Мимовільна пам'ять є ранньою, генетично першою і нерозвиненою формою пам'яті. Спочатку вона складається в межах стосунків «дити­на — дорослий», обслуговує процес оволодіння дитиною предметними діями і забезпечує закріплення відповідних операцій. На цій підставі пізніше виникають уявлення, відносно відособлені від дій. Лише на останньому етапі розвитку мимовільної пам'яті з'являється план уявлень, але він також обслуговує зовнішні дії, забезпечуючи порядок їх виконання дити­ною. Цей етап також пов'язаний з ускладненням взаємин дитини з навко­лишніми в процесі спільної діяльності.

Перехідна (зовнішньо опосередкована) пам'ять характеризуєть­ся використанням дитиною зовнішніх засобів для керування своїми уяв­леннями. Зовнішньо опосередкованими при цьому спочатку стають акти відтворення (бо вони раніше спонукаються дорослими), а пізніше — запам'ятовування. На перших етапах розвитку перехідної форми пам'я­ті функцію таких засобів виконує дитячий малюнок, згодом — усне, по­тім — письмове мовлення. Починаючи з першого класу школярі навча­ються використовувати письмове мовлення для перебудови текстів, що даються для запам'ятовування. В свою чергу, це зумовлює перехід до мнемічних дій дитини з уявленнями.

Довільна пам'ять — сукупність мнемічних дій, що їх виконує дорос­лий за допомогою мнемічних операцій. Головними серед таких є: прилу­чення матеріалу до системи досвіду індивіда, пошук і визначення способу організації матеріалу для його наступного відтворення; використання одиниць відтворення на підставі встановлення просторово-часових зв'язків між елементами матеріалу. Продуктом довільної пам'яті стає складно ор­ганізований мнемічний образ, який не стільки відображає минуле, скільки слугує підготовці до діяльності в майбутньому. Відтак, критерієм розвиненої довільної пам'яті є міра усвідомлюваності індивідом мети і смислу за­пам'ятовування чи відтворення.

Метапам'ять (від гр. — після, за) — найвищий рівень онтогенезу пам'яті, який спостерігається в осіб інтелектуальної праці. Цьому виду пам'яті притаманні: симультанність запам'ятовування (збіг в часі запам'ятовування і сприймання), повнота, точність і лабільність мнемічного образу, готовність до вибіркового симультанного відтворення, висока організація мнемічних дій. Окрім того, метапам'ять щільно пов'язана з творчою уявою.

Отже, генетичний аналіз пам'яті характеризує її як психічне явище діяльнісної природи. Про це свідчить і аналіз процесів та закономірностей пам'яті.

Пам'ять реально існує у вигляді процесів запам'ятовування, збере­ження, відтворення і забування (мал. 3).

Мал.3 . Процеси пам'яті

Запам'ятовування процес пам'яті, внаслідок якого забезпечується закріплення нового матеріалу. Воно може бути мимовільним або довіль­ним, механічним або смисловим, безпосереднім або опосередкованим.

Мимовільне запам'ятовування має місце за відсутності мнемічної спрямованості — усвідомлюваного прагнення запам'ятати певний мате­ріал. Індивід не використовує прийомів запам'ятовування і йому здається, начебто матеріал запам'ятався сам собою. Але дослідження показують, що і в цьому разі запам'ятовування підпорядковане організації діяльності. Якщо досліджувані групують пронумеровані картинки за сюжетом, то запам'ятовують лише сюжет, якщо за номерами, то тільки цифри. Крім того, матеріал краще запам'ятовується тоді, коли стосується цілі діяль­ності, а не операцій. Тому першокласники значно краще, ніж студенти, запам'ятовують цифри, які додають, розв'язуючи приклади. Ефективність мимовільного запам'ятовування залежить і від зусиль, які докладає індивід для досягнення своєї мети, і від його ставлення до матеріалу.

Довільне запам'ятовування здійснюється під впливом мнемічної спрямованості, що перетворює його на мнемічну діяльність, яка відбу­вається за допомогою мнемічних дій. Якщо досліджуваному пред'являти пари слів з інструкцією запам'ятовувати кожне друге, то саме ці слова відтворюватимуться краще за перші. Мнемічна спрямованість має різний зміст, яким може бути повнота, точність або тривалість запам'ятову­вання. У кожному випадку запам'ятовування буде різним. У першому — суцільним або вибірковим, у другому — дослівним або «своїми словами», у третьому — відповідатиме чи не відповідатиме тій послідовності, в якій надходив матеріал, у четвертому — «назавжди» або на певний час. Оче­видно, різними будуть і мнемічні дії. Так, спрямованість на точність за­пам'ятовування тексту передбачає чіткість сприймання його окремих час­тин, участь мовнорухових процесів (проговорювання «про себе»), ство­рення відповідних зорових образів. Отже, мнемічні дії визначають спосіб орієнтування в матеріалі і впливають на ефективність довільного за­пам'ятовування. Такими діями є також: складання плану запам'ятовування, групування матеріалу за значенням та смислом, співвіднесення нового з уже відомим, класифікація, систематизація матеріалу, пошук асоціацій за схожістю, суміжністю, контрастом.

Ефективність довільного запам'ятовування значною мірою залежить від повторення — неодноразового відтворення матеріалу, та заучуван­ня — багаторазового повторювання. Навіть коли досліджувані повторювали список слів різної довжини понад 50 разів, ефективність запам'ятовування продовжувала зростати.

У разі повторення матеріал краще запам'ятовується тоді, коли розби­вається на частини, кожна з яких повторюється окремо. Ефективність запам'ятовування залежить від здіб­ностей індивіда до швидкого, точного і міцного запам'ятовування, його віку, ставлення до матеріалу (наявності інтересу, прагнення запам'ятати), значущості задачі, яка потребує запам'ятовування, особливостей матеріалу (організації, обсягу, рівня складності). Але провідну роль відіграють мотиви діяльності індивіда, що спонукають до запам'ятовування. Експерименти, проведені з дошкільниками, показали, що запам'ятовування, зумовлене грою — провідною діяльністю цього віку, перевершує за продуктивністю всі інші мотиви.

Порівняльний аналіз мимовільного і довільного запам'ятовування засвідчив на користь останнього.

Усе ж мимовільне запам'ятовування має непересічне значення з огляду на те, що значно більшу частину відомостей про світ індивід отримує, не докладаючи зусиль. На перший план воно виступає в діяльності немнемічного характеру, але такій, що потребує використання знань. Це пояснює, чому у школярів мимовільне запам'ятовування в ході навчання менш ефек­тивне, ніж довільне, тоді як у студентів спостерігається зворотне співвідно­шення. Максимальної продуктивності мимовільне запам'ятовування до­сягає під час розв'язування задач, що потребують пошуку невідомого, розу­міння прихованих зв'язків і відношень, а довільне — коли мислення відсту­пає на задній план, підпорядковуючись мнемічній спрямованості.

Механічне запам'ятовування — безпосереднє закріплення матеріалу без розуміння його змістових зв'язків і логіки побудови. Як і довільне, воно залежить від мнемічної спрямованості, але на відміну від нього не спирається на мнемічні дії. Батьки інколи помічають, що старша дитина, школяр, заучуючи вірш, запам'ятовує його гірше, ніж менша — дошкіль­ник. Менша, займаючись своєю справою і лише слухаючи, відтворює вірш, навіть не розуміючи значень окремих слів. Мнемічний образ у цьому разі постає як здатність нервової системи закріплювати сліди збуджень і є механічним відбитком з оригіналу.

У житті дорослого цей вид запам'ятовування використовується рідко і має незначну ефективність. Так, для заучування 36 складів, не пов'язаних у слова, потрібно в середньому 55 повторень, а 36 слів запам'ятовуються вже після 6—7 повторень. Механічне запам'ятову­вання значно поступається довільному повнотою, швидкістю і міцністю утримування матеріалу. Поширене воно в дошкільному віці, але й тут запам'ятовування незрозумілого матеріалу (слів невідомого значення, лічи­лок) нерідко визначається будовою звукової організації матеріалу. У молод­ших школярів прагнення до дослівного запам'ятовування також може свідчити про нерозуміння ними того, що означає «знати» матеріал. Крім того, дитині буває простіше передати зміст прочитаного чи почутого дослів­но, ніж «своїми словами», яких йому часто бракує.

Смислове запам'ятовування ґрунтується на розумінні логічної будо­ви матеріалу, його зв'язків. Тому поряд з мнемічним цей вид за­пам'ятовування містить мислительні дії. Це високоефективний процес, що потребує значно меншого числа повторень, ніж довільне чи мимовільне запам'ятовування; його результати рідко забуваються і краще зберіга­ються. Від механічного до смислового запам'ятовування — такий шлях онтогенезу пам'яті. Він починається з оволодіння мнемічними діями (спочатку у зовнішній, а потім внутрішній формі), після чого «натуральна» лінія розвитку запам'ятовування поступається «культурній». Запам'ятовування стає опосередкованим, підкореним контролю з боку свідомості індивіда, процесом.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Види пам’яті у людей

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.