Етнопсихологія 12
План
1. Соціально-географічні та культурні фактори процесу етнічного самоусвідомлення. Колективне несвідоме(архетип) як передумова формування національної свідомості. Національна визначеність та етнічна само ідентифікація.
2. Етнокультурна основа національної самосвідомості
3. Компоненти національної самосвідомості: традиційна народна духовна і матеріальна культура, професійна національна культура, мова, спільність походження та історичної долі, риси характеру, віра. Народна обрядовість як джерело національної самосвідомості. Національна культура як необхідний чинник збереження і розвитку національної самосвідомості.
4. Мова і національна ідентифікація особистості. Материнська мова к первинна емоційна означеність довкілля,першооснова етнічного самоусвідомлення.
5. Основа національної свідомості - культурна спадкоємність етнічних груп, що сформували націю. Відродження історико-культурної пам’яті народу і зростання національної свідомості.
6. Національна символіка як консолідуючий фактор нації. Державність як основна самодостатня гарантія закріплення і захисту ознак «ми»,національних вартостей.
6. Національна символіка як консолідуючий фактор нації. Державність як основна самодостатня гарантія закріплення і захисту ознак «ми»,національних вартостей.
Прапор — це певного кольору чи кольорів і форми полотнище з емблемами та іншими прикрасами, яке є символом країни, території, організації, партії, навіть однієї особи. Залежно від ритуалу прапор кріпиться до древка, піднімається на щоглі, просто вивішується чи розстеляється.
Українські національні кольори — блакитний і жовтий. З давніх-давен українська земля була хліборобським краєм. Блакитне небо над золотою нивою — ось який прекрасний зміст нині вкладає у національні кольори кожен українець-патріот. Отже, наш прапор — блакитно-жовтий. А чи можна сказати, що він жовто-блакитний? Ні, оскільки за правилами геральдики (наука, що вивчає герби) кольори «читаються» згори донизу. До прапора виявляють пошану, схиляючи голову чи вклоняючись, а часом і стають на одне коліно. Військові віддають прапорові честь.
Великий Державний Герб України, згідно зі статтею 20 Конституції України, встановлюється з урахуванням малого Державного Герба, як його головного елемента, і герба Війська Запорізького, і затверджується не менше як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
19 лютого 1992 р. Верховною Радою України ухвалена постанова "Про Державний Герб України", якою було затверджено «Тризуб, як малий герб України» i, відповідно, головний елемент великого герба. З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Його зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про такі знаки належить до Х століття. За часів Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Після київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб. Примітка: тризуб є геральдично стилізованим зображенням пікируючого сокола.
Державний гімн України — один з головних державних символів України поряд з прапором і гербом. Державним гі́мном є перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла України і Слава, і Воля»слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно його «Музичну редакцію» ухвалила Верховна рада України 15 січня 1992 року; слова гімну затверджено законом «про Гімн України» 6 березня 2003 року
Державність — специфічна ознака державно-політичної організації суспільства. Термін має багато значень і вживається:
-а) як синонім держави в цілому чи держави відповідного історичного типу (феодальна держава, буржуазна держава тощо);
б) для характеристики системи (механізму) політичної організації суспільства;
в) з метою визначення ступеня розвитку системи органів держави (державного апарату);
Характер державності обумовлений обсягом суверенітету тієї або іншої держави. У незалежній Україні головними факторами суверенної держави є специфічні форми державної політичної організації суспільства (форми правління, державного устрою, організації державної влади), державні традиції, ідеологія, державна мова, державна символіка). З цими факторами пов'язаний суспільний і політично-правовий зміст державності, як засобу забезпечення суверенного розвитку України.