Тестування в практиці психологічного консультування

1. Для чого необхідно проводити тестування під час психологічного консультування

Перші два розділи цієї глави містять в собі короткі відповіді по суті на одне і те ж питання: коли і для чого необхідно застосовувати психодіагностичні методи, зокрема тести, для вивчення клієнта під час проведення психологічного консультування? У першому розділі на це питання дається найзагальніша відповідь, а в другому і наступних розділах він деталізується і конкретизується.

Отже, для чого необхідно проводити тестування в практиці психологічного консультування?

Загальна відповідь на це питання представляється наступною.

Будь-яка проблема психологічного характеру, що виникає у клієнта і вимагає проведення психологічного консультування, майже завжди в реальному житті має певні, суто індивідуальні прояви, причому навіть тоді, коли її психологічний зміст виражений приблизно однаково у різних людей. Наприклад, дуже поширеною серед потенційних клієнтів є підвищена особова тривожність, недостатня упевненість в собі. Проте різні люди проявляють тривожність і почувають себе недостатньо упевнено в житті по-різному.

Інший типовий приклад: майже у усіх людей є певні недоліки в розвитку здібностей і в рисах вдачі, але для кожної людини вони знову ж таки носять суто індивідуальний характер. Тому якщо, наприклад, два різні клієнти звернулися в психологічну консультацію із скаргою на дефіцит в розвитку інтелектуальних здібностей, то це зовсім не означає, що їх проблеми ідентичні і їх треба вирішувати однаковим способом.

Ще складніше практично йде справа з недоліками в характері людини : вони в більшості випадків у зв'язку з унікальним індивідуальним життєвим досвідом кожної людини повинні в психологічній консультації вирішуватися по-різному. Без проведення спеціальної психодіагностики особи клієнта вирішити завдання успішності психологічного консультування в цьому випадку практично неможливо.

Проте і тоді, коли вже поставлений точний діагноз проблеми клієнта, нужда в проведенні психодіагностики повністю не відпадає. Консультант-психолог, як би він ретельно не вивчав особу клієнта при постановці діагнозу його проблеми, все ж напевно не знає про нього і про суть проблеми усього. Крім того, досить важко буває заздалегідь точно визначити, з якими реальними (а вони іноді бувають несподіваними) проблемами в житті може зіткнутися клієнт, виконуючи практичні рекомендації психолога-консультанта. Тому часто вимагається продовжувати психодіагностичне вивчення клієнта як особи і його взаємин з навколишніми людьми в постконсультаційний період, тобто тоді, коли він вже практично приступив до виконання рекомендацій, отриманих в психологічній консультації.

Клієнт не професійний психолог, а тому далеко не завжди сам може оцінити реально ті позитивні зміни, які насправді відбуваються в його психології і поведінці при виконанні рад психолога-консультанта. Та і сам консультант не завжди може судити про результати бездоганно і ясно. Це відбувається, по-перше, тому, що після закінчення консультації клієнт практично мало спілкується з психологом-консультантом. По-друге, це трапляється з тієї причини, що зміни, що відбуваються, можуть носити поступовий, непомітний або неусвідомлюваний характер.

В даному випадку для того, щоб точно визначити, що насправді відбувається з клієнтом, його необхідно протестувати кілька разів, як мінімум двічі: до отримання рекомендацій і після того, як він їх вже виконав.

Іноді, коли процеси проведення консультування і практичної реалізації отриманих рекомендацій займають досить багато часу (рік і більше), виникає необхідність в проведенні проміжних тестових обстежень клієнта для того, щоб прослідкувати реальну динаміку змін його психології і поведінки.