План

1. Збірка «Старша Едда»: основні тематичні цикли 

2. Зіставлення героїчних пісень старшої едди та німецького героїчного епосу 

3. Загальна характеристика героїчного епосу доби зрілого Середньовіччя 

4. Розвиток героїчного епосу у Франції та його основні цикли 

5. «Пісня про Роланда» як французький героїчний епос. Історична правда та вигадка 

6. Сюжетно-композиційні особливості «Пісні про Роланда»

«Пісня про Нібелунгів» пробудила великий інтерес у науково-літературних колах і сприяла виникненню численних досліджень. На сучасному етапі вважають, що «Пісня» постала на основі двох старовинних героїчних пісень: 1) сказання про Брюнхільду і 2) сказання про загибель бургундів. Виявлено також сюжетну спільність «Пісні» з рядом скандінавських пам'яток («Старшою Еддою», «Еддою» Сноррі, «Сагою про Вйолсунгів» та ін.), що свідчить про спільні сюжетні корені, які сягають у старогерманську давнину. Окремі елементи «Пісні» пов'язані зі світом міфів та казок (юнацькі подвиги Зігфріда, богатирські змагання наречених з Брюнхільдою та деякі інші мотиви й епізоди).

«Пісня про Нібелунгів» суттєво відрізняється від поем французького та іспанського героїчного епосу. В ній нема ні високого патріотичного пафосу французької поеми, ні глибокого почуття національної єдності іспанської пам'ятки. Головне в «Пісні про Нібелунгів» - мотив помсти, криваві чвари між родичами, пожадливість до золота, коштовностей. Це пояснюється тим, що в основі поеми лежать пісні, що виникли в архаїчний дофеодальний період, коли тема героїчного індивідуального подвигу розвивалась на родовому та сімейному фоні. На відміну від них старофранцузький, іспанський, російський, сербський епоси розвивалися в умовах вже усталеної державності; в епосі цих народів основною є тема об'єднання та захисту батьківщини і народу від зовнішнього ворога.


3. Загальна характеристика героїчного епосу доби зрілого Середньовіччя

У героїчному епосі відтворено й збережено історію, думки та помисли народу. Найкращі риси героїв — мужність, відважність, патріотизм, вірність — були сучасникам зразком для наслідування і водночас уособлювали воїнський кодекс честі, притаманний рицарській культурі.

У кожного народу є герой-богатир, возвеличений у епосі: у іспанців — Сід («Пісня про мого Сіда»), у німців — Зігфрід («Пісня про Нібелунгів»), у сербів - Марко Королевич (цикл пісень про Марка Королевича) тощо.

На відміну від ранньосередньовічного героїчного епосу, де оспівувався героїзм людей, що борються за інтереси свого роду і племені, іноді проти утисків своєї честі, в епосі розквіту Середньовіччя оспіваний герой, що бореться за цілісність і незалежність своєї держави. Його супротивники - як іноземні завойовники, так і буйні феодали, що завдають своїм вузьким егоїзмом великої шкоди загальнодержавним справі. В цьому епосі менше фантастики, майже відсутні міфологічні елементи, на місце яких стають елементи християнської релігійності. За формою він має характер великих епічних поем або циклів малих пісень, об'єднаних особистістю героя або важливою історичною подією.

Головне в цьому епосі - його народність, що не відразу усвідомлюється, так як в конкретній обстановці розквіту Середньовіччя герой епічного твору нерідко виступає в образі воїна-лицаря, охопленого релігійним ентузіазмом, або близького родича, або помічника короля, а не людини з народу. Зображуючи в якості героїв епосу королів, їхніх помічників, лицарів, народ, за словами Гегеля, робив це не з переваги знатних осіб, а з прагнення дати зображення повної свободи в бажаннях і діях, яка виявляється реалізованої в уявленні про царственості". Також і релігійна захопленість, часто притаманна герою, не суперечила його народності, оскільки і народ надавав в той час своїй боротьбі проти феодалів характер релігійного руху. Народність героїв в епосі в період розквіту Середньовіччя - в їх самовідданій боротьбі за загальнонародна справа, в їх надзвичайному патріотичне наснагу при захисті батьківщини, з ім'ям якої на вустах вони іноді гинули, борючись проти іноземних поневолювачів і зрадницькі дій анархиствующих феодалів.

Найкращі пам'ятки героїчного епосу XII-XIV ст. - "Пісня про Роланда" - зразок французького епосу "Пісня про мій Сиде" - іспанського, "Пісня про Нібелунгів" - німецького, цикли пісень про Марко Кралевиче і про Косовській битві - південнослов'янського.


4. Розвиток героїчного епосу у Франції та його основні цикли

Французький героїчний епос пройшов довгий шлях розвитку, в якому, напевно, було декілька етапів. Спочатку виникали короткі ліро-епічні пісні (кантелени) і перекази про події, які хвилювали їхніх учасників чи свідків. Творцями епосу на ранньому етапі могли бути знатні дружинники- і бійці, народні піснярі й оповідачі. Пісні та перекази були дуже популярними в народі, вони ставали загальним поетичним надбанням, яке в усній традиції передавалось з покоління в покоління. В умовах народної поетичної естафети історична фактична основа поступово стиралась і замінювалась поетичними узагальненнями і символами, в яких знайшли відображення головні риси світогляду народу на даному історичному етапі. В період остаточного завершення феодальної структури народний епос [60] зазнав суттєвих змін. На основі попередніх досягнень (пісні, сказання тощо) виникали ґрунтовні епічні розповіді - поеми.

У Франції виконавців епічних сказань називали жонглерами. Епічні поеми декламувалися співом (речитативом) під супровід маленької арфи або віоли (прообраз сучасної скрипки).

Епос створювався в епоху племінних міжусобиць, у період становлення державності та боротьби з чужоземцями. Темою його стає історія народу, боротьба за народну єдність. Головний герой усіх народних епосів — це воїн-богатир (Ілля Муромець, Роланд, Давид Сасунський, Рустам, Сід). В ньому втілено міць усього народу.

Епосу притаманна стійка система художніх засобів — типові ситуації, гіпербола, постійні епітети, урочистий стиль оповіді. Традиційною схемою розповіді про богатиря є оповідь про його чудесне народження, про перший бій героя, братання богатирів, хвала бойовому коню, зброї тощо. Сама історія розвитку епосу ніби зумовила його «безавторство». За часів раннього Середньовіччя епічний твір належав усім, і кожний співець міг виконувати його, довільно змінюючи на свій смак. Жонглери на слух вивчали вже відомий епічний матеріал і додавали до нього щось своє. Це була індивідуальна творчість у рамках колективної традиції.

Найбільше епічних поем було складено у Франції (їх близько 100, обсягом від 1000 до 20 000 віршів). Вони відомі під загальною назвою «шансон де жест» — «пісні про діяння». Жонглери виконували їх па ярмарках, біля міських мурів, у монастирях і замках, королівських палатах.

Французький епос зберігся у вигляді поем (їх близько 100), в записах XII-XIV ст., обсягом від 1000 до 20 000 віршів. Поеми, які дійшли до нас, відомі під загальною назвою «шансон де жест» (франц. chansons de geste), що означає «пісні про діяння». Більшість поем написана десятискладовим силабічним віршем; вірші складалися в строфи з різною кількістю рядків, така строфа називалась тирадою. Рими спочатку не було, існувало лише співзвуччя голосних (асонанс). Поема декламувалась співучим голосом під акомпанемент маленької арфи або віоли, примітивної скрипки. Якщо поема була велика, то жонглер виконував її протягом кількох днів.

Закрити

Зарубіжна література 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.