Экономические и правовые аспекты экологии

3.2 Значення еколого-правового механізму охорони навколишнього природного середовища для підприємництва

Ринкова економіка визначила появу підприємця та підприємництва, які в нинішніх умовах являють собою сукупність економічних, нормативно-правових, політичних та екологічних відносин. Інтерес, користь ( як невід’ємні атрибути підприємництва) не можна вважати єдиною мотивацією діяльності підприємця. В нинішніх умовах одержання прибутку можливе лише в разі найбільш ефективного використання всіх видів ресурсів, в тому числі природних, їх захисту від забруднення та деградації, а також в разі мінімізації економічного ризику в умовах екологічної безпеки. Це спонукає підприємця використовувати всі види контролю перед прийняттям рішень. Незалежний екологічний аудиторський контроль в умовах ринкових перетворювань приймає функції каталізатора для активації підприємницької діяльності на принципах екологічно безпечного та стійкого розвитку.

Згідно з діючим законодавством України, суб’єкти підприємницької діяльності повинні відтворювати свою діяльність з урахуванням забезпечення охорони навколишнього природного середовища, санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До обов’язків підприємства входить проведення природоохоронних заходів, в тому числі рекультивація земель та відновлення лісів після їх використання, яке сприяє зменшенню негативних наслідків породжених господарюванням. Підприємство відповідає за раціональне використання усіх природних ресурсів та відшкодовує всі затрати на відновлення та охорону природних ресурсів (ст.4 Закону України “Про підприємництво”).

За спричинені збитки та ущерб підприємець несе власну та іншу , встановлену законом відповідальність ( Там же, ст. 10).

Діяльність, пов’язана з потенційною небезпекою для здоров’я людей повинна ліцензуватися. Перелік видів такої діяльності подано в ст.4 Закону України “Про підприємництво” та в ст. 13 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.

Продукція, на яку в державних стандартах та інших нормативно-технічних документах є вимоги щодо безпеки здоров’я та життя населення, підлягає обов’язковій сертифікації (ст. 14 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”).

Законодавством передбачаються економічні та правові заходи, що сприяють такій діяльності суб’єктів підприємництва.

Зокрема, до собівартості продукції входять: поточні витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення:

- очисних споруд, вловлювачів, фільтрів та інших природоохоронних об’єктів, витрати на заховання екологічно небезпечних відходів, сплату послуг сторонніх організацій за приймання, зберігання та знешкодження екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод, інші види поточних природоохоронних витрат;

- витрати, пов’язані з розробкою та ствердженням норм на викиди і скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище.

Для підвищення заінтересованості підприємств та організацій в прискоренні відновлення основних фондів підприємства без підвищення цін та тарифів на виготовлену продукцію Мінфін та Мінекономіки дають дозвіл на використання норм прискореної амортизації ( не більше, ніж у два рази згідно з діючими нормами ) їх активної частини в випадках, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища.

На покращення екологічної ситуації в країні спрямовані також такі положення ст.48 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” як передача частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища за договірними вимогами до підприємств, установ, організацій та громадян на заходи для гарантованого зниження викидів та скидів забруднюючих речовин та зменшення фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв