Роль фольклорних елементів у реалізації теми та ідеї роману О.С. Пушкіна „Євгеній Онєгін”

ВСТУП

Світова література – скарбниця народної мудрості і втілення досвіду письменника, його світогляду. Російська література чудово це ілюструє. Зокрема, в творчість О.С.Пушкіна вкладена його молодість, розум, мудра зрілість, хвилини радощів і гіркі хвилини безсоння. У творі “Євгеній Онєгін” автор вдало доносить до читача ідею всеперемагаючого кохання, створює образ сучасного героя в російській літературі.

Передати всі тонкощі тієї епохи можна було тільки за умови, коли вправно поєднуються всі різноманітні засоби художнього увиразнення мови, в тому числі – фольклорні елементи, що є близькими кожній людині, вона знайома з ними ще з дитинства, коли чула пісні – колискові чи обрядові.

Фольклор зближує серце читача з тією епохою, яку описує письменник, це сприяє кращому усвідомленню читачем головних ідей твору. Це і репрезентує актуальність теми.

Метою дослідження є виявлення впливу елементів фольклору на об’єктивацію теми та ідеї твору О.С.Пушкіна “Євгеній Онєгін”.

Завданням дослідження є аналіз та характеристика фольклорних елементів та визначення їх ролі у романі О.С.Пушкіна, який і є предметом даної курсової роботи.

Для реалізації поставлених завдань слід спиратися на думку тих письменників і літературознавців, які детально вивчали творчість митця і звертали спеціальну увагу на зв'язок його творів з усною народною творчістю.

Важливо взяти до уваги думку сучасників Пушкіна. Коли роман “Євгеній Онєгін” викликав жорсткі напади в реакційній критиці через свій зміст і естетичні принципи, О.Бумарін в своїх працях писав, що сьома глава роману оцінюється як “повне падіння”, тому що тут описувались картини побуту. І це було не притаманне тогочасним письменникам. Було багато обвинувачень в “простонародності” роману.

Відомий літературний критик В.Г.Бєлінський в своїх працях, аналізуючи роман, визначає, що: “Пушкін виступає не тільки як поет, а і як виразник суспільства”.

М.В.Гоголь, даючи оцінку значенню творчості О.С.Пушкіна в російській літературі, писав: “Пушкин хотел не только изобразить в “Онегине” современного человека, но и разрешить какую-то современную задачу – но не мог. Столкнувши с места своих героев, сам стал на их место и, в лице их, поразился тем, чем поражается поэт. Поэма вышла собранием ощущений, нежных элегий, картинных идиллий, быта и по прочтении ее, на место всего выступает тот же чудный образ на все откликнувшегося поэта”.

Аналізуючи роман, критики, зокрема В.Г.Бєлінський, визначив його як “енциклопедію російського життя”, “народний твір”, створення якого стало визначальним в літературознавстві.

М.Я.Поляков пише, що значення роману полягає не тільки в тому, що це – засіб для пізнання епохи, а й зовсім нова фаза в розвитку російської літератури.

В боротьбі проти реакційних оцінок роману О.В.Сомов високо оцінив життєвість образів і правдивість дійсності, зображеної детально, в побуті і звичаях, де наявні елементи фольклору при описі пісень і гадань. О.В.Сомов викривав критиків, які намагались принизити роль роману. В той час на захист Пушкіна виступила “Литературная газета”, в якій були поміщені ряд тонких зауважень, що стосувались структури твору.

В прижиттєвій критиці Пушкіна, яка вирізнялась досить невисоким рівнем в цілому, саме в зв’язку появи “Євгенія Онєгіна” виявились помітні зміни в кращий бік. В журнальній критиці на його матеріалі вперше ставляться деякі загальні питання художнього методу і жанру.

Новаторський характер роману викликав суперечки скоро після його появи. В.Баратинський писав в листі до Пушкіна: “Вышли у нас еще две песни “Онегина”. Каждый о них толкует по-своему: одни хвалят, другие бранят и все читают…”

Прихильники революційного романтизму вбачали в переході Пушкіна до фольклоризації і зображення повсякденного життя дещо антипоетичне. Їхні відгуки базуються на враженні від першої глави, зміст якої обмежений характеристикою умов світського життя.

В друкованих відгуках про роман перші глави викликали в більшості похвалу. Однак, в міру того, як ідейний задум твору виявлявся з більшою ясністю, стали переважати негативні відгуки. В загальному можна сказати, що всі ці відгуки, за і проти, всі точки зору критиків були викликані одним фактором – намаганням зрозуміти новаторський характер роману, його зближення з фольклором, його оригінальність.

Н.Л.Бротський намагався співставити уявлення про особливості побуту і про відмінні риси російської дворянської культури того часу. Не менш цікавою є точка зору іншого дослідника та шанувальника творчості Пушкіна Ю.М.Лотмана, який в дечому доповнюючи, повторюючи і уточнюючи слова Н.Л.Бротського щодо зображення дійсності, пропонує також ряд нових суджень і ще ширше розсуває границі художнього світу роману Пушкіна. Особливо сцени його замальовки сімейного і суспільного побуту першої чверті ХІХ століття.

Засобом зображення, використаним в романі, – є використання протиставлень, зокрема при порівнянні характерів Онєгіна та Ленського, їх великих розбіжностей між собою:

… Волна и камень,

Стихи и проза, лед и пламень

Не столь различны меж собой.

Це дозволяє читачу краще уявити риси характерів героїв. Поведінка героїв зображена в звичайних життєвих ситуаціях, це досягається народністю засобів ліричного зображення дійсності і характерів героїв.

Загально відомо, що роман “Євгеній Онєгін” – це перша істинно національна російська поема в віршах, в ній є більше народності, ніж в будь-якому іншому народному російському творі. Це – істина. Однак, варто зазначити, що Ф.М.Достоєвський з цього приводу, можливо справедливо зауважив, що Пушкін зробив би краще, якби назвав свій роман ім’ям Тетяни, а не Онєгіна, бо, на думку Ф.М.Достоєвського, безумовно саме вона є головною героїнею.

Гострота полеміки навколо “Євгенія Онєгіна”, зіткнення різних точок зору у висвітленні його задуму та образів, особлива увага до нього в історії російської суспільної думки – все це пояснюється його винятковим, соціальним, художнім і загальнокультурним значенням.

Пушкін висунув в своєму романі проблеми, які виходять далеко за межі часу його створення – проблеми сенсу життя, взаємозв’язку людини і суспільного середовища, народності і гуманізму.

Література про “Євгенія Онєгіна” неосяжна. Майже немає таких досліджень в творчості Пушкіна, які в тій чи іншій мірі не торкались би роману, його змісту, образів чи елементів народності, тобто фольклорних елементів.