ЗМІСТ

Вступ

Розділ I Біблійні образи у романах Ф.М.Достоєвського

1.1. Біблійні мотиви й образи у романах Ф.М.Достоєвського

1.2. Образ Мишкіна в романі Достоєвського “Ідіот” як уособлення ідеальної людини

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

З іншого боку, важливою характеристикою інших героїв є їхнє ставлення до Мишкіна. Наприклад, купець Рогожин визнає: "Князь, неизвестно за что я тебя полюбил. Может, оттого, что в такую минуту встретил, да вот ведь и его встретил (он указал на Лебедева), а ведь не полюбил же его. Приходи ко мне, князь"(1). Камердинер Олексій теж не залишається байдужим: "Хотя князь был и дурачок, - лакей уж это решил...., несмотря на то, что князь ему почему-то нравился, в своём роде, конечно."(1). Сімейству Єпанчиних також сподобався князь: "Они(сестри Єпанчини), верно, что-нибудь затеяли, но они уже вас любят. Я их лица знаю."- каже Єлизавета Прокопівна.

Важливим також є питання щодо медичного діагнозу Мишкіна. Зрозуміло, що з психічно нездоровою людиною ніхто б не спілкувався. Але чомусь цей діагноз не відштовхує, не відлякує оточуючих, а навіть, навпаки. Тому ми вважаємо необхідним зробити висновок, що люди не вважали князя небезпечним, і називали його ідіотом, через те, що він відрізняється від інших, не сповідує їхню систему цінностей: гроші, багатство. Відтак, автор створює Льва Миколайовича звичайною людиною з людськими бажаннями, що живе серед людей, несучи їм благу звістку, про те,що можливо створити ідеальне суспільство. Як і Христос, князь намагається допомогти людям, які його оточують, він намагається ніби вилікувати їхні душі своєю добротою й неймовірною проникливістю. За авторським задумом, Мишкін є «по-справжньому прекрасною особистістю», втіленням добра і християнської моралі.

На думку автора твору, духовне відродження людини можливе через співпереживання, співчутливу любов і діяльність. Покращення суспільства через проповідь високих моральних устоїв, всеєдність - така філософська концепція Ф.М.Достоєвського.

За задумом автора, у романі «Ідіот» Лев Миколайович Мишкін мав стати втіленням образу Христа.

З часів Христа і до наших днів передлюдством стоїть питання, чи може,«позитивно прекрасна людина», врятувати світ, чи достатньо для спасіння світу навіть і Христової краси, краси небувалої людської особистості, якщо ця особистість не Божественна? Ці та подібні питання змушують пильно вдивлятися в структуру, характер, особливості тексту роману в пошуках інтерпретації, адекватної авторському задуму.

Ми вважаємо за потрібне зазначити, що «князь Христос» Ф.М.Достоєвського суттєво відрізняється від канонічного Христа. Варто звернути увагу на те, що образ князя Христа в романі бере початок, ймовірно, не з канонічних зображень на іконах, а з лубочних народних картин. Лубок—загальна назва різновиду історичних народних картинок, створених друкованим засобом, які мали значний наклад. Лубок створювали неосвічені або мало освічені народні майстри досить примітивними засобами і техніками. Тому майстри лубка практично не використовували закони художньої перспективи, лубок не мав розвиненої колористичної гами, широко вживав схематичні зображення.Для найкращих зразків лубка характерні:

• лаконізм;

• знаковість, запозичену з ікони (будівля як знак оселі, а не реальна споруда);

• відсутність зображень інтер'єрів (до 19 ст.);

• доповнення віршованими написами з примітивною римою;

• невизнання реального масштабу (курка більша за людину, а дерево - менше за людину і курку);

• умовне використання фарби (червоні очі у котів, синє хутро у мишей);

• обмеженість в кольорах або використання взагалі одного з них;

• розфарбування робили вручну і без дотримання контурів;

• казковість і фантастичність ситуацій і багатьох персонажів.

Створюючи образ князя Мишкіна, письменник залишив його без слави, без величі, без могутності, таким чином позбавивши його влади й можливості творити дива й допомагати людям, так як це робив Христос. (див. дод. 2) Ф.М.Достоєвський створив Мишкіна ідеальною, але водночас звичайною людиною. Підкреслюючи земне походження князя, він наділяє Мишкіна шкідливою звичкою – курінням: "- Стало быть, если долго ждать, то я (князь) бы вас попросил: нельзя ли здесь где-небудь покурить? У меня трубка и табак с собой ...о, я ведь не в этой комнате просил; я ведь знаю; а я бы вышел куда-нибудь, где бы вы указали, потому я привык, а вот уж три часа не курил..". Ми б не звернули на це уваги, адже у кожної людини є вибір: псувати їй своє здоров'я чи ні! Проте, так як ми розглядаємо князя як ідеальну особистість, то кожна деталь є важливою для нас! Куріння - звичка, яка євід диявола, а не від Бога.

Мишкін наділений прекрасними рисами, які роблять його схожим з Христом. Милосердя, співчутливість, надзвичайна проникливість та чутливість - це риси спільні для Христа і князя.(див. дод. 2) Проте, ми вважаємо за потрібне зазначити, що хоча у Мишкіна і була проникливість та чутливість,та вони були на рівні підсвідомості; Христос - це сформована, ідеальна та сильна особистість, Мишкін же, напротивагу, - дорослий, але часто веде себе як дитина.

Також схожість Мишкіна з Христом виявляється в простоті. Мишкін спокійно говорить з лакеєм, допомагає "блудниці" Анастасії Пилипівні, опікується "напівбожевільним" Іполитом, погоджується жити у "нещирого" Лебедева. Так само Христос говорить із блудницею, їсть з митниками, омиває ноги своїм учням.(див. дод. 2) Але і тут є кричуща несхожість між Львом Миколаєвичем та Христом. Христос мав владу пробачати гріхи, тим самим дарувати людям нове життя; князь же як не намагався допомогти, зробити цього не міг, адже він був звичайноюлюдиною, а лише самого бажання допомогти не доситьдля того, щоб врятувати світ від гріхів.

Князя і Христа також об'єднує така риса як здатність до самопожертви(див. дод. 2) Мишкін хоче врятувати Анастасію Пилипівну, тим самим пожетвувавши своїм щастям, своїм майбутнім і своїм коханням. Бажаючи воскресити Анастасію Пилипівну, він, тим самим, губить, своє кохання - Аглаю, Рогожина, себе і Анастасію! Христос же прийшов на землю для того, щоб врятувати наш світ! Він зробив свій вибір, не під впливом емоцій, не від безвиході, а свідомо!

Лев Миколайович наділений такими рисами, як покірливість і смиренність. Такі ж якості є у Христа.(див. дод. 2) Але їхня покірливість і смиренність продиктована різними мотивами! Рогожин називає Мишкіна "овцой безневинной", тим самим підкреслюючи його покірність, смиренність і простоту князя, які йому характерні від народження! Він покірно сприймає те, що Анастасія Пилипівна від нього втекла, покірливо і смиренно сприймає свій "обов'язок" одружитися з нею, він смиренно сприймає ту неправду, що про нього пишуть в газеті, він зі смиренням приймає всі приниження й обмани, що сиплються на нього! Христа в Біблії називають"овечкою", тому що Він свідомо йшов на смерть, у Нього був вибір і Христос зробив його: померти в муках, на хресті, але врятувати весь світ! Проте ось тут і є різниця! Мишкін діє так, тому що він не може і не вміє по-іншому. Він, хоча й розуміє все, але не може нічого змінити. Христос був твердо сформованою особистістю, тому мав змогу зробити вибір і діяти свідомо!

Мишкін бачив усю недосконалість нашого суспільства і, звісно, хотів змінити його! Проте він не мав влади над гріхом, він не міг прощати гріхи і тим самим, дарувати шанс на щасливе майбутнє! Христос мав владу над гріхом,і Вінміг і може дарувати щасливе життя.(див. дод. 2)

Мишкін не мав ніякої влади на землі. Христос же міг наказувати стихіям.(див. дод. 2)

Мишкін хоче допомогти Анастасії Пилипівні звільнитись від божевілля, Іполиту - від сухот, проте це не в його силах; Христос же творить дива, допомагає людям не тільки словами, а й справами, Він зцілює людей не тільки зсередини, а й зовні!(див. дод. 2)

Як бикнязь не хотів змінити того, що померли професор Павлищев, Анастасія, він не зміг би цього зробити! Як би Мишкін не хотів змінити те, що з ним сталося в кінці роману(він збожеволів), він цього не зробив би, тому що він не мав влади над смертю! Христос же воскресив Лазаря, дочку Яіра, сина вдови; Він міг змінити те, що сталося, Він мав владу над смертю, Він міг наказувати їй!(див. дод. 2)

У романі є цікава деталь, до якої часто звертається Ф.М.Достоєвський – це згадка про картину Ганса Глоблейна. Головна мета художника показати силу природи над людством! На картині зображений Христос, тільки що знятий з хреста, Він увесь в ранах, худий, смерть оволоділа Ним, він вже неживий, але ще ніби переживає той біль і ті муки, які йому завдали люди! Нам було цікаво дізнатися про те, що картина писалась з утопленника. В такий спосіб автор картини ніби заперечував віру в можливість воскресіння людини(за Біблією) . І це не дивно, адже художник був атеїстом.

Ф.М.Достоєвський залишив Мишкіна на стадії розпаду тіла, "смерть" оволоділа ним повністю(адже життя в божевіллі, без будь-якої надії на порятунок рівносильно смерті). Христос же вище за сили природи, Він керує ними, Христос воскрес із мертвих, тим самим перемігши смерть!(див. дод. 2)

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 29

Безкоштовна робота

Закрити

Втілення образу ідеальної людини в романі Ф.М. Достоєвського Ідіот

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.