План

1. Методи психологічної допомоги при ПТСР.

2. Загальні закономірності старіння. Лінії онтогенезу у період пізньої зрілості: доживання, зміна провідної діяльності, збереження основного змісту життя. Загальна характеристика віку старості.

3. Основні теорії старіння. Нейрогуморальні механізми старіння. Адаптаційно-регуляторна теорія старіння В.В.Фролькіс. Теорія старіння Е. Еріксона. Біологічні, соціальні, когнітивні проблеми у період пізньої зрілості.

4. Особливості Я-концепції і розвитку особистості в період старості. Основні типи спрямованості людини похилого віку: гедоністична, егоїстична, духовна. Я-концепція у старості.6

5. Розвиток когнітивної сфери у старості. Особливості пізнавальних процесів у старості. Психологічні чинники інтелектуальної активності людей похилого віку. Особливості пізнавальних процесів у старості

6. Емоційна сфера людей похилого віку. Задоволеність життям у старості. Основні чинники незадоволення старістю. Риси особистості, які сприяють старінню. Емоційна сфера людини у старості

3. Основні теорії старіння. Нейрогуморальні механізми старіння. Адаптаційно-регуляторна теорія старіння В.В.Фролькіс. Теорія старіння Е. Еріксона. Біологічні, соціальні, когнітивні проблеми у період пізньої зрілості.

Старість як базова біологічна властивість всіх живих організмів розглядається в теоріях програмованого і не програмованого старіння, в теоріях "клітинних відходів", старіння імунної системи, цитологічній теорії. В кожній з цих теорій обґрунтовується своя модель механізму старіння організму. Теорія основоположника вітчизняної геронтології О.О.Богомольця, який стверджував, що основним чинником старіння є порушення гармонії фізіологічних процесів, а також теорія старіння як інтоксикації І.І.Мечникова. Геронтолог В.В.Фролькіс визначає старість як період скорочення адаптивних можливостей організму. Аналізуючи фундаментальні механізми старіння, автор не тільки констатує факт зниження адаптивних можливостей організму, але й показує тенденції саморегуляції, які протидіють процесам руйнування і спрямовані на стабілізацію життєдіяльності та збільшення тривалості життя. Поняття "антистаріння", або вітаукт є важливим аспектом запропонованої ним адаптаційно-регуляторної теорії старіння. Старість як соціальна проблема описуэться В теорії звільнення "виходу з гри", Старість як когнітивна проблема В основі цього підходу лежить, так звана "модель дефіциту", - процес втрати чи зниження емоційних та інтелектуальних здібностей,теорія інгібіції (стримування теорією "невикористання", інтелектуальні здібності в похилому віці погіршуються внаслідок недостатнього їх використання в процесі діяльності. Інший варіант когнітивної теорії, пов'язаний з персональними аспектами старіння. Йдеться про основні способи інтерпретації власних вікових змін людьми похилого віку. При цьому головне значення мають три сфери: особисті переживання (погіршення самопочуття, зменшення фізичної привабливості), особливості соціального статусу (активне залучення, інтеграція чи ізоляція), а також усвідомлення скінченності власного буття. теорія Еріка Ерік-сона про вісім стадіях розвитку особистості. Для кожної стадії життєвого циклу характерна специфічна задача, яка висувається суспільством, і кожна стадія має певну мету в досягненні того чи іншого соціально-цінного якості (4). Восьма стадія життєвого шляху - старість - характеризується досягненням нової, завершеної форми его-ідентичності. Людина, яка проявила турботу по відношенню до людей і пристосувалася до успіхів і розчарувань знаходить вищий рівень цілісності особистості. Завдання людини похилого віку, за Еріксоном, полягає в тому, щоб досягти цілісності розвитку свого Я (Ego), впевненості в сенсі життя, а також гармонії, що розуміється як сутнісне якість життя окремого індивіда і всієї Всесвіту. За Е. Еріксоном, досягнення почуття повноти життя, виконаного боргу, мудрості можливо в старості лише у разі позитивного проходження попередніх стадій. Якщо найголовніші завдання попередніх віків не були реалізовані, старість супроводжується розчаруванням, відчаєм і страхом смерті. Відповідно до теорії Е. Еріксона, люди, які зустрічають старість без страху і відчаю, переступають через близьку перспективу власної смерті завдяки участі в молодому поколінні * - спадщина, яка їх переживе.


4. Особливості Я-концепції і розвитку особистості в період старості. Основні типи спрямованості людини похилого віку: гедоністична, егоїстична, духовна. Я-концепція у старості.

У період старості Я-концепція людини є складним утворенням, яке містить інформацію про множину Я-образів, що виникають у результаті самосприйняття і самоуявлення протягом усього життя. Уявлення про себе літньої людини пов'язане з вибірковою пам'яттю, яка, відображаючи події, намагається не порушити основні особистісні позиції та стратегії. Людина прагне збагнути переживання, які свідчать про її позитивне функціонування (“Я реалізував себе”, “Я приймаю цінності свого життя”, “У моїй душі мир і радість”, “Я не боюся смерті”, “Я правильно прожив життя”,), уникає переживань, що шкодять функціонуванню її Я та порушують душевну рівновагу.Результатом таких переживань є узгодження чи неузгодження особистісного життєвого досвіду з Я-концепцією. На етапі старості змінюються основні функції Я-концепції. Оскільки особистісний досвід уже не збагачується, то не доводиться інтерпретувати його та інтегрувати в нього нові аспекти. Якщо у період зрілої дорослості в самооцінці домінував когнітивний (інтелектуально-аналітичний) компонент, то на етапі старості активізується емоційний (емоційне оцінювання своєї поведінки, стану здоров'я, здібностей) компонент. Однією зі складових Я-концепції людини на етапі старості є віра в Бога, в трансцендентне, з допомогою якої вона осягає проблеми страждання, смерті, вічності, життя, любові. Однак на етапі старості можливі різні відхилення у розвитку особистості. Якщо вона усвідомлює невідповідність Я-концепції своїм актуальним переживанням, це може загрожувати її психічному здоров'ю. Поширеними у старості функціональними нервово-психічними розладами є неврози таких видів: а) неврастенія, невроз страху, невроз нав'язливих станів. Оптимальному переживанню старості сприяє духовна спрямованість особистості, віра, самоактуалізація духовно-морального потенціалу "Я", позитивного життєвого досвіду, життєвої мудрості, орієнтація на творчість у взаємодії з молодшим поколінням, побуті, організації свого дозвілля, в переживанні спогадів та складанні заповіту. Егоїстична спрямованість особистості, несамостійність, песимізм, відсутність віри у добро, соціальна ізоляція зумовлюють різноманітні негативні прояви у внутрішньому житті і соціальній взаємодії особистості в період старості. Гедонізм — філософський напрям етики, який вважає радість від фізичного задоволення вищим благом і умовою щастя у житті. Поняття гедонізму (у визначенні Епікура) використовується для опису матеріально орієнтованого, корисливого погляду на життя

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 10

Безкоштовна робота

Закрити

Психологічна служба 11

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.