План

1. Ідейно-художній аналіз поезії Т.Г Шевченка

2. Казки про тварин

3. Основні риси дітей в автобіографічних оповіданнях І.Я. Франка

4. Використання лірики Т.Г. Шевченка в роботі з дітьми

5. Найвідоміші дитячі образи в казках народів світу   

2. Казки про тварин

Казки про тварин, що нерідко визначалися як байки, є чи не найдавнішою формою казкового епосу. За своїм походженням вони досить неоднорідні. Значна частина сюжетів походить ще з первісної доби, від тотемічних міфів, які пов'язували походження тієї чи іншої людської спільноти від тварини-тотема, що був покровителем роду і втілював душу померлого предка. Не викликала сумніву й можливість реінкарнації - перевтілення з людської подоби у тваринну, що відбувалося по смерті людини. На основі таких уявлень постали міфи, які в процесі втрати сакрального характеру та відповідних функцій ставали джерелом сюжетів казок про тварин. Протягом віків репертуар тваринного епосу поповнювався з різноманітних джерел, в тому числі й з фольклорних та літературних скарбниць інших народів. На різних історичних етапах казкова традиція засвоїла окремі сюжети, відомі вже "Панчатантрі", також багато сюжетів байок Езопа та ряду літературних творів середньовічної Європи, які, в свою чергу, акумулювали фольклорний досвід багатьох народів.

Характерною рисою таких сюжетів є хитрість та витівка, безпосередньо пов'язані з трікстерським началом (трікстер - сміховий двійник культурного героя) у міфології. При цьому перевага неодмінно надається непоказному, часто слабкому (проте кмітливому) персонажу, який перемагає завдяки своєму розуму. І якщо на первісних стадіях розвитку тваринного епосу його твори могли виконувати магічну функцію, то згодом на перший план дедалі помітніше виходить дидактична та естетична функції. Казка все частіше стала виконувати роль соціальної сатири, вчила розрізняти добро та зло. Це відбувалося одночасно із змінами в характері побутування казки та в колі її носіїв - з дорослої аудиторії казка майже повністю перейшла до дитячої.

Традиційні герої казок про тварин - лис, вовк, ведмідь, заєць, собака, кіт, півень - є виразниками певного соціально психологічного типу. Так, лис - це алегоричне втілення хитрості, підступності, вовк - обмеженості, недолугості, ведмідь - вайлуватості та недоумкуватості, а заєць - боягузства. Проте розподіл цей умовний, може відповідати реальним рисам тварин або ж суперечити правді. Тому при сприйнятті чи вивченні казки важливо враховувати, до епосу якого народу вона належить. Адже відомо, що в казках інших народів, наприклад, тваринами - символами хитрості є пацюк, койот, кролик тощо.

Поетика казок про тварин має ряд визначальних рис. У них, скажімо, широко використовується кумулятивний принцип композиції, як, зокрема, у відомій казочці про курочку-рябу. Поліська традиція зберегла й досі цю казку в її розлогій, майже забутій всіма формі, де епізод з розбитим яйцем неодноразово переповідається одним персонажем іншому, щоразу підкреслюючи і увиразнюючи трагізм зображуваної ситуації. Таким чином, відома всім коротенька казочка побутує у вигляді оповіді, події якої захоплюють все більше й більше коло персонажів.

Значна частина казок про тварин має діалогічну будову. Це дає оповідачам можливість драматизувати оповідь. Майстерні виконавці жестикулюють, змінюють інтонацію і тембр, імітуючи голоси різних тварин, а іноді й співають. Саме такий варіант казки про котика та півника з пісенною вставкою вдалося зафіксувати Лесі Українці.
Наявність пісенних вставок в казках заслуговує особливої уваги, оскільки є рисою архаїчної поетики, а отже свідчить про їхнє давнє походження. Втративши міфологічне й магічне значення, набули естетичної функції, перетворились на вишукану прикрасу казки.

Особливості художнього світу фантастичних казок також значною мірою завдячують рисам міфологічного мислення. Їх герої - звичайні або наділені неприродною силою люди, яким протистоять Баба-яга, змій та інші уявні персонажі, що є персоніфікованим злом. Перемога добра над цим злом є естетичним законом казки. Вона досягається не лише зусиллями героя, але й завдяки чудесній допомозі ззовні - вдячні тварини-помічники виконують за героя непосильні для людини завдання, приходять йому на допомогу в скрутний час. Персонажі казки часто користуються чарівними предметами і засобами: кидають позад себе гребінь чи щітку, аби створити перешкоду і втекти від переслідувача; за допомогою чудесного рушника будують міст через море і т.ін.

Позитивним героєм казки здебільшого виявляється третій син, який спочатку змальований як дурник, не вартий доброго слова. Такий вибір не випадковий - він зумовлений симпатією народу до приниженого та скривдженого, чия перемога в казці завжди пов'язана з торжеством добра над злом.

Міфологічні уявлення, анімістичні та тотемічні вірування, культ померлих та інші риси первісного світогляду, які з плином часу втрачали свою актуальність, поступово ставали джерелом казкової фантастики.   

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 28

Безкоштовна робота

Закрити

Дитяча література

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.