Основи психокорекції 2

2. Напрями психокорекціної роботи з усунення страхів у дітей. Методики психокорекції дитячих страхів

Як і людина на ранніх етапах свого соціального розвитку, дитина боїться всього нового і незвичайного. Щоправда, Ст. Холл зазначав, що дитина з цікавістю та інтересом дивиться на те, що викликає в неї страх, бо „все таємниче приваблює дітей, і на цьому шляху розвивається сміливість, творча впевненість в собі”. [6; 142] Страхові людина завдячує за усвідомлення свого внутрішнього світу та його відображення в численних творіннях зовнішньої культури, бо „будь-яка символіка випливає зі страху ...”. [4; 35] Творчість дає можливість надати почуттям та емоціям символічної форми, в результаті чого людина може деякою мірою відреагувати їх.

Антитеза страху – здатність діяти вільно, невимушено і впевнено. Тією чи іншою мірою ця здатність притаманна всім дітям, і питання лише в тому, наскільки вона буде розвинена чи зруйнована діями дорослих. Тому найкраща форма профілактики страхів у дітей полягає в створенні найбільш сприятливих умов для формування особистості, реалізації вікових можливостей і потреб. Зокрема, як уже зазначалося, у віці від 5 до 8 років спостерігається велика активність у малюванні. Саме це і дозволяє використовувати малювання і у психокорекційних цілях.

Ототожнюючи себе з позитивними і сильними героями, дитина бореться зі злом: долає ворогів, гасить пожежу, перемагає дракона тощо. Звідси відчуття сили, мужності, хоробрості та здатності протистояти силам зла.

Малюючи, дитина перебудовує своє ставлення до різних ситуацій, безболісно зустрічається з деякими страшними, неприємними і травмуючими образами.

Психологи радять запропонувати дитині намалювати свої страхи. Через 7-10 днів малюнок, на якому зображений страх, віддають назад зі словами: „А тепер намалюй так, щоб було видно, що ти не боїшся”.

Сам факт отримання завдання організовує діяльність дітей і мобілізує їх на боротьбу зі своїми страхами. Так долається внутрішній психологічний бар’єр – страх страху, адже вирішити малювати – це значить безпосередньо зіткнутися зі страхом.

Психолог може допомогти дитині позбавитись страху, підказавши, наприклад, страх казкових персонажів можна зобразити таким чином: не дитина втікає від Баби Яги, а вона від неї.

Малюнки проглядаються разом – психологом і дитиною. Дитина розповідає про те, що зображено на малюнку, тобто виражає словами свій страх.

Після розгляду малюнків, слідує зауваження психолога: „Ти намалював цей страх, а тепер скажи, боїшся його чи ні?”. Якщо позитивного результату нема, то малюнок слід відложити в сторону зі словами: „Ну, нічого, цей страх ми все одно подолаєм, якщо не малюванням, то іншим способом”. А потім варто сказати, що цей малюнок буде віднині знаходитись в ящику стола, „закритий” там назавжди, подібно до Джина в пляшці. В дитини появляється надія, оптимістичний настрій в зв’язку з таким запевненням.

Після обговорення пропонується гра, в якій дорослий, тобто психолог, приймає активну участь. Гра залежить від змісту страху, наявного в дитині. Наприклад, при страхові тварин на ігровий майданчик розміщують маски чи ляльки тих чи інших страшних образів. Ненав’язливо пропонується можливість пограти з ними, що і дозволяє закріпити досягненні результати.

Коли дитина на запитання чи перестала вона боятися того чи іншого страху, зображеного на малюнку, відповідає „так”, її слід похвалити, по дружньому поплескати по плечі.

Зображення себе на малюнках говорить про подолання страхів. Відсутність зображення себе на малюнку вказує на виключну інтенсивність страху і нерідко його нав’язливий характер, що є показником для використання інших методик. В цілому тільки 15% страхів не вдається усунути засобом малювання.

Подоланню страхів сприяє і гра. А гра – це рух, перемога, радість, задоволення.

Гра, як і малювання, дозволяє краще зрозуміти переживання дітей, за допомогою гри можна про діагностувати страхи дітей, і можна за допомогою гри подолати різноманітні страшні образи, які заселили дитячу психіку.

Зміни психічного стану відбуваються тому, що в грі деякі життєві обставини переживаються в умовному, а значить, і в послабленому вигляді.

Включаючись в гру, дитина переступає поріг сором’язливості і страху, отримує перемоги, терпить невдачі, постійно співставляє свою поведінку з потребами групи. Наслідування у грі улюбленим героям, безстрашним пілотам, морякам допомагає побороти страх.

Ігри, які використовують психологи в своїй практиці, усім давно відомі: це ігри, в які грають самі діти. Просто їх згруповують і використовують для усунення страхів, які виникають саме тому, що в житті дитини вони відсутні. Наприклад, гра в схованки допомагає подолати як страх темряви, так і страх самотності і смерті. При грі в схованки зменшуються страхи неочікуваного нападу.

Ігри, такі як фехтування, стрільба з лука, кидання кеглів дають відчутний ефект з приводу страхів уколів і болі.

Для подолання страхів, які з’явилися у дітей в результаті перегляду чи надмірно сурових і вимогливих батьків, використовуються рольові ігри – драматизації. Названі ігри навчають дітей виконувати ролі людей, які обороняються, нападають, бути ведучим і т.д. Тепер уже необхідно навчитись грати ролі не тільки позитивні, а й негативні. Коли дитина виконує роль якогось героя, сміливця, то і сама стає трішки такою ж . Якщо ж дитина взяла на себе роль Баби-Яги, то вона менше її боїться.

Аналогом гри є фантазування, складання різноманітних історій, що теж мають позитивний результат при подоланні страхів у дітей.

Кульмінацією будь-якої гри є її розв’язка – вирішення, емоційна розрядка, коли відбувається переміна ролей і дитина відчуває радісне збудження від усвідомлення своєї сили і тим самим остаточно долається її страх. І тут необхідно похвалити дитину за оптимальну перемогу, порадіти разом з нею.

Дуже важливе значення має в подоланні дитячих страхів участь самих батьків. Адже вони найбільше зацікавлені в психологічному здоров’ї своїх дітей.

Отже, ефективними засобами подолання дитячих страхів є малювання та гра. За їх допомогою малюванні і гри ми дізнаємося про наявність страхів у дітей, і за допомогою цих же засобів долаємо їх.

За допомогою творчого акту дитини – малювання ми виявили у дітей ті чи інші види страху.

Невимушена бесіда лиш підтвердили дані діагнози страху.

Як уже згадувалось, малювання, фантазування, складання різноманітних історій можна вважати деяким аналогом гри. А гра, як відомо, є природним способом вираження Я-дитини, зміцнення її впевненості в собі. Особливо цінними у цьому відношенні є спонтанні рухливі ігри, які збуджують активність дитини, її ініціативу і самостійкість, розвивають вміння володіти емоціями і приймати рішення.

Враховуючи згадані вище психологічні особливості дітей дошкільного віку, ми використали комплекс корекційних ігрових занять, значна частина яких присвячена малюванню. При розробці занять ми частково використовували вправи та ігри, запропоновані М.І. Чистяковою („Психо гімнастика”) та Н.Л. Кряжевою („Розвиток емоційного Світу дітей”). [15; 9]

Заняття ми розпочали з розминки, яка мала за мету зняти фізичне та психологічне напруження, підняти м’язовий тонус, зосередити увагу, збудити інтерес, налаштувати на активну спільну діяльність. Зняттю напруження допомогла вправа „Відкинь втому”. Гра „Чий голос” зосередила дитячу увагу, пробудила активність. Психогімнастика включає два етюди („Круглі очі” та „страх”), тренінг „Розкажи про свій страх” та гра „Миша і мишоловка”. В процесі тренінгу відбулося ще одне виявлення страхів у дітей. Кілька дошкільнят назвали страхи, про які не розповіли під час нашого першого обстеження і які були відсутні на малюнках. Перше заняття для закріплення позитивного ефекту, покращення настрою ми закінчили дитячим танком, що супроводжувався спільним співом.

Наступне заняття знову ж таки містило два етюди, тренінг та гру (цього принципу ми дотримувалися і на інших заняттях). Під час чергового тренінгу ми запропонували дітям намалювати те, чого вона боїться. Ці ж малюнки ми використали на третьому заняті, коли запрошували внести зміни у свій малюнок чи розірвати свій „страх” на дрібні шматочки. Діючи таким чином, дитина відреагувала на свій страх, намагалася подолати його.

Тренінг „Казкотерапія”, проведений на четвертому занятті, допомагав долати дітям страхи, пов’язанні з казковими героями: Бабу Ягу, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича. Діти вибирали казку, яку добре знали і в якій мав бути присутній персонаж, якого вони боялися. Потім розподілялися між собою ролі і розігрувався сюжет.

На цьому занятті діти знову малювали, прослухавши перед цим казку.

Наступні заняття з корекції страху містили кілька тренінгів з малювання („Смішний малюнок”, „Малювання під музику”, „Намалюй свій сон”). Кожне з таких занять ми намагалися закінчувати розглядом малюнків, обговоренням кожного з них. Перед початком кожного заняття діти ділилися враженнями від попереднього завдання.

Ми намагалися використовувати різноманітні ігри, які були б спрямовані на подолання різних страхів. Наприклад, гра „Кораблик” проводилась з метою подолання страху бурі. Гра „Подолаємо усе” сприяла подоланню різноманітних небезпек. Етюд „Сновидіння” спрямований на те, щоб допомогти дитині позбутися страшних снів. Страх висоти допомагав подолати етюд „Вершина” страх тварин – етюд „Роздуми”.

Проводячи вище перераховані заняття, ми намагалися не перевантажувати дітей численними вправами та тренінгами. Для відновлення та закріплення їхнього емоційного стану ми проводили за бажанням дітей різноманітні ігри, не пов’язані з корекцією страху.

Таким чином, корекція страху включала такі методи, як психо гімнастика, казкотерапія, ігротерапія, арттерапія.