Зміст

1. Предмет система і функції юридичної психології

2. Поняття емоційно-вольових якостей особистості та їх місце і роль у професійній діяльності

3. Правова психологія

Список використаних джерел 

3. Правова психологія

Правова психологія – розділ юридичної психології, який вивчає правосвідомість, принципи її формування і розвитку, причини її реформації.

Основними проблемами правової психології є:

психологія правової соціалізації особистості;

психологічні умови ефективності правових норм;

асоціальні стереотипи поведінки;

психологічні аспекти ефективної правотворчості.

Процес формування основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здібностей та ін.) відбувається в певних соціальних умовах шляхом засвоєння і перетворення індивідами соціального досвіду, накопичення людством досягнень культури.

Соціалізація особистості – це процес і результат засвоєння і відтворення людиною соціального досвіду, який здійснюється в процесі діяльності і спілкування.

З даного визначення випливає, що соціалізація – це двосторонній процес, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду (як соціальне середовище впливає на людину за рахунок її входження в систему соціальних зв’язків), а з іншого боку, - відтворення соціального досвіду (як сама людина впливає на середовище за рахунок власної діяльності). Важливо підкреслити, що людина не просто засвоює соціальний досвід, але й перетворює його у власні цінності, установки, орієнтації.

Правова соціалізація включає в себе: засвоєння критеріїв оцінок юридично значимих ситуацій; вивчення законів і соціальних вимог, які визначають міру можливої і належної поведінки в суспільстві; усвідомлення своїх прав і обов’язків і способів їх реалізації; оволодіння необхідними соціальними навиками шляхом навчання того, як користуватися правовими знаннями, вимогами, правилами.

Існують різні способи засвоєння норм права і правових цінностей в ході соціалізації особистості:

предметний спосіб: засвоєння відповідного способу дій, шаблонів поведінки відбувається п процесі тої чи іншої діяльності людини, її взаємодії з іншими людьми;

традиційний спосіб: людина, спостерігаючи дії і поведінку людей в різних ситуаціях, засвоює відповідні звички і шаблони поведінки в ситуаціях соціальної взаємодії, що найбільш часто зустрічаються;

раціональний спосіб: людина дізнається про правові цінності, стандарти правової поведінки на уроках в школі, з бесід з іншими людьми, з читання книг і по каналах засобів масової інформації.

Провідне завдання правової соціалізації – забезпечення правомірної поведінки особистості, що передбачає формування і розвиток у неї правосвідомості. Правосвідомість виступає як одна з форм суспільної свідомості, зміст і розвиток якої обумовлено матеріальними і духовними умовами існування суспільства.

Основні ознаки правосвідомості: вона не лише відображає соціальну реальність, але й активно на неї впливає; в якості механізму правосвідомості виступає мовно-розумова діяльність людей. Саме друга сигнальна система відображає систему правових знань, яка регулює суспільні відносини; вона не може існувати без конкретного носія – людської особистості чи групи (категорія групової правосвідомості виникає тоді, коли за ознакою єдності усвідомлення своїх правових норм в суспільстві відбувається об’єднання людей в групи); правосвідомість не лише відбиває правовий досвід особистості, але і мотивує її поведінку, виконує функцію регулятора поведінки людей.

Кожна особистість включена в залежність від видів діяльності і спілкування в різноманітні соціальні групи, в яких вона виконує певні соціальні ролі. Соціальна роль не зводиться лише до правового статусу індивіда, вона характеризується як йог певними правами і обов’язками, так і комплексом нормативних вимог до поведінки. Справа в тому, що і формальна, і неформальна соціальна група є носієм тих чи інших соціальних цінностей, норм поведінки, а також служить джерелом примусового впливу, спрямованого на забезпечення відповідності поведінки членів групи вказаним нормам.

У навчальному, трудовому, спортивному, військовому та іншому колективі, а також в дворовій компанії чи іншій неформальній групі людей, окрім вказаних вище спрацьовує такий соціально-психологічний механізм соціалізації як конформність.

За своєю суттю – конформність – це прагнення пристосувати свою поведінку до вимог решти членів колективу чи групи людей. Від інших механізмів правової соціалізації конформність відрізняється тим, що виникає конфлікт між тим, що думає людина, і тим, як поводить себе насправді, між тим, що вона говорить, і тим, як діє реально. Іншими словами, конформність фіксується там, де є конфлікт між власною думкою індивіда і думкою групи (колективу), до якої він надежить, якщо подолання цього конфлікту здійснюється шляхом згоди з думкою групи (колективу).

Розглядаючи співвідношення конформності і дотримання норм права, спеціалісти виділяють наступні ситуації:

особистість схвалює правові норми і підкоряється їм тому, що внутрішньо приймає їх зміст;

людина не схвалює ті чи інші правові норми, але підкоряється їм;

індивід не схвалює (не приймає) правові норми і не підкоряється їм;

людина погоджується із змістом правових норм, але не підкоряється їм.

Спеціалісти в галузі юридичної психології виділяють наступні групи умов дієвості правових норм:

макросоціальні умови (рівень соціально-економічного розвитку суспільства, правова система і культура, соціальні інститути, ідеологія і т. д.);

мікросоціальні умови (найближче оточення людини у вигляді формальних і неформальних малих груп);

особистісні умови об’єкта, який реалізує право.

Дуже значимою соціально-психологічною умовою дієвості правових норм є соціальна орієнтація особистості до об’єктів соціальної дійсності.

Друга група психологічних умов ефективності правових норм – мікросоціальні умови – виконує функцію соціально-психологічного забезпечення правореалізації.

Третя група умов ефективності правових норм відноситься до індивідуально-психологічних особливостей індивіда, який приймає рішення про правильність поведінки. Справа в тому, що вибір варіанта поведінки залежить не лише від сили впливу зовнішніх обставин (мікросоціальні умови), але й від особистості, зокрема, від її інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей, системи потреб, нахилів, інтересів, психічного стану та ін., які являються як наслідком середовища і виховання, так і особисто вроджених якостей.

Дієвість нормативного акту визначається тим, наскільки він відповідає об’єктивним потребам суспільства в цілому, підтримується різними соціальними групами і в якій мірі реалізується громадянином, який шанобливо ставиться до права.

Інтереси особистості і суспільства дуже різноманітні, і не всі відносини між членами суспільства піддаються правовій регламентації. Особливість правових норм полягає в тому, що вони відображають найбільш суттєві відносини між людьми [2, ст. 117-134].

Список використаних джерел

1. А.С. Сабуров, Юридична психологія, навчальни посібник, Київ «ТП Пресс», 2003.

2. В.В. Бедь, Юридична психологія, навчальний посібник, Київ «Каравела», 2003.

3. В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Підручник для студентів вищих навчальних закладів і фак.; За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

Закрити

Загальна психологія 5

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.