План

1. Особливості соціальної психології організацій як галузі знання

2. Основні моделі надання психологічної допомоги

3. Феномен професійного вигорання

2. Основні моделі надання психологічної допомоги

Оскільки організаційною формою практичної психології є психологічна служба, то звернемося до можливих моделей її діяльності в контексті реалізації завдань з управління.

Аналіз соціальної та психологічної практики показує, що психологи працюють в різних соціальних сферах, взаємодіють з різними об’єктами психологічної допомоги, надають підтримку ігри вирішенні широкого спектра професійних та особистісних проблем своїх клієнтів.

Це обумовлює об’єктивну необхідність впровадження різних моделей психологічної служби, які визначають зміст, спрямованість та особливості її діяльності. При цьому модель психологічної служби слід розуміти як систему теоретико-методичних, організаційних та етичних принципів, технологій, методів і форм надання психологічної допомоги, яка визначає специфіку діяльності практичних психологів у конкретній соціальній сфері.

Різноманітні моделі психологічної служби можуть бути класифіковані за різними критеріями. Важливе місце серед них займаютьоб’єктно-цільові критерії,до яких належать:

  • категорія об’єктів психологічної допомоги;
  • пріоритетність надання психологічної допомоги;
  • безпосередність (опосередкованість) психологічної допомоги.
  • Отже, моделі психологічної служби, виділені на основі змістовно-цільових критеріїв, можна назвати об’єктно-цільовими, тобто такими, що обумовлюються особливостями об’єктів падання психологічної допомоги та її цілями. Проаналізуємо основні види таких моделей.

    Серед об’єктивно-цільових критеріїв передусім варто виокремити «категорію об’єктів психологічної допомоги». До основних об’єктів психологічної допомоги належать:

  • суспільство;
  • організація;
  • група;
  • особистість.
  • Проведений авторами аналіз доводить те, що моделі психологічної служби, які реалізуються в тій чи іншій соціальній сфері (бізнес, освіта, медицина тощо), зорієнтовані па падання психологічної допомоги переважно певному типу зазначених об’єктів. Тому можна умовно виділяти «суспільну», «організаційну», «групову», «особистісну» моделі психологічної служби.

    Так, психологи, що працюють у сфері політики, зорієнтовані переважно па використання «суспільної» моделі психологічної служби, оскільки основним об’єктом психологічної допомоги виступає суспільство, великі соціальні групи (нації, народи, політичні партії тощо). А відтак політичні психологи мають бути підготовлені насамперед до врахування соціально-психологічних закономірностей діяльностей таких соціальних груп.

    Психологи, які працюють у сфері бізнесу (в психологічних службах банків, фірм, великих корпорацій), традиційно зорієнтовані насамперед на психологічну підтримку діяльності організації в цілому, про що свідчить, зокрема, той факт, що відповідний напрямок психології, який займається дослідженням зазначених проблем та інтенсивно розвивається на Заході, має назву «організаційна психологія». Тому робота психологічної служби має бути побудована у відповідності з її «організаційною» моделлю, а практичні психологи під час аналізу завдань повинні враховувати основні психологічні механізми діяльності та розвитку організації, її взаємодію із соціальним середовищем.

    Психологи, які працюють у сфері політичної, організаційної, управлінської, шкільної, сімейної психології та ін., мають бути зорієнтовані також па «групову» модель психологічної служби, оскільки одним із основних об’єктів психологічної допомоги при цьому виступають малі соціальні групи (як формальні — трудові та навчальні колективи, сім’я, так і неформальні, які утворюються і функціонують в рамках колективів та поза їх межами). Це означає, що психологи, які працюють в рамках такої моделі психологічної служби, мають бути підготовлені до врахування основних механізмів діяльності і розвитку малих соціальних груп (створення малих груп, їх динаміка, групова ідентифікація, міжгрупова взаємодія тощо).

    І, звичайно, психологи, які мають відношення до клінічної, медичної психології, мають бути зорієнтовані передусім па роботу в рамках «особистісної» моделі психологічної служби, оскільки основним об’єктом падання психологічної допомоги представників цього напрямку виступає особистість. Тому практичний психолог, який працює у цій сфері, має чітко знати основні психологічні механізми розвитку особистості та причини його відхилень, володіти різними психотерапевтичними засобами впливу па особистість тощо.

    Вибір практичним психологом тієї чи іншої соціальної сфери і відповідно орієнтація на ту чи іншу модель психологічної служби передбачають опанування підвидами професійної діяльності (діагностування, корекція, консультування та ін. які враховують специфіку конкретної соціальної сфери та завдання, що необхідно розв’язувати. Зміст і спрямованість різних видів діяльності практичних психологів (спільно з різними моделями психологічної служби) мають розроблятися представниками академічної психології (в тісній співпраці із практичними психологами) і бути включені до змісту їх вузівської та післядипломної підготовки.

    Звісно, робота практичного психолога переважно в рамках тієї чи іншої моделі передбачає ознайомлення з іншими моделями. Наприклад, організаційний психолог також має бути обізнаний з «особистісною» моделлю психологічної служби оскільки йому доводиться працювати з управлінським та виконавським персона лом організацій, а також із «суспільною» моделлю, тому що будь-яка організації при визначенні стратегії та етанів свого розвитку повинна враховувати соціально економічні особливості розвитку суспільства. Натомістьпріоритетною є «організаційна» модель, якій мають бути підпорядковані всі інші.

    Наступним критерієм, за яким варто класифікувати об’єктно-цільові моделі, може виступати «пріоритетність надання психологічної допомоги різним категоріям її об’єктів». Згідно з цим критерієм виділяють дві основні моделі психологічної служби. Першу модель умовно можна назвати «екстремальною», орієнтованою па падання термінової психологічної допомоги певним категоріям об’єктів через їх особливий «екстремальний» (пріоритетний) статус в окремо взятому соціумі, який обумовлений негативним впливом па них тих чи інших певних соціально-економічних, психофізіологічних та соціально-педагогічних чинників.

    Друга модель має назву «стабільна», яка падає психологічну допомогу всім категоріям працівників та населення, організаціям у стабільних, нормальних умовах їх життєдіяльності.

    Діяльність «екстремальної» моделі психологічної служби характеризується двома основними аспектами:

  • спрямована на падання психологічної допомоги лише певним, найбільш «екстремальним» категоріям населення, працівникам організацій, членам колективів;
  • надання психологічної допомоги переважно обмежене в часі, тобто здійснюється терміново.
  • Наприклад, із рамках«суспільної» моделідіяльності психологічної служби до «екстремальних» категорій населення належать: біженці, люди, які постраждали від землетрусів, міжнаціональних конфліктів, безробітні, хворі на СНІД та ін. При реалізації«організаційної»моделі це можуть бути такі працівники підприємства, які не можуть адаптуватися на робочому місці, знаходяться в ситуації «загостреного» конфлікту з адміністрацією чи колегами, які пережили екстремальні негаразди, наприклад, під час техногенних катастроф знаходяться в стані професійної «кризи» тощо. У рамках дії«групової»моделі йтиметься, наприклад, про роботу з певними соціальними групами (групами підлітків, які вживають наркотики, проживають у сирітських притулках тощо). В«особистісній»моделі об’єктом психологічної допомоги можуть виступати окремі особистості, наприклад жінки, що зазнали насильницьких дій, діти, які дуже відстають у навчанні тощо. «Стабільна» модель психологічної служби характеризується такими особливостями:

  • психологічна допомога розрахована на роботу з усіма категоріями населення, працівниками організації, членами колективу, тобто з тими, хто має стабільний соціальний та професійний статус;
  • падання психологічної допомоги має бути «розгорнутим» в часі, тобто здійснюватися планомірно.
  • Так, при«суспільній»моделі це може бути проведення тренінгів з керівниками політичної партії з метою оптимізації їх політичної діяльності. При«організаційній»моделі це може проявлятися, наприклад, у «проектуванні» професійної кар’єри працівників в організації з урахуванням їх кар’єрних орієнтацій. У «груповій» моделі йтиметься про опанування членами сім’ї способами спілкування з дітьми з мстою їх сексуального виховання. Під час реалізації «особистісної» моделі варто зважати, приміром, па навчання дітей та дорослих прийомів рефлексії і самоаналізу з метою оптимізації особистісного та професійного росту, вивчати способи проектування життєвого шляху тощо.

    Наступним критерієм класифікації об’єктно-цільових моделей є «безпосередність (опосередкованість) надання психологічної допомоги», згідно з якими можна виділити дві моделі психологічної служби —«безпосередню»і«опосередковану».Особливості їх дії вельми «рельєфно» простежується на прикладі діяльності шкільної психологічної служби.

    Перша модельорієнтована на таку собі «модель лікаря», головними завданнями якої є профілактика та виправлення відхилень у психічному розвитку особистості школяра. Такий підхід, на думку вказаних дослідників, розповсюджений у багатьох країнах Європи, а також чітко відображений в Положенні про шкільну психологічну службуІ.В. ДубровіноїіA.M. Прихожан. Саме про таку модель психологічної служби можна говорити як безпосередню — коли психологічна допомога надається практичним психологом безпосередньо особистості (групі, організації), яка ЇЇ потребує. Саме тут використовується власне психологічна допомога, психологічна допомога у вузькому сенсі слова (корекція, консультування, психотерапія).

    Друга модельбазується на думці про те, що організаційний психолог є членом колективу і бере участь в реалізації цілей організації. При цьому психолог, який працює, наприклад, в освітній організації, вважається членом педагогічного колективу, котрий реалізує свої спеціальні можливості переважно не прямо через учнів, а через учителів, класних керівників, адміністрацію школи, а також через учнівське самоуправління. На думкуA.M. Моісеєва,відповідно до цієї моделі психолог дотримується такої тактики дій: курс на взаємодію і співпрацю з учителем, не замість учителя, а разом з учителем; від аналізу педагогічної практики до її психологічного пояснення, спільного з педагогом пошуку корекційних засобів і знову до практики. Сьогодні найбільш «рельєфно» ця модель діяльності психолога в освітніх організаціях представлена в концепції шкільної психологічної служби, розробленоїЛ.М. Фрідманом, в якій, зокрема, відображені технології спільної роботи психолога та вчителя при наданні психологічної допомоги учням.

    На основі обґрунтування необхідностіваріативностімоделей психологічної служби, які діють у різних соціальних сферах, та побудови системи моделей психологічної служби, які виділені па основіоб’єктно-цільових критеріїв(категорія об’єктів психологічної допомоги, пріоритетність падання психологічної допомоги, безпосередність (опосередкованість) психологічної допомоги), можна зробити висновок про те, що для надання психологічної допомоги менеджерам та персоналу організацій психологами доцільне пріоритетне використання таких типів моделей:

  • «організаційної» (як самостійної моделі, поряд із«суспільною», «груповою», «особистісною»),зорієнтованої насамперед на те, що організаційні психологи, аналізуючи практичні завдання, повинні враховувати основні психологічні механізми діяльності та розвитку організації, її взаємодії із соціальним середовищем;
  • «стабільної» Моделі психологічної служби (поряд з«екстремальною»), як: характеризується такими особливостями: а) така допомога розрахована на роботу з усіма працівниками організації, членами колективу, тобто з тими особистостями, які мають стабільний соціальний та професійний статус, а не з працівниками, які перебувають в конфліктних, кризових ситуаціях б) надання такої допомога має бути «розгорнутим» в часі, тобто здійснюватися планомірно;
  • «опосередкованої» (поряд з «безпосередньою») — коли психологічна допомога надається менеджеру або працівнику організації (групі працівників або організації в цілому) не лише безпосередньо психологом, аопосередковано,насамперед через членів колективу, адміністрацію, неформальні групи тощо і досягається це завдякиформуванню психологічної культури,спільному пошуку разом з психологом адекватних способів дій, які б сприяли в паданні психологічної підтримки тому об’єкту, що її потребує.
  • Отже, складність завдань психологів, що працюють в організації, потребує, па паш погляд, використаннясистеми моделей психологічної служби.

    Характеристика роботи

    Контрольна

    Кількість сторінок: 15

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Соціальна психологія організацій

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (097) 844–69–22
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.