Основы экологии 5

1. Шляхи збереження території і об’єктів природно-заповідного фонду

Території та об'єкти природно-заповідного фонду класифікуються за такими основними категоріями.

Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і передаються заповідникам.

Біосферні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення спонтанних та глобально-антропогенних змін, що відбуваються в біосфері.

Території природних і біосферних заповідників підлягають особливій охороні.

У грудні 1984 р. рішенням ЮНЕСКО до світової глобальної мережі біосферних територій, що охороняються, було включено два найстаріших заповідники України - Асканію-Нову та Чорноморський.

Заповідники є найвищими формами охорони природних територій. З одного боку, вони є "еталонами" незайманої природи, а з іншого - це природні лабораторії, в яких проводяться різноманітні комплексні наукові дослідження з вивчення природи. Тут вирішуються наукові проблеми охорони і відтворення природних ресурсів, їх обліку, ведеться пошук засобів їх поліпшення і раціонального використання.

Національні природні парки - природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

У більшості країн світу основною категорією природно-заповідних ділянок природи є національні парки. Перший у світі національний парк був створений в 1872 р. у верхів'ях річки Йеллоустоун в США, потім вони були створені в Канаді, Африці, Австралії, Новій Зеландії. Зараз їх у світі нараховується більше 2300.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами в національних парках вилучаються з господарського використання і передаються національним паркам. Охорона природи в них поєднується з науковою роботою та організацією відпочинку населення і туризмом. Використання природних ресурсів у національних парках обмежене.

Регіональні ландшафтні парки - природоохоронні, рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Охорона природи в них має підпорядковане значення.

Заказники - природні території, створені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Пам'ятки природи - окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. Цей статус надається природним об'єктам з метою збереження їх у природному стані. Термін "пам'ятки природи" ввів відомий німецький дослідник природи Олександр Гумбольдт.

Оголошення пам'яток природи проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників чи користувачів.

Пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Пам'ятки природи існують у багатьох країнах світу і розміри їх сильно варіюють - від кількох гектарів до десятків тисяч. Так, пам'ятка природи "Ущелина динозаврів" в США займає площу 82 тис. га. У Росії відомо близько 9 тис. пам'яток природи.

Заповідні урочища - лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок та інших природних об'єктів у їх власників чи користувачів.

Ботанічні сади - створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам.

Дендрологічні парки - створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам.

Зоологічні парки - створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ розведення диких тварин у неволі.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам.

Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва - цей статус надається найбільш визначним та цінним зразкам паркового будівництва з метою їх охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Оголошення парків пам'ятками садово-паркового мистецтва проводиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників чи користувачів.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні і зоологічні сади, дендрологічні парки та парки - пам'ятники садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Природно-заповідний фонд України займає трохи більше 4% території країни. При цьому частка природних заповідників складає 6,4%, біосферних заповідників - 9,1%, а національних парків - 23,9% цього фонду.

Наша держава здійснює заходи, спрямовані на підтримання Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (02.02.1973 р., м. Рамсар, Іран). Україна стала 118 країною, яка ратифікувала цю Конвенцію, і 8 лютого 1999 р. Кабінет Міністрів затвердив Положення про водно-болотні угіддя.

Водно-болотні угіддя - це райони боліт, драговин, торфовищ та різних водойм: природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує 6 м і які є місцем існування мігруючих птахів, водно-болотної флори і фауни.

Зараз до Міжнародного переліку водно-болотних угідь занесене понад 1 тис. одиниць загальною площею близько 750 тис. км2. До 2015 р. їх кількість заплановано збільшити вдвічі. В Україні "Рамсарський список" природних об'єктів, пов'язаних з водно-болотними угіддями, збільшився до 22 одиниць загальною площею 650 тис. га. Розташовані вони в основному на узбережжі Чорного і Азовського морів.

Значна робота щодо визначення мережі важливих природних територій для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів та інших рідкісних і зникаючих видів живих організмів (ІВА-території) в усьому світі, і в Україні в тому числі, проводиться за ІВА-програмою Всесвітньої асоціації товариств з охорони птахів BirdLife International.

На цей час в Україні відомо понад 140 ІВА-територій (їх загальна площа - понад 2,3 млн. га), в Європі - понад 3500, на Близькому Сході - понад 400, в Африці - понад 1400. Проводяться роботи з визначення ІВА-територій в Азії та Америці. Планується проведення подібних робіт в Океанії та Антарктиці.

На ІВА-територіях проводиться оцінка діючих, у межах кожної території, факторів, які негативно впливають на стан популяцій птахів, біотопів та ландшафт в цілому. За результатами цієї оцінки готується та впроваджується низка заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу того чи іншого виду господарювання.