективністю виробництва. З раціональним використанням основних виробничих фондів, матеріальних та трудових ресурсів, з рівнем техніки, технології і організації виробництва і праці, ступенем прогресивності технологічних і організаційних рішень і управління виробництвом.
У директивно-плановій економіці підприємство практично не було зацікавлене у збільшенні прибутку. Воно не розпоряджалося ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весь прибуток, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.
Таким чином, в умовах переходу до ринку і в його подальшому становленні прибуток відіграє роль основної рушійної сили організації виробничої і господарсько-комерційної діяльності підприємства.
Трудовий колектив зацікавлений у зростанні прибутку, оскільки в умовах конкуренції прибуток є джерелом не лише виживання, але й росту виробництва, а відповідно, і покращення фінансового становища працівників підприємства, зростання їх життєвого рівня.
В умовах ринкових відносин підприємство повинно прагнути, якщо не до отримання максимального прибутку, то в крайньому разі до такого об'єму прибутку, який дозволяв би підприємству не лише надійно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але й забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції.
Крім прибутку, що отримує підприємство від основної господарської діяльності - реалізації продукції підприємства можуть отримувати прибуток від іншої реалізації та позареалізаційний прибуток. Прибуток від іншої реалізації може бути результатом виробництва і продажу продукції допоміжних (підсобних) виробництв.
Позареалізаційний прибуток утворюється від надходження боргів, які списані були раніше як збитки підприємства, від отриманих штрафів і неустойки та інших джерел.
В умовах ринкової економіки важливим завданням підприємства є збільшення величини прибутку. Вирішення цього завдання пов'язане із поліпшенням використання засобів виробництва (матеріалів, сировини, основних виробничих фондів тощо) та удосконаленням технології та організації виробництва праці. В кінцевому підсумку знижується собівартість продукції і збільшується прибуток підприємства.
В процесі аналізу визначається вплив факторів на відхилення фактичного показника вад запланованого, а також виявляються резерви підвищення прибутку. Класифікація факторів, які впливають на зміну прибутку наведено на рис. 1.3.5.1.
Рис. 1.3.5.1 Класифікація резервів підвищення прибутку.
Резерви можливості підвищення прибутку розраховується, виходячи із збільшення випуску і реалізації продукції, отриманого за рахунок зміни чисельності промислово-виробничого персоналу, підвищення продуктивності праці в цілому і за рахунок факторів зміни структури виробництва продукції, зниження її собівартості і ліквідації різного роду невиробничих витрат.