План

1. Психокорекційні моделі В. Франк ля та К. Роджерса

2. Прояви нормального та патологічного дитячого страху

3. Психокорекція сексуального розвитку юнаків

Література

1. Психокорекційні моделі В. Франк ля та К. Роджерса

«Карл Роджерс – один з патріархів психологічної науки 20-го сторіччя. Разом з тим, його філософія, утілившись в особовому підході в психотерапії, для багатьох його сучасників, колег і людей професійно далеких від психології, придбала метафізичне звучання і значущість системи моральних принципів.

Вся наукова діяльність і практика Карла Роджерса як психотерапевта впродовж шести десятиліть, починаючи з середини 1920-х років і аж до його смерті в 1987 році у віці 85 років, була цілком присвячена проблемам людського спілкування і розуміння, затвердженню принципів, на яких повинне будуватися абсолютно особливе «терапевтичне відношення», що виходить, проте, за межі сугубої терапевтичної ситуації, оскільки, тут мова йде про універсальній моделі розподілу відповідальності, компетенції, ініціативи в рамках справжнього партнерства.

Карл Роджерс був піонером в розробці нового підходу в області психотерапії, відомого як «клієнтоцентрований» підхід. Йому належить безумовне лідерство в розвитку і розповсюдженні методу інтенсивної групової психотерапії, заснованого на взаємодії індивідуального досвіду в груповому спілкуванні».

Карл Роджерс є одним із засновників гуманістичної психології.

Що ж таке гуманістична психологія?

«Гуманістична психологія, або «третя сила» в психології, як наукова течія виникла в 50-х роках 20-го століття, протиставляючи себе двом вже існуючим напрямам – біхевіоризму і психоаналізу. На основі гуманістичної орієнтації з'явився рух за розвиток потенціалу людини, цінності якої розділяли учені, педагоги, бізнесмени, священики і представники інших інтелектуальних професій».

К. Роджерс – видатний дослідник розвитку особистості людини.

«Таємниця становлення Роджерса як психолога гуманістичної орієнтації, ймовірно, пов'язана з його особистістю і тисячами годинників інтимного спілкування під час психотерапевтичних сеансів з самими різними людьми з метою допомогти їм в учбових, професійних, особистих і подружніх проблемах».

«Я високо ціную людину, - писав Роджерс. – Зі всіх неймовірних форм живої і неживої природи, що існують у Всесвіту, у індивіда, мені здається, найдивовижніший потенціал, найбагатші можливості для все більш різностороннього розвитку, найбільша здібність до усвідомлення свого життя. Я можу затверджувати – мій досвід говорить про те, що індивід є головною цінністю».

Будучи захоплений психотерапією, Роджерс став не тільки психотерапевтом, але і видатним дослідником розвитку особистості людини. Ймовірно, в основі цього лежало його особливе відношення до науки: «Мені подобається точність і витонченість науки. Я забуваю про себе, споглядаючи цю витонченість. Мені подобається створювати гіпотези і перевіряти їх, спираючись на сувору реальність. Я зачарований, коли відчуваю, що близький до розуміння якихось законів природи».

К. Роджерсу належить відкриття позитивної суті людської особистості.

«Одне з самих революційних уявлень, витікаючих з нашого клінічного досвіду, полягає у визнанні, що росте, того, що найглибше внутрішнє ядро людської природи, найглибинніші шари його особи, основа його «тваринної природи» по суті соціалізовані, реалістичні і рухають його вперед.

Ця точка зору настільки чужа наший сучасній культурі, що я і не чекаю, що вона буде прийнята без ретельного дослідження».

Карл Роджерс (1902–1987) презентував новітню концепцію у психології (1940 рік, штат Міннесота) як “клієнт-центровану терапію” — недирективну терапію. Пізніше, 1974 року, з’явилась ще одна назва — “особистісно-центрована терапія”, яка розширює рамки використання, особливо в ситуації психологічного консультування. Основні ідеї представлені в таких роботах: “Консультування і психотерапія” (Rodgers, 1942), “Терапія, центрована на клієнті”(1951), “На шляху до особистості”(1961).

Особливу роль в розробці концепції мали емоційні проблеми юного Роджерса, його стосунки з однолітками, а також його власні спостереження, інтуїція.

Основна суть підходу полягає в тому, що кожна людина володіє величезними резервами саморозуміння, прагнення до само актуалізації як основного мотивуючого стимулу. Конфлікт між само актуалізацією та Я-концепцією, що заважає адекватному засвоєнню досвіду, призводить до появи особистісних проблем та поведінкових порушень.

На думку Роджерса, конструктивні зміни особистості клієнта можливі за умови створення певної атмосфери під час налагодження стосунків “консультант — клієнт, яка забезпечує конгруентність у відносинах; безумовно позитивне ставлення та емпатію. Позиція клієнта передбачає процес становлення особистості і регулювання власного життя.

Позитивні зміни можливі лише тоді, коли створюється відповідний клімат з певними психологічними установками. Великого значення надавалося тенденції актуалізації як основному мотиваційному внутрішньому імпульсу. Психологічні труднощі з’являються саме в результаті блокування прагнення до самоактуалізації, що призводить до конфлікту захисних сил та тенденцій росту (Маslow, 1970).

У процесі консультування важливо орієнтуватись на суб’єктивний досвід і його переживання.

Практика особистісно-центрованого консультування, перш за все, передбачає:

– узгодження цілей консультанта і клієнта;

– відкритість переживань;

– концентрованість на емоційних аспектах стосунків;

– раціональність;

– особисту відповідальність клієнта;

– самоповагу;

– здатність до підтримання добрих особистих стосунків та високий рівень прийняття інших;

– етичність і високу якість життя;

– взаємний вплив консультанта та клієнта (перетворення останніх

на ефективних консультантів для самих себе та розвитку інших).

Особистісно-центроване консультування не акцентує свою увагу на використанні спеціальних технік. Головне — здатність консультанта встановити взаємини, адекватні реальним подіям, бути емпатійним і уважним слухачем, який беззаперечно приймає будь-яку особистість. Психолог зосереджений на актуальному стані клієнта, сприяє його самоактуалізації.

Додаткове використання особистісно-центрованого консультування: групова робота, аудиторне навчання, навчання спеціалістів із менеджменту, вирішення конфліктів.

Франкл Віктор (р. 1905) — австрійський психолог і психіатр. Здобув психоаналітичну освіту, але надалі відійшов від класичного психоаналізу. Під час другої світової війни знаходився як ув'язнений в німецькому концтаборі. Розробив власне психологічне учення, в якому було постульовано, що основною рушійною силою розвитку особистості виступають пошуки сенсу. За відсутності сенсу виникає „екзистенціальний вакуум“, що виявляється як невроз. Допомогти пацієнтові можна лише ініціювавши його власну активність. На основі цих ідей розробив комплекс психотерапевтичних заходів, названих ним логотерапією.

Мета — допомагати знаходити сенс. Логотерапевти — вихователі відповідальності. Віктор Франкл (1905) сам пережив фізичні і психологічні страждання (перебуваючи в концтаборах). Він показав свої пошуки сенсу життя в таких працях: “Людина в пошуках смислу: вступ до логотерапії”, “Підсвідомий Бог: психотерапія і теологія” й інші. Психолог писав: “Я бачив смисл мого життя в тому, щоб допомагати іншим побачити смисл у своєму житті”(.rankl, 1988).

Основні положення. Свобода волі. Прагнення до смислу. Усвідомленість. Духовне безсвідоме. Свідомість. Релігійне підсвідоме. Сенс життя і смерті. Самотрансцеденція. Джерела смислу. Сенс в роботі, любові, в стражданнях, у минулому, надсмисл. Екзистенційний вакуум. Екзистенційна фрустрація. Ноогенний невроз. Масова невротична тріада. Нововведення. Відчуття безглуздості як частина реакцій на життя. Переживання зростання. Поширення екзистенційного вакууму та екзистенційної фрустрації. Невротизація суспільства. Практика. Поглиблення екзистенційного усвідомлення. Фокусування на пошуках сенсу. Парадоксальна інтенція і дерефлексія як основні логотерапевтичні методи.

Спецтехніки. Парадоксальна інтенція

Екзистенційне консультування не акцентує уваги на техніках. Значення має лише гнучкість та різноплановість методів. Тактика консультанта залежить в основному від характеру поведінки та проблем клієнта. Вирішальне значення надається розумінню клієнта, його щоденній екзистенційній ситуації.

Франкл запропонував техніку парадоксальної інтенції, котра вимагає від клієнта спеціального виконання тих дій, яких він намагається уникати. Це дозволяє (особливо використовуючи гумор) відмежуватись від неприємної ситуації або розглянути її незалежно.

Екзистенційний консультант має підвести клієнта до такого стану, коли той перестане тікати від реальності або боротись з нею, перебільшуючи її значення. В результаті таких сеансів симптоми залежності від ситуації стають більш слабкими або й зовсім зникають. При такому підході важливо фокусувати увагу на своїх переживаннях.

Існує думка: якщо змінити почуття клієнтів, то й їхня поведінка зміниться. Будучи глибоко філософським, екзистенційне консультування прагне допомогти людині переживати своє існування як справжнє, усвідомлювати свій потенціал і те, як його можна повноцінно реалізувати.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 21

Безкоштовна робота

Закрити

Психокорекція 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.