Территориальная дифференциация миграционных процессов

На жаль, дослідження не враховує особливості внутрідержавних трудових міграцій через відсутність адекватних статистичних даних.

В результаті аналізу територіальної диференціації п'ятого та шостого із зазначених показників виявлено, що міжрегіональні відмінності коефіцієнта міграційного обороту на початку ХХІ ст. є досить сталими, відповідно зі списку було вилучено показник за 2002-2003 рр. як менш "свіжий”. Також вилучені два останні показники, оскільки шляхом перебору варіантів групування було встановлено, що їхні територіальні відмінності практично не впливають на підсумки групування.

Отже, виділення груп спирається на перші п’ять показників вище- наведеного списку. В ході дослідження було проаналізовано результати групування за визначеним набором показників з виділенням кількості груп від 4 до 12. Найоптимальнішим визнано об’єднання регіонів України у 8 груп, результати якого подано у табл. 4.5.1.

Групування регіонів України за показниками міграційної ситуації на основі застосування методу кластерного аналізу

Географічну цілісність виділених груп порушує лише Київська область. Однак не слід забувати, що практично всі соціально-демографічні показники по території Київщини суттєво варіюють залежно від віддалі до столиці. Ймовірно (на жаль наявне статистичне забезпечення не дає змогу повною мірою перевірити дану гіпотезу), що міграційна ситуація у прилеглих до Києва районах є подібною до тієї, що спостерігається у столиці, тоді як у віддалених від ядра агломерації районах вона має наближатися до аналогів сусідніх областей. При цьому формальна схожість з ситуацією у східних регіонах країни виникає в результаті усереднення сильно диференційованих по території показників. Виходячи з цього, Київську область було включено до четвертої групи, до якої відносять і майже всі області, котрі межують з нею. В результаті отримано розподіл території України на 8 географічно цілісних районів (рис. 4.5.3).

В цілому зміна основних міграційних показників у географічному просторі України відбувається в напрямку із заходу на схід, точніше - із півден­ного заходу через північ і центр на південний схід та південь. Рівень участі населення працездатного віку у трудовій міграції із заходу на схід зменшується (рис. 4.5.4). Підвищена інтенсивність процесу в західних регіонах обумовлена, по-перше, близькістю до державних кордонів України з іншими країнами ЄС, що полегшує і здешевлює здійснення трудової міграції до цих країн, по-друге, особливостями менталітету населення: загальновідомо, що низький рівень патерналістських настанов, стійка орієнтація на вирішення назрілих проблем власними зусиллями (в тому числі і шляхом трудових міграцій) притаманна мешканцям західних регіонів. Найменша трудо-міграційна активність притаманна мешканцям Києва, для яких місцевий ринок праці є більш привабливим, ніж ринки праці зарубіжних країн. Серед трьох міграційних районів південно-східної частини України підвищена інтенсивність трудових міграцій спостері­гається у Південному.

Рис. 4.5.3. Комплексне міграційне районування України

Рис. 4.5.4. Рівень участі населення працездатного віку у трудових міграціях (2008 р.) по міграційних районах, %

Натомість показники стаціонарної міграції у напрямку із заходу на схід та південь зростають (рис. 4.5.5). Із загальної географічної закономірності випадає лише Столичний район, де склалася специфічна міграційна ситуація. Так, населення Києва більш ніж наполовину складається з немісцевих уродженців - це такий же високий показник, як і у Криму (рис. 4.5.6). Однак, на відміну від Криму, більшість немісцевих уродженців, котрі мешкають у столиці - уродженці інших регіонів України, тоді як понад 1/3 кримчан походять з-за меж нашої країни (рис. 4.5.7). Звертає на себе увагу те, що в населенні Південного району більша (порівняно з Південно-Східним районом) питома вага немісцевих уродженців при майже однаковій частці народжених за межами України. Тобто в складі населення Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей більша частка вихідців з інших регіонів України, ніж у населенні областей, які формують Південно-Східний район.

Рис. 4.5.5. Питома вага осіб, які хоча б раз за життя змінили місце проживання (2001 р.) по міграційних районах, %

Коефіцієнт міграційного обороту (за наявності загальної тенденції до збільшення у напрямку із заходу на схід) варіює по міграційних районах менше, ніж інші показники, покладені в основу комплексного міграційного районування (рис. 4.5.8). Це свідчить про поступове зменшення міжтери- торіальних відмінностей міграційної ситуації.

Комплексне міграційне районування є основою для виявлення мігра­ційних проблем та розробки специфічних заходів регіональної міграційної політики.

Рис. 4.5.6. Частка народжених поза межами регіону (2001 р.) по міграційних районах, %

Рис. 4.5.7. Частка народжених поза межами України (2001 р.) по міграційних районах, %

Рис. 4.5.8. Коефіцієнт міграційного обороту (2007-2008 рр, в середньому за рік) по міграційних районах, %%

Використана література

1.Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. (колек­тив авторів) / за ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової. - К.: Український центр соціальних реформ, 2006. - 138 с.

2.Малиновська О.А. Україна, Європа, міграція: міграції населення України в умовах розширення ЄС. - К.: Бланк-Прес, 2004. - 171 с.

3.Населення України - 2004. Регіональні аспекти демографічного розвитку. Щорічна аналітична доповідь. - К.: Інститут демографії НАН України, Держкомстат України, 2005. - 344 с.

4.Прибиткова І. Міграційний потенціал населення України // Громадська думка. - К., 2004. - №1. - С. 20.

5.Трудова міграція населення Тернопільської області: кількісний та геогра­фічний аспекти. - Тернопіль: Збруч, 2007. - 60 с.