План

1. Етнокультурна основа національної самосвідомості. Мова. Народна обрядовість, звичаєва культура, традиції як засади формування національної свідомості. Культурна спадкоємність етнічних груп.

2. Динамічна характеристика етносу. Національна свідомість народу і патріотичні почуття. Почуття національної гордості. «Манкуртизація» свідомості

3. Національні особливості релігійної свідомості, вірувань, сприйняття Бога, релігійних переживань. Єдність національно-релігійних почуттів як психологічний феномен. Міжконфесійні проблеми в межах етносу.

4. Релігія та церква в етнонаціональному житті. Етнічні та релігійні фактори в психології етносу.

5. Етногенез як еволюція етнічної спільності: роду, племені, народності, нації. Чинники нації утворення. Психологічні ознаки етносу.

3. Національні особливості релігійної свідомості, вірувань, сприйняття Бога, релігійних переживань. Єдність національно-релігійних почуттів як психологічний феномен. Міжконфесійні проблеми в межах етносу.

При характеристиці етносів дослідники в більшості випадків ураховують їхню релігійну приналежність.

Співвідношення релігійних і етнічних спільнот на різних етапах історичного розвитку було різним. У первіснообщинну епоху й у ранєкласовому суспільстві (принаймні, на початковій його стадії) етнічні й релігійні границі, як правило, збігалися. У наступні епохи релігійна приналежність усе більше губила свій зв'язок із приналежністю етнічної.

Трохи по-іншому постає справа в мусульманських країнах, де й понині етнічна самосвідомість усе ще нерідко підмінюється релігійно-общинним.

Як і для етнічних спільнот, для релігійних спільнот характерна іерархічність. Будь-яка релігія складається з різних напрямків, плинів, сект, церков.

Приналежність різних представників того самого народу до декількох церкв призводить до виникнення всередині нього культурно-побутових розходжень і до утворення так званих етнорелигійних груп.

3. Зародження й історія релігії.

Зачатки релігії з'явилися багато десятків тисяч років тому в людей неандертальського типу. Із часом форми релігії стали ускладнюватися. Почали поширюватися магічні (віра людей у можливість впливати надприродним шляхом на інших людей, тварин, явища природи) і тотемічні вірування (віра в надприродне споріднення груп людей з яким-небудь видом тварин, рослин або явищем природи). Пізніше виникли анімізм (віра в духів, душу й загальну натхненність природи), шаманізм (віра в здатність людини входити в спілкування з духами й використати їхню силу для лікування й інших практичних цілей) і фетишизм (шанування неживих предметів, яким приписуються надприродні властивості). Анімістичні вірування поступово еволюціонують у напрямку особливого шанування парфумів предків і культу природи.

З розкладанням первіснообщинного ладу й виникненням ранєкласових держав великого значення набувають культи предків-заступників, племінних вождів, землеробські й скотарські культи, з'являється ієрархія парфумів, як особливий стан виділяється жрецтво. Класове розшарування суспільства знайшло своє відбиття в тому, що релігії стали розрізняти вищі й нижчі божества, а потім і одне головне божество. У деяких релігіях (так званих монотеїстичних) цей процес привів до виникнення єдинобожжя.

З II в. до н.е. починають виникати релігії, які збереглися аж до теперішнього часу. Одним із самих ранніх таких вірувань був іудаїзм, який з'явився в Передній Азії спершу як політеїстична релігія, але згодом став релігією монотеїстичної. На початку I в. до н.е. у тім же регіоні розвивалася інша релігія - зороастризм (у його основі лежить дуалізм - подання про протиборство добр і злого почав), а в XI в. н.е. виникло одне з його відгалужень - йезидізм. В інших частинах Азії сформувалися політеїстичні релігії. У Південній Азії це були: брахманізм і джайнізм (VI-V ст. до н.е.). В VI-V ст. до н.е. у Китаї майже одночасно з'являються два філолофсько-етичних навчання, що згодом зложилися в релігії, - даосизм і конфуціанство. У Японії виникає синтоїзм.

Деякі релігії, поширившись на величезних територіях, перетворилися в так називані світові релігії (до них звичайно відносять буддизм, християнство й мусульманство).

Буддизм, який виник в VI-V ст. до н.е. у північній частині Південної Азії як антитеза брахманізму, незабаром розпався на два основних напрямки, що сильно розрізняються між собою: тхераваду (або хинаяну) і махаяну; відгалуженням останньої є буддизм-ламаїзм.

На початку I в. н.е. у Передній Азії з'явилася монотеїстична релігія - християнство. В 1054 р. воно розкололося на два напрямки: православ'я й католицизм. В XVI в. у результаті так називаної реформації від католицизму відпав протестантизм, який відверг владу римського первосвященика - Папи й повернувся, до раннього християнства. Протестантизм оформився у вигляді декількох самостійних плинів, головні з яких - англіканство, лютеранство й кальвінізм.

Інша монотеїстична релігія - іслам - виникла в VII ст. серед арабів. Незабаром після своєї появи нова релігія розпалася на три напрямки: суннізм, шиїзм і харіджизм (останній напрямок не одержало значного поширення). Основне розходження між суннизмом і шиїзмом полягає в тому, що сунніти, крім Корана, визнають у повному обсязі «священний переказ» - сунну; шиїти ж приймають цей переказ тільки частково, визнаючи лише розділи, засновані на авторитеті родичів Пророка. Що стосується харіджитів, то вони близькі до суннітів, але пред'являють більше суворі вимоги до своїх послідовників: засуджують розкіш, забороняють ігри й музику й т.д. Найбільш відомою сектою суннізма є ваххабізм. Шиїзм дав велику кількість сект, найбільші з яких - зейдизм і ісмаілізм; від ісмаілізму, у свою чергу, відгалузилися секти друзів і нусайрітів (або алавітов), які увібрали в себе елементи зороастризму й християнства.

Зміст психології віруючих.

Сама релігія - це форма існування релігійної свідомості як особливого стану психіки віруючих. Релігійні культи - це прийняті релігією й спеціально підтримувані нею форми поведінки й дій, які мають метою дати реальне вираження релігійному поклонінню й зв'язати його з божественними «силами», у ході яких формується релігійна свідомість і підтримуються його певні характеристики й стійкість.

Релігійна свідомість є ілюзорним відбиттям дійсності. Воно характеризує осмислення не реальної дійсності, а вигаданої, не може існувати поза певними міфами, образів і ідей, які засвоюються людьми.

Релігійна свідомість, як і суспільна свідомість у цілому, містить у собі два компоненти: релігійну ідеологію й релігійну психологію, співвідношення й взаємодію яких визначають все різноманіття конкретних видів релігії. Специфіку ж самому змісту релігійної свідомості (і функціонуючих усередині нього ідеології й психології) надає єдність двох його сторін - змістовної й функціональної.

Змістовна сторона релігійної свідомості формує конкретні цінності й потреби віруючі, їхні погляди на навколишній світ і потойбічну реальність, сприяючи цілеспрямованому впровадженню в їхню психіку певних ідей, образів, подань, почуттів і настроїв.

Функціональна сторона релігійної свідомості у своєрідній формі задовольняє потреби віруючих, надаючи потрібну спрямованість проявам їхньої ідеології й психології, формуючи їх певний морально-психологічний стан, настрої й переживання, сприяючи ефективному впливу на їхню психіку.

Особливостями релігійної свідомості є: більш строгий контроль релігійних інститутів над психікою й свідомістю віруючим, їхніми поведінкою й вчинками; більш чітка продуманість ідеології й психологічних механізмів її впровадження у свідомість віруючих.

Релігійна віра поєднує змістовну й функціональну сторони релігійної свідомості. Це віра: а) в істинність релігійних догматів, текстів, уявлень; б) в об'єктивне існування істот, зв'язків і перетворень, які становлять предметний зміст релігійних образів; в) у можливість спілкування з гаданими об'єктивними істотами, впливу на них і одержання від них допомоги; г) у дійсне здійснення якихось міфологічних подій, у їхню повторюваність, у настання очікуваної міфологічної події, у причетність до такого роду подіям; д) у релігійні авторитети - «батьків», «учителів», «святих», «пророків», церковних ієрархів, служителів культу й т.д.

Релігійна ідеологія — це більш-менш струнка система понять, ідей, принципів, концепцій, розробкою й пропагандою яких займаються релігійні організації в особі професійних богословів і служителів культу.

Релігійна психологія являє собою сукупність релігійних понять, потреб, стереотипів, установок, почуттів, звичок і традицій, пов'язаних з певною системою релігійних ідей і властивій всій масі віруючих. Вона формується під впливом безпосередніх умов життя й релігійної ідеології.

Особливості релігійно-психологічного комплексу віруючих. У ході релігійної діяльності й релігійних відносин виникають і відтворюються різного роду психологічні явища, звичайно іменовані релігійно-психологічним комплексом.

Релігійно-психологічний комплекс містить у собі багато елементів: релігійні потреби, ціннісні орієнтації, релігійні установки, почуття, спілкування й ін. Його зміст втілює в собі єдність, взаємозв'язок і взаємний прояв релігійної ідеології й релігійної психології. Релігійна потреба відноситься до духовних потреб людини. Її основою є релігійна віра (у різного роду догмати, тексти, подання, властивості, зв'язки тощо), що знаходить своє практичне вираження в культових діях віруючі. Тому релігійну потребу особистості можна визначити як потреба у відправленні культових дій, за допомогою яких здійснюється взаємодія особистості з потойбічним миром.

У системі релігійно-психологічного комплексу віруючу велику роль грають ціннісні орієнтації, що є важливим показником відносини віруючого до релігії. Вони допомагають виявити мотиви культового поводження віруючого, характеризують його взаємини з релігійною громадою, його соціальні й моральні якості.

У релігійно-психологічному комплексі особливе місце займають релігійні установки. Релігійна установка — схильність віруючі до певної оцінки тих або інших соціальних явищ і готовність до відповідних дій, обумовленим цією оцінкою.

Важливим компонентом релігійно-психологічного комплексу є релігійні почуття. Релігійні почуття — це переживання віруючого свого емоційного відношення до релігійних цінностей, персонам, місцям, діям, друг до друга й до самих себе.

Особливу роль грає релігійне спілкування — особисті, емоційно насичені зв'язки між віруючими, між ними й Богом, у формі яких реалізуються релігійні відносини.

Релігійна свідомість пропонує три плани спілкування: 1) віруючих один з одним; 2) віруючих зі священнослужителем; 3) віруючих з Богом, ангелами, душами померлих і т.д. У релігійному спілкуванні знаходять вираження різні аспекти релігійних відносин: панування - підпорядкування («Господь - і раб Господень»), морально-релігійні відносини (покірність, смиренність, релігійна любов), відносини заступництва й охорони (ангел-хоронитель), підпорядкування й авторитарності.

Як і всяке спілкування, релігійне спілкування здійснюється за допомогою різних соціально-психологічних механізмів: вселяння, зараження, наслідування, ідентифікації й ін.

Релігійні конфлікти виникають в духовній сфері життя суспільства і торкаються питань віри і духовних цінностей. Релігійні конфлікти належать до групи конфліктів цінностей, тому об'єктом аналізу є релігійна свідомість, релігійні уявлення І форми релігійного життя соціокультурних об'єднань людей.

Релігійний конфлікт - це зіткнення і протидія між носіями релігійних цінностей (від окремих носіїв - віруючих до конфесій), яка обумовлена відмінностями в їх світобаченні, уявленнях і ставленні до Бога, різною участю в релігійному житті.

За своїми характеристиками релігійні конфлікти є соціальними, оскільки сама релігія є духовною основою людського суспільства.

Релігійні конфлікти мають політичний аспект, оскільки більшість націй формувалася на основі однієї загальної релігії. Більшість сучасних конфліктів європейських і азіатських держав виникли через прагнення національно - релігійних меншин цих країн до політичної і релігійної незалежності. На сьогодні чисто релігійних конфліктів немає, за своїм змістом вони швидше національно - релігійні або релігійно - політичні.

Конфе́сія (лат. confessio — визнання) — особливість віросповідання в межах певного релігійного вчення, а також об'єднання віруючих, послідовників цього релігійного віросповідання.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Етнопсихологія 11

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.