Вступ

Людство планети, яке озброєне потужними тех­нічними засобами, прямо і опосередковано впливає на стан ґрун­тового покриву практично на всій території суші. Чим вищий рі­вень розвитку продуктивних сил, тим більший цей вплив. Зде­більшого людина завдає великої шкоди ґрунтам у процесі вироб­ничої діяльності. В результаті значні площі родючих ґрунтів ста­ють непридатними для використання.

Основними причинами зменшення площі продуктивних земель ерозія, вторинне засолення зрошуваних земель, затоплення і під­топлення навколо штучних водосховищ, знищення рослинності і ґрунтів при добуванні корисних копалин, відведення земель під будівництво різноманітних об'єктів, забруднення ґрунтів шкідли­вими речовинами, виснаження на гумусні речовини, надмірне ущі­льнення ґрунтів важкими машинами та ін. Вони свідчать про те, що існуючі тепер типи землекористування завдають значної шкоди ґрунтовому покриву і природі в цілому. Отже, людина втрачає продуктивні землі в результаті нераціонального їх використання.

Раціональне землекористування передбачає, насамперед, охо­рону ґрунтів від негативних наслідків господарської діяльності людини. Для цього розроблена і застосовується на практиці сис­тема ґрунтозахисних заходів — правових, науково-технічних, со­ціально-економічних, спрямованих на якісне поліпшення ґрунтів.

Проте охорона ґрунтів це не тільки система заходів, а, насам­перед, система землекористування, яка забезпечує передавання земель майбутнім поколінням у поліпшеному стані.

Під землекористуванням розуміють порядок, умови і форми експлуатації земель. Системи і типи землекористування форму­валися і змінювалися в процесі історичного розвитку людського суспільства, зміни виробничих відносин, соціально-економічних ук­ладів з урахуванням природних факторів цієї території.

До природних факторів, які впливають на характер землеко­ристування, належать: клімат, рельєф, тип ґрунту і тип рослин­ності. У різних регіонах ці фактори неоднаково впливають на зем­лекористування. Клімат визначає еколого-географічні межі по­ширення культурних рослин і тваринництва. Залежно від ступеня зволоження цієї території типом землекористування може бути богарне землеробство, зрошуване землеробство або пасовищне скотарство.

Землекористування залежить також від крутизни схилів. На схилах крутизною до 8—10° людина може займатися землеробст­вом, на крутіших — випасати худобу.