Поетичний синтаксис Миколи Берези
Зміст
Вступ. 3
Розділ 1. Речення як основна одиниця синтаксису. 6
1.1. Лінгвістичні аспекти вивчення речення. 6
1.2. Стилістичні особливості поетичного синтаксису. 9
Розділ 2. Поетичний синтаксис Миколи Берези. 14
2.1. Структурні особливості синтаксису. 14
2.1.1. Прості й складні речення у творах М.Берези. 14
2.1.2. Типи речень за метою висловлювання та експресією.. 16
2.1.3. Двоскладні й односкладні речення у творах М. Берези. 18
2.1.4. Неповні речення у творах М. Берези. 21
2.1.5. Поширені й непоширені речення в поезіях М. Берези. 22
2.2. Експресивні можливості поетичного синтаксису Миколи Берези. 23
Висновки. 27
Список використаної літератури. 28
Вступ
Речення, посідаючи центральне місце в синтаксичній системі, не має й дотепер загальноприйнятого визначення. Причиною такого стану є й те, що у кваліфікацію речення важко вмістити увесь набір його ознак. В історії мовознавства були спроби визначити речення у плані логічному, психологічному, формально-граматичному тощо. Визначаючи речення, враховують у сучасних синтаксичних дослідженнях один, два або більше аспектів. Іноді у визначеннях наявні загальні ознаки, що можуть виходити поза межі синтаксису. Характерне з цього погляду визначення речення, висловлене академіком О. С. Мельничуком: «Речення можна визначити як основну знакову одиницю мовлення, яка формується з мовних знаків нижчого порядку — лексичних, фразеологічних і синтаксичних — і відзначається внутрішньою цілісністю і зовнішньою автономністю, виступаючи поза контекстом у ролі закінченого відрізка мовлення і виділяючись у контексті на єдиному рівні членування»[17, с. 33]
Речення є синтаксичною одиницею-конструкцією, мовним знаком, що позначає ситуацію чи декілька взаємопов'язаних ситуацій. Первинною в реченні є функція повідомлення про щось. Основною ознакою речення багато лінгвістів уважають предикативність, кваліфікуючи її як стосунок речення до дійсності (реальність або ірреальність, можливість або (неможливість, необхідність або ймовірність тощо). У реченнях мовець виражає свої думки, почуття й волевиявлення. Відображаючи явища дійсності, він водночас вказує на своє ставлення до змісту повідомлюваного.
Представники красного письменства досягають виразності й емоційності мови не тільки добором відповідних слів, але й будовою речень, їх інтонацією. Особливості синтаксису зумовлені змістом творів. В описах, розповідях про події, які розгортаються повільно, інтонація спокійна, домінують повні речення. В текстах творів про динамічні події, гострі суперечки, конфлікти, глибокі переживання персонажів, переважають короткі, іноді неповні, уривчасті речення.
Особливості синтаксису залежать від творчого задуму письменника, ставлення автора до зображуваного, роду, виду, жанру твору, а також від того, як написано твір (віршем чи прозою), кому він адресований (дітям чи дорослим читачам).
Своєрідність поетичного синтаксису зумовлена також особливостями таланту письменника.
Незважаючи на пильну увагу мовознавців до вивчення різноманітних аспектів речення, слід зазначити, що на сьогодні малодослідженим залишається поетичний синтаксис творів українських письменників на різних етапах розвитку української літератури.
Джерелом дослідження є поетична збірка «Громниця» Миколи Берези.
Мета нашої роботи – дослідити поетичний синтаксис Миколи Берези - відомого українського письменника.
Об’єктом дослідження обрано поетичний синтаксис творів Миколи Берези.
Предметом дослідження є типи речень за метою висловлювання та експресією, за наявністю головних членів та особливостями вираження предикативного зв’язку, наявністю другорядних членів, повні й неповні речення, а також стилістичні засоби організації поетичних текстів М.Берези.
Завдання, поставлені нами, полягають у тому, щоб:
- схарактеризувати речення як основну одиницю синтаксису, аспекти його вивчення;
- дослідити прості й складні речення в поезіях М.Берези;
- проаналізувати типи речень за метою висловлювання й експресією у творах письменника;
- вивчити питання використання односкладних і двоскладних речень;
- дослідити повні й неповні речення у творах М.Берези;
- проаналізувати речення за наявністю другорядних членів;
- виявити експресивні можливості поетичного синтаксису Миколи Берези.
При написанні роботи використано такі лінгвістичні методи: описовий, структурно-семантичний, функціонально-стилістичний, елементи статистичної обробки віднайденого синтаксичного матеріалу. Звернення до синтаксису Миколи Берези – складової його поетичного ідіостилю, яка дотепер перебувала поза увагою дослідників творчості українських письменників, застосування об'єктивних методів сучасної лінгвістики для вивчення синтаксису текстів художнього стилю становлять наукову новизну роботи.
Практичне значення. Напрацьована методика дослідження поетичного синтаксису надалі може бути застосована для студій над текстами інших авторів.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури.