Основы экологии 3

1. Функції живої речовини в біосфері (за В.І. Вернадським)

Фундаментом наукового світогляду В.І. Вернадського служитьпоняття живої речовини. В роботі "Декілька слів про ноосферу" вінпише: "Стоячи на емпіричному грунті, я залишив осторонь, скількибув в стані, всякі філософські шукання і прагнув спиратисятільки на точно встановлені наукові і емпіричні факти іузагальнення, зрідка допускаючи робочі наукові гіпотези. У зв'язку зівсім цим в явища життя я ввів замість поняття "життя" поняття"живої речовини", зараз, мені здається, що міцно затвердилося внауці. "Жива речовина" є сукупність живих організмів. Поняття "життя" завжди виходить за межі поняття "жива речовина" в області філософії, фольклору, релігії, художньоїтворчості. Це все відпало в живій речовині."

Згідно уявленням Вернадського, живі організми безпропусків заповнюють всю поверхню планети. Розмноженням, живленням і диханням вони створюють певний тиск на середовище, міняють перебіг всіх хімічних реакцій, беруть участь в кругообіг всіххімічних елементів. Вони виконують в біосфері строго певні біогеохімічні функції для підтримки життя на Землі.

Більш детально В.І. Вернадський визначає поняття живої речовини в роботі "Про корену матеріально-енергетичну відмінністьживих і відсталих природних тіл біосфери". Він відзначає два різні підходи до вивчення явищ життя - біогеохімічний підхід, коли жива речовина розглядається як математично виразима сукупність середніх живих організмів, і підхід іншихбіологічних наук, де вивчається головним чином окремі живі організми. Крім того, вводяться поняття однорідної живої речовини (родове, видове і т.п.) і неоднорідноїживої речовини (ліс, степ, біоценоз взагалі), що явилася сумішшюоднорідних живих речовин.

Разом з живою речовиною В.І. Вернадський вводить поняття неживої речовини: "Матеріально-енергетична речовина, що будує біосферу, різко неоднорідно. Ми в ньому з цієї точки зору повиннірозрізняти головну масу речовини її, що не входить в живу речовину; речовина, яку я буду називати відсталим, не живим." Таким чином, відстала речовина - гірські породи, рідкі ігазоподібні тіла, в сукупності з живою речовиною утворюють біосферу. Між живою і відсталою речовиною існує зв'язок, що безперервно йде, під час дихання, живлення, розмноження живої речовини:міграція атомів з відсталих тіл біосфери в живі і назад.

Окрім понять живої і неживої речовини В.І. Вернадський висуває поняття про живі природні (природних) тіла (наприклад,рослина, жук, і т.п.), неживі тіла (наприклад, гірська порода,кварц і т.п.) і біонеживі тіла (наприклад, грунт, озерна вода іт.п.). Якщо поняття живого і неживого тіл природи В.І. Вернадськийвідносить до побутових, історично зрозумілим на основі "здорового глузду, то поняття біовідсталого тіла, як він вважає, потребує визначення. "Біовідсталі природні тіла характерні для біосфери.Це закономірні структури, що складаються з неживих і живих тіл одночасно (наприклад, грунти), причому всі їх физико-хімічнівластивості вимагають - іноді надзвичайно великих - поправок, якщопри їх дослідженні не враховано вияв живої речовини, що знаходиться в них."

В своїй роботі "Нариси геохімії" Вернадський пише: "Живаречовина більш менш безперервно поширена на земній поверхні, вона утворює на ній тонкий, але суцільний покрив, в якому концентрована вільна хімічна енергія, виробленаїм з енергії Сонця. Цей шар є земна оболонка, якузнаменитий австрійський геолог Е. Зюсс майже 60 років назад назвавбіосферою і яка представляє одну з найхарактерніших рисорганізованості нашої планети. Тільки в ній зосереджена таособлива форма знаходження хімічних елементів, яку ми назвалиживою речовиною.". В книзі "Хімічна будова біосфери Землі і її оточення" він пише із цього приводу: "Біосфера іїї наближений синонім - Лик Землі - обидва поняття, введеніЕ. Зюссом, але зараз корінним чином змінені ходом подальшогодослідження, яскраво визначають основні риси поверхні нашоїпланети: близькість до Космосу, що не повторюється на нашій Землі, ііснування, виключно на ній живої речовини. "Лик Землі" -картина Землі, якщо дивитися на неї з просторів Космосу.".

Найбільш поширеним і найбільш найбільш однобокимє уявлення про біосферу тільки як про сучасну живуплівку (умовно - оболонці) планети, тобто про достатньо автономнусукупність всіх організмів (тварин, рослин, бактерій), що населяють поверхню Землі і її гідросферу і проникаючих в тійабо іншій мірі в зони атмосфери і літосфери. Така біосфера складним чином співвідноситься з трьома іншими геосферами Землі, що тільки посилює ілюзію її автономності. Біосфера у дусі геологічного світобачення Вернадського має невимірну велику глибину і характеризується великою кількістю фундаментальних параметрів.