План

1. Природний експеримент в етнопсихології

2. Ділове спілкування з японцями

3. Мова та національна свідомість етносу

Література

3. Мова та національна свідомість етносу

У літературі з питань національної свідомості та національної самосвідомості немає певної визначеності. Ряд авторів ототожнює поняття національної свідомості та національної самосвідомості. Ллє значна частина психологів, які вивчають проблеми етносу, розрізняють ці поняття.

Так, П. Гнатенко наводить три пункти, за якими відрізняються національна свідомість і національна самосвідомість,

1.Різниця за змістом. У національній свідомості, на відміну під самосвідомості, формуються уявлення, образи, знання не тільки про власну націю, а й про інші нації і перш за все про них. але з позицій власного етносу.

2.Різниця за формою. Якщо національна самосвідомість виявляється як на рівні індивіду, так і на рівні нації, то національна свідомість виявляється тільки на рівні нації. Отже, суб'єктом національної самосвідомості є особистість та національна спільність, а суб'єктом національної свідомості — тільки нація.

3.Різниця ступеня вираження емоційного фактора. Значнішу роль емоційний фактор відіграє у національній самосвідомості.

Автором також зазначається, що національна самосвідомість с елементом національної психології. Національна свідомість не функціонує на побутовому рівні, а входить до складу національної психології і функціонує па теоретичному рівні суспільної свідомості.

Отже, національну свідомість можна визначити як усвідомлення місця і ролі своєї нації в системі суспільних відносин, розуміння національних інтересів, взаємовідносин своєї нації з іншими соціально-етнічними спільнотами, які проявляються в ідеях, почуттях, прагненнях.

Серед факторів, що найактивніше виливають на формування національної свідомості будь-якого народу, найважливіше місце посідає культура та її окремі елементи. Пріоритет серед цих елементів належить мові. Видатний вітчизняний філософ і філолог О. Потебня розглядав мову не тільки як етнодиференціюючу, а як етноформуючу ознаку будь-якого народу. При цьому "етнічна специфіка полягає не в тому, що виражається, а в тому, як виражається". З цього положення випливає ряд наслідків:

1) втрата народом своєї мови рівнозначна денаціоналізації;

2) білінгвізм у ранньому дитячому віці призводить до маргіналізації;

3) культурний та, зокрема, мовний розвиток у ранньому віці сприяє розвитку національної свідомості.

На прикладі дискримінації української мови за часів тоталітарної влади ми можемо спостерігати, як ця дискримінація виливала на національну свідомість українців. І навпаки, як піднесення національної свідомості українців вилинуло па відродження української мови. У період після Другої світової війни спостерігалась тенденція звуження сфери застосування української мови, зниження національної свідомості. Наприкінці 50 — початку 60-х років XX ст. майже 5 мільйонів українців (12,8 %) назвали рідною мовою російську, па початку 70-х років вже біля 6 мільйонів (14,5 %), а на початку 80-х років — 7,8 мільйона (майже 18 %), Але наприкінці 80-х років почалось прозріння національної свідомості, і під час перепису населення число українців, що назвало рідною мовою російську, значно скоротилось і мало 12 %. Але мовна ситуація в Україні серйозніша, ніж свідчить статистка. Значна частина українців, що назвала рідною мовою українську, у повсякденному житті і розмовляють російською мовою. Такому стану речей сприяв не тільки міський спосіб життя, а й певна русифікація системи освіти. У середині 80-х років 75 % шкіл залишались україномовними, але в них навчалась лише половина всіх учнів. У вищих навчальних закладах і технікумах викладання велося в основному російською мовою. Широке використання російської мови пояснювалось не стільки зверхнім ставленням до рідної, української, мови з боку українського населення переважно з інтелігентних сімей, а модою, сліпим наслідуванням.

На початку 90-х років прогресивна національна інтелігенція оцінила існуючий стан як загрозу існування етносу. Втративши мову, етнос не перестає існувати як біосоціальна спільність. Але, втративши мову, етнос може втратити владу та державність.


Література

1.Бороноев А.О., Павленко В.Н. Этническая психология. – СПб., 1994.

2.Гнатенко П.И. Национальная психология. Монографія. – Днепропетровск, 200.

3.Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М., 1976.

4.Донченко Е.А. Социальная психика. – К., 1994.

5.Лебедева Н.М. Психология этнической миграции. – М., 1993.

6.Пірен М. Основи етносоціології. Підручник. – К., 1996.

7.Современная зарубежная этносоциология. – К., 1996.

8.Сухарев В., Сухарев М. Психология народов и наций. – Днепропетровск: Сталкер, 1997.

9.Шклер Л.Э. Этнос. Культура.Личность. – К.: Наукова думка., 1992.

10.Шпек Г.Г. Введение в этническую психологию. СПб., 1996.  

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Етнопсихологія 3

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.