Загальна психологія 6

1. Структура особистості

Оскільки особистість людини - це складне утворення, процес розвитку, становлення, формування якого залежить від багатьох компонентів та чинників як зовнішнього, так і внутрішнього харак­теру. Тому природно виникає питання про об'єднання їх у певні взає­мопов'язані між собою групи, які і називають структурою особис­тості.

Згідно з В.М.М'ясищевим, «питання структури - це... відношен­ня змістовних тенденцій, котрі, реалізуючись у різних видах діяль­ності, пов'язані з умовами життя відповідного історичного момен­ту, випливають з основних відношень, тобто прагнень, вимог, прин­ципів та потреб... структура більш чітко виявляється у відносно визначальній ролі окремих потреб. Ще більш характерним є інтеграль­не співвідношення основних тенденцій особистості, яке дозволяє говорити про гармонійність, цілісність, єдність або роздвоєність, розщепленість, відсутність єдності особистості".

При аналізі структури особистості існують два основні способи її побудови: емпіричний і теоретичний. Емпіричний спосіб ґрунтуєть­ся на виокремленні елементів структури за допомогою застосуван­ня методів математичної статистики (найчастіше факторного аналізу) до великого масиву емпіричних даних. Виокремлені клас­тери, або фактори, слугують елементами структури особистості (на­приклад, 16 факторів у структурі особистості Р.Кетелла). Теоретич­ний спосіб побудови структури особистості ґрунтується на висуванні теоретичного принципу, який зв'язує між собою окремі рівні та еле­менти.

У вітчизняній психології представлені обидва способи побудови структури особистості. Емпіричний підхід реалізовано в працях В.СМерлгна, який на основі емпіричних досліджень прийшов до трирівневої структури особистості. Нижній рівень представлений властивостями особистості, які є її елементами. Другий рівень утворюють симптомокомплекси - групи властивостей особистості, пов'язаних між собою ймовірнісними зв'язками. Третій рівень скла­дають три вторинні фактори, які включають у себе всі симптомо­комплекси.

Теоретичний підхід до побудови структури особистості реалі­зовано К.К.Платоновим, який використовує принцип співвідношен­ня соціального та біологічного. Нижній рівень представлений тими компонентами особистості, які мають тільки біологічну детерміна­цію: темперамент, статеві та вікові властивості. Другий рівень вклю­чає в себе особистісні особливості перебігу психічних процесів. Він детермінований і біологічними, і соціальними чинниками. Третій рівень зумовлений переважно соціальними чинниками, складається із звичок, умінь, навичок і знань особистості. Нарешті, четвертий рівень має виключно соціальну детермінацію і представлений таки­ми характеристиками особистості, як переконання, світогляд, ідеа­ли, прагнення, інтереси, бажання.

Б.Т.Ананьєв показує наявність складних кореляційних плеяд, що включають соціальні, соціально-психологічні й психофізіологічні характеристики (статус, роль, характерологічні риси, інтелект, моторні функції тощо), хоч і не всі психофізіологічні функції, психічні про­цеси і стани охоплюються структурою особистості, а з багатьох соціальних характеристик лише деякі входять до структури конкрет­ної особистості. Він вибудовує структуру особистості одночасно за двома принципами: субординаційним, або ієрархічним, згідно з яким складніші й загальніші соціальні властивості особистості включають у себе елементарніші й часткові соціальні та психофізіологічні властивості; координаційним, коли взаємодія здійснюється на пари­тетних засадах, що допускає шерег щаблів свободи для властивос­тей, які корелюють між собою, тобто відносну автономію кожної з них.

О.Г.Ковальов включає до структури особистості: темперамент (структура природних властивостей), спрямованість (система по­треб, інтересів та ідеалів), здібності (система інтелектуальних, во­льових та емоційних властивостей).

При аналізі структури особистості Г.С.Костюк спирається на аналіз її діяльності. Якості особистості, які формуються в ході діяль­ності, включаються до структури її подальшої діяльності, змінюються і стають компонентами структури особистості, яка є стійкою і дина­мічною системою психічних властивостей. До структури особистості належать різні психічні властивості, насамперед свідомість та само­свідомість. Крім того, важливою підсистемою структури особистості є спрямованість її діяльності, яка визначається потребами, інтереса­ми, ціннісними орієнтаціями, цілями, установками, моральними почуттями тощо. До структури особистості належать потяги, умін­ня, здібності та вольові якості, а також психофізіологічні властивості індивіда. Таким чином, структура особистості - ієрархічне утворен­ня, яке містить підструктури різного онтогенетичного віку. Ці підструктури включаються в загальну організацію особистості як суб'єкта спілкування, пізнання і праці.

Отже, у сучасній психології не існує єдиної, загальноприйнятої структури особистості, оскільки існують різноманітні підходи до вирішення даної проблеми: соціально-психолого-індивідуальний, діяльнісний, генетичний, що виступають базовими параметрами для психологічної структури особистості.