План

Відмінність загальної навченості від спеціальної

Психологія самовиховання

Теорія поетапного формування розумових дій

Література

Відмінність загальної навченості від спеціальної

У теперішні часи однією з важливіших характеристик члена інформаційного суспільства є спроможність навчатися (learnativity). Це застосування знання у дії, безперервне спіралеподібне перетворення неявного знання (ноу-хау, досвід) у явне знання, що може перетворюватися, обмінюватися з іншими, розповсюджуватись між групами та повертатися назад у нове неявне знання, визначаючи навчання як дію.

Спроможність навчатися - це шлях постійного і безперервного створення нового, діючого знання, що складається з чотирьох ключових елементів:

1.Виконання дії. Це має відношення до застосування знань на роботі, розв'язання проблем. Виконання означає інтеграцію і докладання знань у активні дії, виробництво, обслуговування проектувальників тощо. При цьому явне знання перетворюється на неявне, як результат успішного виконання завдання.

2.Здобуття знань. Є засобом перетворення їх з неявного стану у явний: відео, модель, слова, тексти, ілюстрації, тобто форми, зрозумілі іншим.

3.Керування. Керування інформацією, навчанням, виконанням полягає у перетворенні явних знань (формальних або висловлених) у комплексні та цінні комбінації ідей, розумінь і досвіда, якими вони можуть обмінюватися з іншими.

4.Навчання. Це засіб, за допомогою якого неявне знання (формальне і суб'єктивне) обмінюється між особистостями і освітніми ресурсами. За своєю природою воно соціальне і персональне. Навчання відбувається у формальній та неформальній обстановці і включає контакти і пряму взаємодію між людьми. Це також процес персональної трансформації від явних до неявних знань через індивідуальне читання, спостереження та рефлексію.

Спроможність навчатися - це новий спосіб життя та існування, який об'єднує навчання, роботу, творчість та створення знань у простий синхронний стан.

Ефективне засвоєння знань вимагає:

переосмислення, що таке інформація,

розподіл інформації на дрібні частини (об'єкти);

опис цих об'єктів (метадані);

адаптація загальних стандартів для зв'язку об'єктів;

профілювання потреб навчаємих.


Психологія самовиховання

Виховання досягає успіху тоді, коли воно переростає у самовихо­вання, тобто, коли учень перетворюється з об'єкта в суб'єкт виховання. Дамо визначення самовихованню. Самовиховання - це здійснення суб'єктом управління діяльністю, спрямованою на зміну своєї особистості у відповідності зі свідомо поставленими цілями, сформованими ідеалами і переконаннями.

Психологами виділено ряд форм самовиховання:

1/ виховання у себе нової якості, якою особистість на даний момент не володіє, наприклад, акуратність;

2/ ломка старого, долання наявної негативної якості, наприклад, безвольності, лінощів, тощо;

3/ поглиблення уже наявної якості, недостатньо сформованої, наприклад, розвиток здібностей.

Виділимо найважливіші психолого-педагогічні умови самови­ховання. Першою умовою є усвідомлення вихованцем, з одного боку, протиріччя між суспільними вимогами та особистими бажаннями, а з другого — реальною поведінкою. Друга - це знання своїх можливостей: адекватна самооцінка, здатність дивитися на себе як на іншого. Наприклад, коли самооцінка у школяра завищена, то у нього не виникає потреби у самовихованні /"я ідеальний"/. Коли ж самооцінка учня занижена, то у цьому випадку він не бачить сенсу в самовихованні /"у мене й так нічого не вийде"/. І третя - сформованість у вихованця таких якостей як критичність, самостійність, воля, активність та ін. І нарешті, четвертою умовою є володіння школярами способами, методами самовиховання та наявність його програми.

Відомо, що самовиховання ефективне, коли воно здійснюється в реальній праці, суспільно-корисній діяльності Це не просто якась спеціальна діяльність Коли прагнення особистості до удосконалення не підкріплюється відповідними зусиллями в доланні труднощів, ще зустрічаються на шляху до мети, то це може призвести до розчарування у своїх здібностях і особистість врешті-решт задовільняється у своєму розвитку тим, що вдається досягти без особливих зусиль На нашу думку буде досить слушним навести висловлювання американського просві­тителя і державного діяча Бенджаміна Франкліна стосовно самови­ховання. В своїй "Автобіографії" він пригадує як склавши план самовиховання і самовдосконалення, він спочатку послідовно, щодня втілював його в життя Але невдовзі багато інших справ стали поглинати його час і він зовсім закинув це заняття "Я став подібний на людину, яка купуючи сокиру у свого сусіда-коваля, бажала, щоб вся поверхня сокири так само блистіла, як і її гостра частина. Коваль погодився..., якщо тільки він /покупець М.С./ буде крутити колесо. Він крутив, а коваль сильно натискував лезом сокири на камінь, що робило роботу досить важкою. Він раз у раз відходив від колеса подивиться як ідуть справи, і нарешті по­бажав взяти сокиру такою, якою вона є, без дальшої шліфовки. "Ні, -сказав коваль, - крути, ми поволі зробимо її блискучою, а поки що вона тільки крапчата!" - "Так, - відповів покупець, - але я вважаю, що крапчата сокира підходить мені більше всього"... Думаю, - закінчує Франклін, - що таке сталося з багатьма, хт,о переконався, як важко набути добрі навички і викоринити погані Напевне, багато ч них відмовилися від боротьби і прийшли до висновку, що "крапчата сокира найкраща" /Франклін В. Избран.произв.М.,1956С.487 488/

Притча наводить нас нн роздуми. Самовиховання, самовдоскона­лення особистості - це ис коро І кий епі'Іод в житті індивіда. Воно є програмою довготривалої ді\ Як праця і житгя, щастя і творчість, воно залишається з людиною назавжди. І Ідіться воно особистості лише настільки, наскільки вона ростим, себе /шіькли наїюпеглива у праці і турботах не тільки про особисте благо, ало і про блніо інших людей, всьо­го суспільства /. "Ніщо інше, як життя для Інших, - пише академік А А.Ухтомський, -- виправляє, прояснює і роОиІь простим і осмисленим особисте життя"

Прагнення індивіда до самовиховання, особистого самовдоскона­лення, є природнім як і розвиток у нього здатності стояти, ходити, говорити.. Здатність досягнути досконалості власного "Я" є дуже важливим моментом у духовному розвитку дитини. З цього ж моменту вона стає здатною до рефлексії над самою собою. Але найбільш важливим є пробудження у них /дітях/ почуття того, що вони ще не є тим, чим вони повинні бути, і живе бажання стати такими ж, як дорослі, серед яких вони живуть. Це власне прагнення дітей до виховання є імманентний момент будь-якого виховання.

Самовихованням починають займатися підлітки. Особливо актуальним воно стає у старшому шкільному віщі. Чому? Цьому сприяють умови життя, навчання і диховання: розширюється коло їх моральних уявлень, поглиблюються знання про себе, змінюється позиція в навчанні. Останнє вимагає більше самостійності, логіки, мислення, дослідницької активності. Крім того, у школярів з'являються стійкі інтереси поза школою.

Головним видом самовиховання старшокласників стає професійне самовиховання. Слід зауважити, що менше займаються самовихованням ті юнаки і дівчата, котрі мають намір відразу йти працювати.

Ще які є особливості самовиховання старшокласників? По-перше, підвищується його цілеспрямованість. По-друге, воно спрямовується на самовиховання особистості в цілому, а не окремих якостей, як це має місце в підлітковому віці. По-третє, самовиховання характеризується значною плановістю, стає тривалішим, продуманішим, систематичнішим. По-четверте, юнаки більше проявляють самостійність у пошуку засобів, методів і прийомів роботи над собою.

У керівництві процесом самовиховання учнів педагог повинен ви­рішувати такі основні завдання: а/ формувати потребу в самовихованні якостей і перевихованні; б/ допомагати учням усвідомити особливості своєї особистості, пойедінки, бачити недоліки та позитивні сторони; в/ допомагати складати програму самовиховання; г/ сприяти використанню розумних методів та стратегій самовиховання; д/ залучати весь клас до самовиховання.

У структурній організації самовиховання виділяється його внутрішня, "інтимна" сторона. Так, можна виділити цілі блоки пізнавального і емоційно-вольового самоставлення та самопізнання у формі самооцінки, самоконтролю, самодисципліни, самокритики, самопримусу і самовизначення. У людини, яка по-справжньому займається самовихованням, вдосконаленням своєї особистості завжди є глибинні мотиви спонуки до дальшого розвитку.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Педагогічна психологія 3

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.