Зарубіжна література 6

1. Характеристика літератури середньовіччя

Періодизація середньовічної літератури

Поділ європейської середньовічної літератури на періоди визначається етапами суспільного розвитку народів у цей час. Вирізняються два великих періоди:

раннє Середньовіччя — література розкладу родового ладу (від 5 ст. до 9-10 ст.);

зріле Середньовіччя — література розвинутого феодалізму (від 9-10 ст. до 15 ст.).

Основні особливості світогляду людини Середньовіччя:

1. Теоцентризм. Тео — Бог, спрямованість до бога. В основі всієї системи цінностей лежить релігійна ідея. Вся Епоха Середніх Віків була сформована християнством. Християнство виникає в 1 столітті й незабаром витісняє язичество, має тотальний вплив на все духовне життя людей. Християнство займає монопольне положення, вся ціннісна шкала людини визначається релігією — всі сторони життя. Християнство приносить нові уявлення про час — лінійний час, рух від створення світу до його загибелі, Страшного Суду. В античності було циклічне уявлення про час, світ уявлявся вічним. З’являються есхатологічні мотиви. Есхатологія — вчення про кінець світу.

2. Для середньовічної людини було характерним уявлення про дуалізм світу: земна і духовна частини. Земний світ — видимий. Духовний — небесний, горішний

3. Зміна моральних пріоритетів. В античності головна — громадянська доблесть. Приклад: епітафія Есхіла. В Епоху Середньовіччя — віра й вірність (станова вірність). Вірність феодалові. Васальна вірність своєму сюзеренові.

4. Символізм й алегоризм. Випливає з дуалізму. У реальних проявах земного світу бачиться одкровення, божественні знаки.

Співвідношення середніх віків й античності, є моменти культурної наступності. Грамотні були церковнослужителі. Духівництво до античної спадщини ставилося дуже вибірково. Зовсім забули міфологію, античну драму. Деяких авторів шанували: Платон, Аристотель і Вергілій.

Латинь в епоху середньовіччя довгий час залишалася єдиною мовою — освіта, церква, політика. У перших університетах викладали тільки на латині — це мова інтернаціонального спілкування. Величезна кількість літератури на латині.

2. Особливості літератури середньовіччя

- автономність культурного життя окремих регіонів, відсутність постійних і міцних зв”язків між ними; нерівномірність розвитку окремих культурних зон: поруч зі зрілою літературою, яка спиралась на античний досвід, існує усна література варварських племен.

- Г.Корнетов: “Головне надбання СВ – це звернення до внутрішньогодуховного світу людини, який стає предметом глибокого вивчення”;

- вплив філософії та релігії; пошуки сенсу буття;

-зосередженість на глобальних проблемах людського життя: походження світу, війна і мир; боротьба за рідну землю; любов, смерть, зрада;

- національний колорит, зумовлений насамперед географічними та історичними особливостями;

- повчальність творів;

- анонімність творів: автор як особистість не важливий;

- існування до 13 ст. 3 літератур:

А) домінує клерикальна (розвиток церковних жанрів): житія (історія людини, що відмовилась від світського життя і добровільно йде на муки); видіння (оповідання про людей, що були у потойбічному світі: картини райських насолод або пекельних мук), церковна драматургія – літургія (тетральна вистава на євангельські сюжети – насамперед Різдво Христа, мораліте (повчальна алегорична драма 15-16 ст. Дійові особи – уособлення певних чеснот або недоліків), містерія (релігійна драма, драматизація біблійних сюжетів зі вставними комедійно-побутовими епізодами). Існує до 12-14 ст. як література латинською мовою, але поступово втрачає домінуючи позиції, поступаючись світській літературі.

Світська література розвивається з 12-13 ст. з роквітом міст, хрестовими походами. У світській літературі існує білінгвизм (латина та національна мова).

Вона поділяється на:

Б) народна – залишки язичницьких вірувань і традицій. Активно розвивається з 12-13 ст.

В) феодально-лицарська – виникає з 12-13 ст., оспівує подвиги лицаря та його любов до Прекрасної Дами. Саме придворна (куртуазна) література вперше звернулась до зображення людського серця.

- Зміна співвідношення усної та письмової культур: антична література насамперед усна. Християнство – релігія книги Письменність набуває великого авторитету, книга, письмовий текст міцно входять у свідомість віруючих.

Письменні люди шановані. Створюється культ книги.

Упродовж 3-10 ст. західноєвропейська література пройшла значний шлях розвитку, створила багато пам”ятників культури, що мають загальнолюдське значення. Порівняно із античністю література Середньовіччя вийшла на новий рівень, частково поховавши здобутки античності, якісно змінивши предмет зображення, ставлення до людини і світу в цілому.

Термін Середні віки з’явився в 15 столітті серед італійських гуманістів. Так вони називали епоху, що відокремлює від них часи класичної стародавності (античності). Термін закріпився. Не існує чітких хронологічних меж цієї епохи. Найпоширеніша версія: V-те століття (загибель Римської імперії) та XV століття, початок Відродження. Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у 12—13 столітті. У цей час його найвагомішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію — Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії у 14 столітті, у решті країн Західної Європи — у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів, творів Августина Блаженного, переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року). Зародження і розвиток літератури Середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу і християнством.