План

1. Корекція пізнавальних процесів у дітей із ДЦП.

2. Порушення пізнавальної діяльності у дітей із ДЦП.

3. Напрямки корекційно-розвивальної роботи з дітьми, хворими на ДЦП.

4. Методи навчання та виховання дітей з ДЦП.

5. Організація навчання в спеціальних школах для дітей із ДЦП.

6. Диференційна діагностика фонетичних порушень.

7. Диференційна діагностика сенсорної алалії та туговухості

8. Диференційна діагностика загального недорозвитку мовлення та сповільненого темпу мовленнєвого розвитку.

9. Диференційна діагностика дислалії: функціональна та механічна дислалії, поліморфна та мономорфна дислалії.

7. Диференційна діагностика сенсорної алалії та туговухості

Для диференційної діагностики сенсорної алалії та глухоти мають значення аудіограми, зроблені з інтервалом в 1-2 тижні. При сенсорній алалії вони демонструють незначні, але нестабільні зниження слуху, на відміну від глухоти, де зниження слуху буде значним і стабільним.

Водночас при сенсорній алалії спостерігають парадоксальну реакцію на монотонні звуки незначної сили, що має назву гіперакузія. Дитина різко та роздратовано може реагувати на звуки води, що крапає з крана, або на шурхіт паперу.

Є відмінності у сприйманні мовних та немовних звуків. Дитина виявляє реакції на звуки природи, музичних інструментів, може розрізнювати їх. Водночас реакції на мовлення (наприклад на власне ім’я) взагалі можуть бути відсутні.

Важливою діагностичною особливістю сенсорної алалії є стан голосу дітей. Їхній голос здебільшого є дзвінким, чистим, без гугнявого відтінку, що дозволяє диференціювати сенсорну алалію від глухоти.

Часто в дітей з сенсорною алалією спостерігають підвищену збудливість, дратівливість, надмірну моторну активність. Дитині важко висидіти на місці, їй складно тривалий час концентрувати увагу на навчальному чи діагностичному матеріалі. Довгий час навіть у шкільному віці в них переважають ігрові мотиви. Підвищеній дратівливості сприяють труднощі розуміння оточенням їхнього мовлення. Іноді при сенсорній афазії можуть проявлятися порушення зорового сприймання, що пояснюють близькістю зон органічного ураження до зорової кори потиличних зон кори головного мозку.

У цих випадках можуть виникати зорові агнозії, нестабільність зорової уваги, зниження зорової пам’яті, особливості зоро-просторового та буквеного гнозису.


8. Диференційна діагностика загального недорозвитку мовлення та сповільненого темпу мовленнєвого розвитку.

Причинами затримки розвитку мовлення звичайно є педагогічна занедбаність, недолік мовленнєвого спілкування дитини з оточуючими, двомовність в сім'ї. Найточніше розмежування цих станів можлива в процесі діагностичного навчання. Відмінними ознаками, говорячими про важчий мовленнєвий діагноз, буде наявність органічного ураження центральної нервової системи та більш виражена недостатність психічних функцій, неможливість самостійного оволодіння мовними узагальненнями Одним з важливих діагностичних критеріїв є можливість засвоєння дитиною із уповільненим темпом розвитку мовлення граматичних норм рідної мови – розуміння значення граматичних змін слів, відсутність зміщення в розумінні значень слів, що мають схоже звучання, відсутність порушень структури слів та аграматизмів, таких характерних і стійких при загальному недорозвитку мовлення.

Диференціальна діагностика мовленнєвих може бути ускладненою, оскільки загальне психічне недорозвинення завжди в тому або іншому ступені супроводжується недорозвиненням мовлення, а з іншого боку, при вираженому мовленнєвому недорозвитку у дитини часто спостегігається затриманий або нерівномірний розвиток її інтелекту. У ряді випадків діагностика може бути успішною тільки в результаті динамічного вивчення дитини в процесі корекційних занять. На відміну від дітей з відхиленнями в розумовому розвитку у дітей з тяжкими порушеннями мовлення найбільші труднощі викликають завдання, що вимагають участі мовлення.

Диференціальній діагностиці мовленнєвої допомогти додаткові методи, зокрема електроенцефалографічне дослідження (у дітей із ЗПР переважно страждають лобні ділянки, а також аналіз динаміки психічного розвитку дитини.


9. Диференційна діагностика дислалії: функціональна та механічна дислалії, поліморфна та мономорфна дислалії.

З урахуванням причин порушення звуковимови виділяють механічну (органічну) та функціональну дислалію.

Механічна дислалія пов'язана з дефектами анатомічної будови артикуляційного апарату. Функціональна дислалія обумовлена соціальними факторами або оборотними нейродинамічними порушеннями в корі головного мозку.

Функціональна дислалія, в свою чергу, підрозділяється на моторну (обумовлену нейродинамічними зрушеннями в центральних відділах мовленнєвого аналізатора) і сенсорну (обумовлену нейродинамічними зрушеннями в центральних відділах мовнослухового аналізатора). При моторній функціональній дислалії руху губ і язика стають в деякій мірі неточними і недиференційованими, що обумовлює приблизність артикуляції звуків. Їх спотворення (фонетичний дефект). При сенсорної функціональної дислалії ускладнюється слухова диференціація акустично подібних фонем (твердих і м'яких, глухих і дзвінких, шиплячих і свистячих), що супроводжується змішанням і замінами звуків в усному мовленні (фонематичний дефект) і однотипним замін букв на листі. У разі одночасної наявності сенсорної і моторної недостатності говорять про сенсомоторну форму дислалії.

З урахуванням кількості порушених звуків дислалія може бути простою (при неправильному вимові 1-4 звуків) і складною (при дефектному вимові більше 4-х звуків). Якщо порушується вимова звуків з однієї артикуляційної групи (наприклад, тільки шиплячих або свистячих), говорять про мономорфну дислалію; якщо з різних артикуляційних груп (наприклад, свистячих і шиплячих одночасно) - про поліморфну дислалію.

Діагностичне обстеження мови при дислалії починають зі з'ясування особливостей перебігу вагітності та пологів у матері, перенесених захворювань у дитини, раннього психомоторного і мовного розвитку, стану біологічного слуху і зору, опорно-рухового апарату (за медичною документацією). Потім логопед переходить до дослідження будови і рухливості органів артикуляційного апарату шляхом візуального огляду та оцінки виконання серії вправ по наслідуванню.

Власне діагностика усного мовлення при дислалії включає обстеження стану звуковимови і виявлення дефектно-вимовлених звуків з використанням відповідного дидактичного матеріалу. У процесі логопедичного обстеження виявляється характер порушення (відсутність, заміна, змішання, спотворення звуків) в різних позиціях - ізольовано, в складах (відкритих, закритих, зі збігом приголосних), словах (на початку, середині, наприкінці), фразах, текстах. Потім перевіряється стан фонематичного слуху - здатність до слухової диференціації всіх корелюють фонем.

В логопедичому звіті відображається форма дислалії (механічна або функціональна), вид дислалії (артікуляторно-фонематичний, акустико-фонематичний, артикуляторно-фонетичний), різновид неправильної звуковимови (ротацизм, сигматизм і т.д.).

При механічній дислалії дитині може знадобитися консультація стоматолога (стоматолога-хірурга, ортодонта); при функціональної дислалії - дитячого невролога. Для виключення приглухуватості проводиться консультація дитячого отоларинголога і дослідження функції слухового аналізатора.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Логопедія 9

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.