Экологический аудит 1
План
Екологічний аудит територій.
Відбір проб біологічних об'єктів
Екологічний аудит і світова економіка
Екологічний аудит територій.
В основних напрямках державної екологічної політики України як базовий стратегічний напрям формування національної політики розвитку на засадах екологічної, економічної та соціальної збалансованості визначено необхідність досягнення істотного покращення стану навколишнього середовища, створення еколого-економічних передумов для збалансованого розвитку держави і регіонів та ефективних механізмів реалізації визначених стратегічних напрямків розвитку з врахуванням досвіду інших країн.
На 5-й Всеєвропейській конференції міністрів навколишнього середовища "Довкілля для Європи" основними пріоритетами національної стратегії, зокрема, визначено необхідність формування екологічно збалансованої системи природокористування.
Потужний стимул для розвитку місцевих ініціатив було надано з ухваленням Порядку денного на XXI ст. (1992 р.) - плану практичних заходів щодо забезпечення сталого розвитку. Зокрема, необхідно нагромаджувати інформацію для розроблення оптимальних шляхів реалізації планів і програм з встановленням пріоритетів, а саме: збереження і зміцнення місцевої економіки, розумне використання місцевих ресурсів, формування збалансованої системи природокористування, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття тощо.
Розроблення регіональної еколого-економічної політики, програм, проектів, їх коригування і вдосконалення необхідно здійснювати на постійно оновлюваній комплексній базі даних. Таку базу даних може забезпечити комплексний аудит: місцевості, виробничих комплексів, урбанізованих територій і міст.
Головна мета місцевих програм комплексного аудиту: забезпечення гармонізації і ефективності функціонування місцевих систем екологічного управління та органів місцевого самоврядування; нагромадження незалежної, достовірної інформації про господарські об'єкти та територію в цілому (еко-діагностика ландшафтів); оцінка стану і розроблення рекомендацій щодо вдосконалення екоменеджменту підприємств - забруднювачів; оцінка стану і розроблення рекомендацій щодо екологічного оздоровлення об'єктів довкілля, еколого-соціальної збалансованості населених пунктів, міст, районів.
У сучасних умовах антропогенного навантаження практично всі компоненти довкілля зазнають змін і перетворень. Кількісні та якісні зміни ландшафтів вивчали: О.М. Адаменко, М.Д. Гродзинський, П.Г. Тищенко, Й.В. Гриб, В.А. Алексеєнко, Б.І. Кочуров та ін.
Концептуальні засади сучасних досліджень територій включають:
На основі цих засад можна виділити такі етапи оцінки якості навколишнього природного середовища:
По суті зміст концептуальних засад щодо досліджень територій є головними складовими частинами еколого-економічного аудиту на основі системно-екологічного підходу. Як відомо, екологічний аудит є інструментом управління згідно зі стандартами ДСТУ ISO 14010, 14012, ISO 14031, ДСТУ ISO 19011. Звідси перспектива окремих складових територій (підприємства, об'єкти довкілля), ландшафтів, басейнів річок, адміністративних районів проходження процедур (за замовленням) комплексного аудиту та подальша сертифікація. Підприємствам, місцевим громадам, державним органам самоврядування процедури комплексного аудиту та подальшої сертифікації необхідні для:
Останні зі дослідження показують, що за існуючих умов забруднення (сумація речовин, накладання забруднень як у просторі, так і в часі, утворення нових невідомих науці речовин та сполук із встановленими ГДК та властивостями) тощо недостатньо традиційного набору робіт для з'ясування реальної екологічної ситуації.
Для цього потрібні:
Поряд з істотними (якісними) показниками потрібно використовувати інтегральні показники, "шкали значущості" [1], методику оцінки загроз біоріз-номаніття [2], врахування ризиків для кожного з показників та видів робіт. Мета і завдання таких робіт можуть бути найрізноманітніші - від екологічних карт і баз даних до оцінки територій для оренди, купівлі, відведення під обов'язкові державі земельні угіддя, розроблення корисних копалин тощо.
Для аудиту використовують дані моніторингу за 30-50 років для адміністративних районів, басейнів річок, агроландшафтів і за 5-10 років для окремих земельних ділянок. Для деяких робіт стан таких проблем, територій (5-50 років тому) може бути вихідним, тобто взірцевими.
Для цього використовують такі блоки інформації: 1. Картографічна інформація:
2. Кліматичні умови, що є специфічними для території:
3. Категорії ступеня перетвореності ландшафтів:
4. Ґрунти:
5. Водні ресурси:
6. Атмосферне повітря:
7. Особливо охоронні території та рекреація:
8. Біоресурси:
Розглядаємо всі види тварин, рослин і комах, як представники біоре-сурсів екосистеми, території, обґрунтовуємо трофічні зв'язки до та після антропогенного впливу, процеси синантропізації, біоіндикації. Проблему розглядаємо з позиції системного-екологічного підходу.
9. Методико-демографічна інформація:
Підсумовуючи результат, проводимо інтегровану інгридієнтну оцінку стану довкілля на основі математичного моделювання та ГІС-технологій для створення дієвої системи управління з метою оптимізації відносин людина -довкілля у контексті збалансованого розвитку.
На основі зібраної інформації виділяємо обмежувальні (лімітуючі) характеристики. За змогою оцінюємо повну складову території з позицій потенціалу та стійкості до техногенного (сільськогосподарського) навантаження. Враховуємо, що всі види господарської діяльності впливають на компоненти природного середовища безпосередньо або опосередковано (найчастіше - за двома варіантами).
Оцінюємо питомий вплив кожного компонента, виділяємо чинники, які мають значний (вирішальний) вплив на більшість складових території.
Оцінюємо збалансованість природного потенціалу території (умови екологічної рівноваги).
Результатами аудиту повинні бути чіткі висновки (рекомендації) щодо гармонічного функціонування територій як складової частини вищої за ієрархією регіону. Наприклад, заліснення, залуження, створення біокоридорів, агрохімічні заходи, додаткове обстеження населення, регулювання поверхневого стоку тощо.
Процеси сертифікації території завершуються встановленням відповідності території за якісними і кількісними показниками всіх видів ресурсів (за діючими СНІП, ДСТУ, СН, ДСТУ ISO, галузевими методиками тощо).
Наприклад, наскільки якість ґрунту придатна для вирощування проектних сільськогосподарських культур, якими будуть якісні показники продукції, який час меліоративна система забезпечує оптимальні рівні ґрунтових вод та вологість орного шару ґрунту, яку кількість забруднень робить підприємство, в який спосіб забруднюючі речовини мігрують, нагромаджуються, перетворюються у компонентах екосистем тощо.