Основы экологии 7

Раціональне використання і охорона водних ресурсів у суспільному господарстві.

Проблема забезпечення належної кількості та якості води є однією з найбільш важливих і має глобальне значення. Ще до нашої ери Арістотель вказував на необхідність раціонального використання чистої води та відділен­ня її від тієї, котра використовується для господарських потреб.

Стан 2/3 водних джерел за якістю води не відповідає нормативним ви­могам. Через використання неякісної води в 4—5 разів зросла захворюваність людей.

Вода використовується для охолодження машин та механізмів, функціо­нування технологічних процесів та входить до складу продукції, що вироб­ляється. Питомі норми водоспоживання для виробництва 1 тонни готової продукції складають, м3: чавун — 160—200; сталь — 150; прокат — 10—15; нікель — 4000; мідь — 500; синтетичний каучук — 2000—3500; папір — 400-800; пластмаси - 500-1000; нафта - 20.

Велику кількість води споживають теплові та атомні електростанції. На 1 млн кВт потужності теплові станції витрачають 1,2—1,6 км3 води на рік, а атомні — в 1,5—2 рази більше.

Охорона вод — це система заходів, спрямованих на запобігання та усу­нення наслідків забруднення, засмічування і виснаження вод. Охорона води передбачає встановлення видів та значень показників водоспоживання та водовідведення, а також якості води. Вона передбачає розробку методів і засобів очищення стоків, контроль якості води та стоків.

У природі відбувається постійний кругообіг води, котрий забезпечується випаровуванням, транспірацією води рослинами, випаданням опадів. Швидкість водообміну характеризується такими даними, роки: Світовий океан — 2500 (перемішування — 63); підземні води — 400; води озер — 17, води боліт — 5.

У річках водообмін відбувається за декілька днів, а в організмі людини — за декілька годин.

У процесі кругообігу вода транспортує тепло, розчиняє та переносить природні елементи, руйнує та перетворює літосферу, бере участь в метеоро­логічних та гідрологічних процесах, є середовищем існування водних організмів та рослин, котрі забезпечують виробництво значної частини кисню. Кількість та якість води відновлюються, якщо забезпечуються необхідні для цього умови. Однак розвиток промисловості, транспорту, сільського господарства, урбанізація призвели до того, що природні водойми вже не можуть самоочи­щатися, тому потрібні штучні споруди для очищення води.

Водоймища характеризуються площею дзеркала, довжиною, глибиною, об'ємом та витратою води, швидкістю течії та рівнем води, її температурою, тривалістю умов, несприятливих за шкідливістю, та умов водообміну періо­дів (межень, льодостав, відсутність стоку тощо), показниками водообміну, фільтрувальними властивостями грунтів.

У залежності від ступеня забруднення водні об'єкти бувають допустимого, помірного, високого та надзвичайно високого ступенів забруднення (табл. 1). Це слід враховувати при організації водоспоживання.

Таблиця 1. Оцінні показники забруднення для водних об'єктів І та IIкатегорій

Примітка. ГДКо г — гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за органолептичною ознакою шкідливості; ГДКток — гранично допустимі концентрації речовин, встановлені за токсикологічою ознакою шкідливості; БСКМ — біологічне споживання кисню за 20 діб для водоймищ І та IIкатегорій водокористування.