Розвиток вміння слухати в дошкільній освіті
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ І. Теоретичні засади дослідження 5
1.1. Характеристика розвитку пізнавальних процесів дітей 5
у дошкільному віці 5
1.2. Визначення поняття «уміння слухати» у педагогічній психології 15
1.3. Методи і форми роботи з дошкільниками з розвитку вміння слухати 23
Розділ ІІ. Пропозиції щодо удосконалення розвитку у дошкільників уміння слухати 31
Висновки 39
Список використаної літератури 45
Вступ
Актуальність теми дослідження. Слухання - активний і важкий процес. Активний, в тому сенсі, що ми ділимо з промовистою відповідальність за спілкування. Слухання активно також в тому сенсі, що воно вимагає володіння певними вміннями і навичками і навчати цьому особистість потрібно з самого раннього віку постійно.
Слухання передбачає увагу до того, хто і як говорить і про що йде мова. З цієї причини воно вимагає постійних зусиль і зосередженості на змістовний бік мови мовця. Активність в процесі слухання означає зацікавленість слухача, його розумового і фізичного уваги.
Слухач «віддає» увагу, зацікавленість і зусилля з тим, щоб отримати взамін інформацію, розуміння. У процесі слухання ми не тільки проводимо складну роботу з дешифрування і оцінці повідомлення, але і визначаємо свою позицію по відношенню до сказаного, формуємо власну відповідь, проявляємо ряд дій (міміка, жест, репліка), спрямованих на підтримку або переривання мовця. Сьогодні існує суперечність між необхідністю в науково-обґрунтованої організації освітнього процесу, теоретичним осмисленням процесу слухання з одного боку, і потребами дошкільної практики в технологіях діагностики процесу слухання, з іншого.
Зі сказаного вище випливає, що, з одного боку, дошкільна практика вимагає від педагога навчання дітей умінь і навичок культури слухання, а з іншого - у педагогічній теорії ці вміння і навички розроблені вкрай недостатньо.
Це протиріччя між недостатньою розробкою в педагогічній теорії цілісного системного уявлення про культуру слухання і відсутністю у вчителя умінь і навичок навчання слуханні (і незнанням як їх формувати) послужило вибором дослідження, проблема якого сформульована таким чином: які психолого-педагогічні умови реалізації ефективності навчання дошкільнят умінь і навичкам слухання.
Стан дослідження проблеми. Переважна більшість наукових досліджень з проблеми слухового сприймання стосується психофізіологічних аспектів слухання (І. Л. Баскакова [4], Ф. С. Бацевич [5], А. М. Богуш [8], Г. П. Вата-манюк [11], Л. О. Калмикова [24], М. Р. Львов [32], Т. О. Піроженко [42] та інші). Теоретичні аспекти проблем сприймання інформації на слух дослі-джували Р. І. Антонюк [2], Є. Г. Бєгунова [6], В. Гайдаєнко [13], А. П. Кані-щенко [25], М. Савченко [48], Т. В. Щериця [61] та інші. Дослідження проблеми формування у дошкільників вміння слухати стосуються, здебільшого, навчання музик та сюжетно-рольових і дидактичних ігор (Т. Горобець [15], Л. Денисенко [16], Є. Остапченко [36], Л. С. Сільченкова [51], О. Федоренко [59] та інші). Власне ж проблема формування у дошкільників вмінь і навичок слухання практично не досліджена у вітчизняній педагогічній науці.
Мета дослідження - визначення психолого-педагогічних умов і рекомендацій навчання дошкільнят умінь і навичок слухання.
Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес дошколнього загальноосвітнього закладу.
Предмет дослідження - формування умінь, навичок і культури слухання у дошкільнят.
Відповідно до проблемою, метою, об'єктом і предметом дослідження вирішувалися такі завдання:
− охарактеризувати розвиток пізнавальних процесів дітей у дошкільному віці;
− проаналізувати підходи до визначення поняття «уміння слухати» у педагогічній психології;
− дослідити методи і форми роботи з дошкільниками з розвитку вміння слухати;
− розробити пропозиції щодо удосконалення розвитку у дошкільників уміння слухати.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз філософської, загальнонаукової, психологічної, фізіологічної, соціальної та педагогічної літератури з теми дослідження; узагальнення передового досвіду і досвіду педагогів-новаторів; спостереження, дослідне навчання, бесіди, включення дошкільнят в різні ситуації.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягають у тому, що отримана в ньому сукупність об'єктивних результатів може бути кваліфікована як рішення однієї з наукових проблем, що становлять сутність і структуру формування умінь і навичок слухання у дошкільнят, розроблені теоретичні основи навчання слухання, визначено сутність слухання і пов'язаних з даними феноменом понять, дано аналіз сучасного стану проблеми формування слухання в педагогічній теорії і практиці.
Практичне значення одержаних результатів. Вміщені в дослідженні теоретичні положення і висновки можуть знайти застосування, по-перше, в сфері середнього та вищої педагогічної освіти з озброєння майбутніх вихователів теорією культури слухання, застосування цієї теорії в період педагогічної практики і, по-друге, в практиці працюють вихователів в дошкільних установах по творчому використанню науково-методичних рекомендацій. Статті та опубліковані методичні матеріали дослідження можуть безпосередньо застосовуватися в масової дошкільній практиці.
Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (63 найменування).